У Висновках зроблено теоретичні узагальнення щодо особливостей міжнародного приватноправового регулювання охорони МС від забруднення і сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання та реалізації цивільно-правової відповідальності за шкоду від забруднення із суден за законодавством України. Зокрема, найбільш важливими теоретичними висновками та практичними рекомендаціями є такі: 1. Міжнародний характер судноплавства визначає необхідність як розмежування, так і оптимального поєднання заходів із запобігання забрудненню МС, яких має бути вжито на міжнародному і сприйнято на національному рівнях. Глобальний характер проблеми захисту МС і світове значення судноплавства об'єктивно зумовлюють пріоритет міжнародних принципів, норм і стандартів із запобігання забрудненню МС. 2. З урахуванням результатів аналізу поняття «охорона морського середовища» і різних механізмів дії міжнародно-правових актів, у цій сфері доцільне виділення напрямів із: а) запобігання забрудненню; б) збереження контролю за забрудненням і ліквідацією забруднення; в) відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням. Різні міжнародні угоди різною мірою охоплюють всі три елементи охорони МС, що зумовлює можливість їх класифікації. Вони спрямовані на ствердження і закріплення принципу охорони МС у міжнародному морському праві. 3. У міжнародному праві сформувалася цілісна система принципів, яка обумовлює дієвість і ефективність реалізації міжнародно-правових норм у сфері охорони МС, їх системний характер, що дозволяє виділяти відособлений механізм охорони МС від забруднення із суден. 4. Правове регулювання охорони МС має міжгалузевий характер, тобто здійснюється нормами різних галузей та інститутів міжнародного права, міжнародного приватного права і внутрішньодержавного права і може розглядатися як полісистемний комплекс правових норм. Тому можна говорити про комплексність правового регулювання охорони МС.
5. У міжнародному механізмі охорони МС від забруднення із суден можна виокремити два відособлені компоненти - публічно-правовий і приватноправовий. Приватноправовий компонент механізму міжнародно-правового регулювання охорони МС від забруднення включає декілька взаємопов'язаних правових інститутів: інститут цивільної відповідальності за шкоду від забруднення із суден, інститут страхування відповідальності за шкоду від забруднення, інститут рятування від забруднення, інститут затримання і арешту морських суден у зв'язку з вимогою про відшкодування шкоди від забруднення. 6. У міжнародному механізмі охорони МС важливе значення має компенсація шкоди від забруднення із суден. Система компенсації базується на трьох основних конвенціях, прийнятих під егідою ІМО: Конвенції 1992 p., Конвенції 1996 р. і Конвенції 2001 р. 7. Необхідною формою реалізації морської правосуб'єктності України і передумовою забезпечення ефективного режиму охорони МС є необхідність приєднання нашої держави до Конвенції 1996 р. і Конвенції 2001 р. 8. Цивільно-правову відповідальність за забруднення МС за законодавством України регулюють чотири групи норм. По-перше, -норми цивільного законодавства України, перш за все норми Цивільного кодексу України 2003 р. По-друге, - норми екологічного законодавства, серед яких слід виділити положення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Водного кодексу України. До третьої групи належать норми морського законодавства України стосовно забруднення із суден, перш за все норми КТМ України. Четверта група -положення міжнародних конвенцій про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення із суден, зобов'язання за якими прийняла Україна. Норми третьої та четвертої груп є спеціальними й у зв'язку з цим пріоритетними порівняно з цивільним і екологічним законодавством. 9. Нагальним є комплексний підхід до внесення змін до КТМ України з урахуванням необхідності імплементації положень як мінімум міжнародних угод, за якими Україна прийняла на себе зобов'язання (Конвенції 1992 р. і Міжнародної конвенції про морські застави й іпотеки 1993 p.), і як максимум - всіх чинних міжнародних стандартів у сфері відшкодування шкоди від забруднення із суден (Конвенції 1996 p., Конвенції 2001 p., Міжнародної конвенції про арешт суден 1999 p.). Також необхідним є внесення змін і до ряду інших законодавчих актів України, зокрема пов'язаних із створенням фонду обмеження відповідальності, оптимізації процедури арешту морських суден.
10. Надаються пропозиції щодо внесення змін до КТМ України: - використовувати в КТМ України тільки одну загальну категорію «судно». Дефініція «судно» повинна включати його характеристики, а саме здатність плавати і визначатися як самохідна або несамохідна плавуча споруда, що використовується в цілях торгового мореплавства (ст. 15 КТМ України); вся решта категорій (наприклад, риболовецьке судно, судно, що призначене або використовується для перевезення нафти наливанням, ядерне судно) повинна визначатися через основну категорію стосовно потреб відповідного правового інституту (глави, розділу КТМ) і враховувати положення міжнародних угод, згоду на обов'язковість яких прийняла на себе Україна; - потребує уточнення сфера дії КТМ України щодо предмета дослідження, тому слід доповнити главу 4 розділу IX КТМ України статтею такого змісту: «При спричиненні шкоди від забруднення із суден нафтою або іншими речовинами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря, правила, встановлені главою 4 розділу IX КТМ України, застосовуються до шкоди від забруднення із суден нафтою або іншими речовинами, шкідливими для здоров'я людей або живих ресурсів моря, заподіяної на території України, зокрема в територіальному морі й у виключній (морській) економічній зоні України; до запобіжних засобів із запобігання або зменшення такої шкоди, де б вони не застосовувалися»; - в частині цивільної відповідальності за шкоду від забруднення нафтою шляхом виділення у Кодексі окремої глави «Відповідальність за шкоду від забруднення із суден нафтою», відповідно до положень ратифікованої Україною Конвенції 1992 р. |