Анотація до роботи:

Рисований В. І. Псевдомоноз перепелів (біологічні властивості збудника, діагностика, заходи боротьби) - рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія – Одеський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, Одеса, 2005.

Дисертація присвячена вивченню перебігу псевдомонозу перепелів, бактеріальному обсіменінню пташників, зв’язку Pseudomonas aeruginosa та її кількості зі спалахами псевдомонозу у перепелів. Вивчені біологічні властивості Pseudomonas aeruginosa, сприйнятливість перепелів до природнього і штучного інфікування, моніторинг чутливості до антибіотиків з метою використання кращих для лікування і профілактики псевдомоноза перепелів.

Встановлена ступінь розповсюдження псевдомонозу на фермах різних областей України, питома вага кількості мікробних тіл при спалахах хвороби, особливості перебігу та характерна динаміка загибелі перепелів від псевдомонозу ( три піки максимальної загибелі) , що дозволяє вчасно діагностувати хворобу.

Ізольований збудник Pseudomonas aeruginosa мав характерні біологічні властивості такого збудника хвороби.

Запропоновано використання найефективніших антибіотиків на основі моніторингу чутливості для лікувально-профілактичних заходів при колібактеріозі перепелів, зокрема, байтрил та гентаміцин.

1. Проаналізовано епізоотичну ситуацію з псевдомонозу перепелів на фермах північної, східної та центральної зон України; вивчено прояв хвороби в природних умовах та при експериментальному інфікуванні. Бактеріологічними дослідженнями доведено наявність P. aeruginosa у різних об’єктах перепелиних ферм і зв’язок обсіменіння збудником зі спалахами псевдомонозу, що є складовими діагностики хвороби. Вивчені морфологічні та культуральні властивості P. aeruginosa, її патогенність та чутливість до антибіотиків.

2. Збудник псевдомонозу був виділений з комбікормів, кормових добавок, питної води, повітря, стін та обладнання ферм, а також трупів перепелів та їх ембріонів. У період ензоотії від 25 до 100% від кількості досліджених проб виявились позитивними, а в інші періоди - тільки 0-8% таких проб.

3. Основним джерелам збудника псевдомонозу є хвора птиця. Діагностиче значення має виділення збудника під час спалахів з трупів перепелів, завмерлих ембріонів та комбікормів і кормових добавок, що є факторм передачі збудника хвороби.

4. Встановлено показники критичної кількості збудника, при яких може

виникнути захворювання. Для комбікормів та кормових добавок такою критичною кількістю є 30% та 40% позитивних проб відповідно від загальної кількості досліджених, при дослідженні трупів молодняка перепелів – 50%, для завмерлих перепелиних ембріонів 16-17-го дня інкубації – 12%.

5. Культури P. aeruginosa, що виділені на перепелиних фермах, за

морфологічними, біохімічними та культуральними ознаками не відрізняються від тих культур P. aeruginosa, які виділяються з органів тварин інших видів і мають характерні для цього виду мікроорганізмів властивості.

6. Вірулентність 30 виділених ізолятів P. aerugonosa була різною і оцінювався за даними біологічної проби. Біохімічними властивостями патогенних псевдомон, які свідчать про високу їх вірулентність, є синтез піоцианіну, висока гемолітична активність та продукування слизу.

7. Біопробою на перепеленятах встановлено, що вірулентність різних штамів відрізнялася і при розрахунку LD₅₀ для добової бульйонної культури коливалася від 235 до 900 тисяч мікробних тіл у 1см³ для 7-добових перепеленят і від 250 до 1300 тисяч – для 14-добових. У ізолятів з трупів перепелів вірулентність була у 2,2-3,9 разів вищою, ніж у культур, виділених з комбікормів.

8. Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни у перепелів при ензоотіях псевдомонозу та в умовах експерименту мали подібний характер. Захворюваність при спалахах хвороби була 10,0-32,0%, летальність – 27,0-92,25%, а при експериментальній інфекції ці показники залежали від способу інфікування. При внутрішньом’язовому інфікуванні захворюваність становила 70-90%, летальність – 40-90%, а при аліментарному – 30-80% та 0-40% відповідно.

9. Рівень антибіотикочутливості виділених культур P. aeruginosa коливався від 12.0±1,18 до 27,69±1,21 мм затримки росту культури на МПА. Із 11-ти випробуваних антибіотиків виділені культури збудника псевдомонозу найбільш чутливими були до байтрилу (27,69±1,21 мм затримки росту), левоміцетину ( 26,42±0,69 мм), гентаміцину (23,62±1,19 мм) та мали середню чутливість до тетрацикліну ( 18,64± 2,44 мм) і неоміцину (18,4± 1,64 мм).

Публікації автора:

1. Панікар І.І., Гаркава В.В., Педан В.А., Рисований В.І., Данілов О.В.

Особливості бактеріальної флори перепелиних ферм в різних областях України //Вісник Сумського ДАУ. Вип .- Суми, 2001.- С. 91-93

Дисертант вивчив особливості мікрофлори, зокрема псевдомон.

2. Панікар І.І., Данилов О.В., Рисований В.І., БулгаковаІ.О., ПанікарІг.Іг. ,Семеняченко С.А., Урдзик Р.М., Шевчук В.В. Епізоотологічний моніторинг сальмонельозу і ешерихіозу курей та деякі біологічні властивості збудників //Птахівництво: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. Вип.51.- Борки, 2001.- С. 556-559

Дисертант вивчав епізоотологію колібактеріозу курей.

3. Рисований В.І. Випадки псевдомонозу перепелів на фермах окремих областей України //Птахівництво: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. Вип.51.- Борки, 2001.- С. 571-574

4. Panikar I.I., Pedan V.A., Risovanyi V.I., Skripka M.V. The deficiency of vitamin A and B. and low hatchability of hen’s eggs //Proc.1X European Symposium on quality eggs and of eggs production.-Turkish, 2001.-P.53-55 .

Дисертант приймав участь у встановленні авітамінозів

5. Панікар І.І., Гаркава В.В., Педан В.А., Рисований В.І., Данілов О.В. Бактеріальна забрудненість повітря приміщень і спалахи хвороб перепелів //Вісник Сумського НАУ: Науково-методичний журнал. Серія “Ветеринарна медицина”. Вип.. 7.- Суми, 2002.- С. 67-70

Дисертант вивчив спалахи псевдомонозу

6. Рисований В.І., Гайдук Л.А. Спорадичні випадки псевдомонозу перепелів, ізоляція збуднука, штучне інфікування, чутливість до антибіотиків //Матеріали науково-практичноі конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (8-12 квітня 2002 р.).- Суми, 2002.- С.

Дисертант вивчав спалахи псевдомонозу та вказані властивості збудника .

7. Панікар І.І., Решетило О.І., Гаркава В.В., Булгакова І.О., Педан В.А., Рисований В.І., Данілов О.В., Панасенко О.С., Симонович В.Н. Асоціації мікроорганізмів повітря пташників та спалахи бактеріальних хвороб перепелів //Луганський національний університет: Збірник наукових праць. Ветеринарні науки. Вип. 27/39.- Луганськ, 2003.– С. 413-419

Дисертант вивчав участь псевдомон та ін. збудників в асоціаціях хвороб

8. Рисований В.І. Псевдомоноз перепелів на фермах Сумської, Полтавської, Донецької і Дніпропетровської областей України //Актуальні проблеми ветеринарної медицини: Наукові праці Кримського ДАТУ. Ветери нарні науки. Вип.79.- Сімферополь, 2003.- С. 136-139

9. Панікар І.І, Гарагуля Г.І., Педан В.А, Лемещенко В.О., Ничик С.А.,

Рисований В.І., Ярошенко В.І. Використання перепелів, ембріонів і культур клітин з них в ветеринарній практиці //Вісник Сумського НАУ. Серія ”Ветеринарна медицина”. Вип. 2 (11).- Суми, 2004.- С.107-109

Дисертант приймав участь у вивченні бактеріального обсемініння перепелиних ферм.