У ході здійсненого дослідження зроблено такі висновки: 1. При визначенні виду та розміру покарання можуть враховуватися загальні засади призначення покарання, його принципи, критерії, а також спеціальні правила, застосування яких залежіть від методу призначення покарання, що відповідає системі призначення покарання. Виокремлюються три методи призначення покарання: дискреційний, формальний та змішаний. Класифікація зазначених методів здійснюється по елементах, що знаходяться в основі системи призначення покарання. 2. Під системою призначення покарання розуміється сукупність кримінально-правових норм, які регламентують питання призначення покарання, спеціальних правил, цілей, принципів та ідей, а також чинної судової практики. Виділення системи призначення покарання як окремої категорії є необхідним для поєднання усіх елементів, що визначають призначення покарання. Систематизація також є необхідною для введення типології систем призначення покарання. 3. Пропонується розглядати теорію призначення покарання як систему наукових знань про призначення покарання. Предметом дослідження теорії призначення покарання є генезис призначення покарання, концепції призначення покарання, принципи побудови систем призначення покарання. Виділення теорії призначення покарання в самостійний інститут кримінального права пропонується з метою забезпечення всебічного та повного дослідження усіх аспектів призначення покарання. 4. Система призначення покарання в США має два рівні, та складається із федеральної системи призначення покарання та систем призначення покарання окремих юрисдикцій. Особливості генезису зазначених систем обумовлені принципом федералізму, який закріплено в Конституції США. Окрім того, систем призначення покарання окремих юрисдикцій пов’язано з автономією законодавства штатів, різними культурними традиціями, а також впливом колоніального права. 5. Основними джерелами федерального законодавства про призначення покарання є Звід законів США, а також Керівництва з призначення покарання, які встановлюють жорстко визначені правила застосування кримінальних покарань в залежності від характеристик скоєного злочину та особи винного. 6. Кримінальному праву США притаманні спеціальні норми, метою яких є ізоляція небезпечних злочинців від суспільства. Ці норми закріплено як на рівні окремих юрисдикцій, так і на федеральному рівні. Особливістю федеральної системи призначення покарання є застосування покарань переважно у вигляді позбавлення волі, при цьому строки, на які призначається покарання цього виду є тривалими. Дуже тривалі строки позбавлення волі також передбачені за вчинення насильницьких злочинів, злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, незаконної торгівлі зброєю, злочинів сексуального характеру. 7. Системи призначення покарання окремих юрисдикцій може бути поділені на дві групи в залежності від принципу побудови систем на основі статутного законодавства чи спеціальних правил призначення покарання, на зразок федеральних Керівництв з призначення покарання. Кримінальне законодавство окремих юрисдикцій не передбачає жорсткої формалізації на відміну від федеральної системи призначення покарання. Окрім того, законодавство деяких окремих юрисдикцій зовсім не встановлює норм, яки регулюють призначення покарання. 8. Основні відмінності між системами призначення покарання України та США обумовлені різними формами державного устрою. При цьому різні фактори впливали на генезис систем призначення покарання у цих державах. Зокрема, необхідність уніфікації судової практики в США була обумовлена дискримінацією підсудних з расовими ознаками, різницею у нормах моралі та різною культурою, що було обумовлено етнічним різноманіттям населення США, а також великою площею території держави. 9. Гуманізація системи призначення покарання в Україні є доцільною лише стосовно осіб, яких раніше не було засуджено за вчинення умисних злочинних діянь. Зокрема, обґрунтованим є пом’якшення покарання шляхом включення до Загальної частини УК норм, які встановлюють спеціальні правила призначення покарання за вчинення необережних злочинів а також вчинення уперше умисних злочинів невеликої та середньої тяжкості. 10. Раціоналізація законодавства про призначення покарання в Україні має передбачати не тільки гуманізацію покарань, але й посилення відповідальності за деякі види злочинів, а також за злочини, вчинені особами, що були раніше засуджені за вчинення навмистних тяжких чи особливо тяжких злочинів. Зокрема, вважається за доцільне включення до УК спеціальних норм, якими передбачалося б призначення більш суворих покарань особам, що вчинили рецидив тяжких насильницьких злочинів, а також злочинів, пов’язаних з організованою злочинною діяльністю, зокрема у сфері незаконного обігу наркотичних речовин та незаконної торгівлі зброєю. 11. В дисертації наведено пропозиції щодо вдосконалення системи призначення покарання в Україні. Пропонується розширення встановленого в ст. 52 КК переліку покарань, які можуть бути застосовані як основні та додаткові, з метою створення умов для ширшого застосування покарань, що є альтернативними позбавленню волі. Спеціальні правила призначення покарання за вчинення тяжких чи особливо тяжких умисних злочинів запропоновано у ст. 65-1 КК. Наведені пропозиції враховують практичний досвід застосування кримінальних покарань в США у частині захисту суспільства від небезпечних злочинців. Зокрема, пропонується особі, яка раніше була засуджена за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого насильницького злочину та знову вчинила такий злочин, призначати покарання в виді позбавлення волі на строк не менш ніж половина строку, передбаченого санкцією відповідної статті КК. Особі, що була двічі засуджена за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого насильницького злочину запропоновано призначати покарання у виді позбавлення волі на строк не менш ніж тринадцять років. Правила призначення покарання за необережні злочини, уперше вчинені умисні злочини невеликої та середньої тяжкості пропонується встановити в додаткових нормах КК, які обмежують застосування покарання у виді позбавлення волі у відношенні осіб, що скоїли зазначені злочини. | 