Анотація до роботи:

Тасєнкевич Л.О. Природна флора судинних рослин Карпат, її особливості та генезис.

Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. – Інститут ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України, Київ, 2006.

У дисертації викладені результати критичного аналізу видового складу флори Карпатської флористичної підпровінції, отримані на основі власних польових досліджень, вивчення матеріалів найбільш репрезентативних регіональних гербаріїв та аналізу літератури. Встановлено, що флора Карпат налічує 3982 (3102 види і 880 підвидів) таксонів, що належать до 131 родини та 710 родів. Флору Західних Карпат складають 3108 видів і підвидів, Східних Карпат – 2745, Південних Карпат – 3151, Трансільванії – 2024, Апушені – 2034 видів і підвидів судинних рослин. Проведений порівняльно-структурний аналіз дозволив підтвердити відокремленість видового складу флори Західних Карпат від флори решти території Карпат та подібність флор Східних і Південних Карпат, а також Апушені й Трансільванії. Здійснено аналіз ареалогічної структури флори та виявлені її особливості. Опрацьована об’єднана схема регіонального фітогеографічного поділу Карпат та запропоновані зміни у районуванні української частини Східних Карпат. В результаті критичного аналізу суттєво уточнено видовий склад ендеміків та розташування центрів ендемізму. Розглянуті основні шляхи виникнення ендемів. На основі флорогенетичного й фітоісторичного аналізу встановлено міграційні шляхи та обгрунтовано концепцію становлення флори Карпат. Виявлено видовий склад генофонду судинних рослин флори, які перебувають під загрозою зникнення на всій території Карпат.

1. У роботі проведено критичний аналіз таксономічного складу та систематичної структури флори Карпатської гірської підпровінції. Встановлено, що флора Карпат налічує 3982 таксони (3102 види і 880 підвидів), що належать до 131 родини та 710 родів. Флору Західних Карпат складають 3108 видів і підвидів, Східних Карпат – 2745, Південних Карпат – 3151, Трансільванії – 2024, Апушені – 2034 видів і підвидів судинних рослин.

2. За допомогою порівняльно-структурного аналізу флори Карпат підтверджено певну відособленість видового складу флори Західних Карпат від флори решти території Карпат. Натомість, за систематичною структурою флора Західних Карпат найближча до флори Південних Карпат, що зумовлено розмірами обох флор, високим рівнем їх представленості у загальнокарпатському систематичному спектрі та специфічністю видового складу найпівденніших відрогів в обох секторах. Подібність флор Східних і Південних Карпат, а також Апушені й Трансільванії як на рівні видового складу, так і родинних і родових спектрів, зумовлена спільністю геологічної історії цих територій та подібністю флорогенетичних процесів у їх флорах.

3. За характером ареалів усі таксони флори Карпат відносяться до 2 типів географічних елементів, 10 географічних елементів, 85 груп поширення та 19 груп з перехідними типами ареалів. У складі флори Карпат переважають види з європейськими (47,3%) і євразійськими (37,5%) ареалами, що відображає вплив на її склад розташування Карпат на шляху перетину усіх головних міграційних шляхів.

Досить тісні зв’язки флора Карпат має з сусідніми гірськими системами, про що свідчить високий відсоток (15%) у її складі видів, ареали, яких пов’язані з Балканами і Альпами.

Розподіл видів різних елементів на території Карпат є нерівномірним. Аркто-альпійські й альтимонтанні види зосереджені у високогірних масивах Західних, Східних і Південних Карпат, балканські – в Південних і Східних Карпатах, субсередземноморські – в Південних Карпатах та на південних відрогах Західних Карпат, натомість придаткові види євразійського і європейського елементів розподілені по всьому регіону досить рівномірно.

4. У об’єднаній схемі фітогеографічного поділу Карпат в межах Карпатської підпровінції виділено п’ять секторів – Західні, Східні та Південні Карпати, Апушені (Західні гори) і Трансільванське плоскогір’я, а також – 26 округів, 102 райони, 14 підрайонів. Панонська провінція в межах Карпат представлена одним округом з п’ятьма районами.

На основі особливостей флори і рослинності уточнено районування в межах української частини Східних Карпат.

5. У флорі Карпат є 471 ендемічних і 38 субендемічних таксонів, що становить 12,9 % її видового складу. Велику частину ендеміків (239 таксонів) – становлять агамні та гібридогенні види. У складі флори Карпат ендемізм проявився переважно на видовому і підвидовому рівнях, а основними шляхами виникнення ендемів була географічна ізоляція, гібридизація і поліплоїдизація. Встановлено, що утворення ендемів найбільш інтенсивно відбувалось у вищих поясах гір – 69 % ендемічних таксонів зростають від субальпійського по субнівальний пояси.

6. Найбагатшою на ендемічні види частиною Карпат є Східні Карпати, на території яких зростає 141 ендемічних таксонів; в Південних Карпатах зростає 119 ендемічних таксонів, в Західних Карпатах – 90, в Апушені – 40, а на Трансільванському плоскогір’ї – лише 8 ендемічних видів. Виявлено, що центрами концентрації ендемів є райони Бірсеі-Бучеджі, Фагараш, Ретезат, Парінг, П’ятра Крайулуі – в Південних Карпатах, Родна, Мармарош, Чорногора, Свидовець, Чехлау-Хагімаш, Бистриця-Джіургіу, Горгани – в Східних Карпатах, Західні, Високі, Бєльські і Низькі Татри – в Західних Карпатах. Палеоендеми сконцентровані в Південних і Східних Карпатах.

7. Найважливішу роль у флорі Карпат відіграють голарктично-третинний (східноазійська, середньоєвропейська, гімалайсько-алтайська, ірано-туранськa, північноамериканська та арктична генетичні групи) і древньосередземноморський генетичні елементи, представники яких, разом з древньоафриканськими за походженням таксонами, сформували ядро флори у третинному періоді.

8. Флору Карпат складають три основні історичні елементи: третинний, плейстоценовий (дилювіальний) і постгляціальний (голоценовий). Аутохтонне ядро флори Карпат формувалось в кінці третинного періоду та на межі пліоцену і плейстоцену. З диліювіального періоду у флорі Карпат збереглась низка реліктових таксонів, а у голоцені завершилось формування сучасного складу флори.

9. Міграційні процеси відігравали визначальну роль у збагаченні флори, про що свідчить склад генетичних, історичних і географічних елементів. У третинному періоді найбільш потужними були шляхи зі східноазійського та середземноморського генетичних центрів. В періоди похолодань інтенсифікувались міграції з північного сходу і півночі та обмін видами між гірськими системами. Вперше розроблені схеми міграцій у флору Карпат і з Карпат в інші гірські системи в різні періоди. Доведено, що Карпати відіграли значно важливішу роль у формуванні гірських флор Європи, ніж вважалось раніше.

10. Із майже 1500 видів судинних рослин, наведених у національних і міжнародних списках загрожених і рідкісних видів, 344 таксони видового і підвидового рангу є під загрозою зникнення в загальнокарпатському масштабі. Серед них 61 ендемічний таксон, 81 – реліктів та 98 видів зростають на межі ареалу.

Публікації автора:

1. Стойко С.М., Тасєнкевич Л.О., Мілкіна Л.І., Малиновський Л.А., Третяк П.Р., Манько М.П., Безусько Л.Г., Цурик Є.І., Мельник А.С. Флора і рослинність Карпатського заповідника. – К., Наук. думка, 1982. – 219 с.

2. Перспективная сеть заповедных объектов Украины / Под ред. Ю.Р.Шеляга-Сосонко. – К., Наук. думка, 1987. – 289 с.

3. Ященко П.Т., Гребенюк Е.М., Тасенкевич Л.А., Жижин Н.П., Прядко Е.И. Природные национальные парки Украины. – Львів: Вища школа, 1988. – 118 C.

4. Стойко С.М., Тасєнкевич Л.О. Список ендемічних рослин Українських Карпат / Під ред. С.М. Стойка. Заповідні екосистеми Карпат. – Львів: Світ, 1991. – C. 228–231.

5. Водные макрофиты – индикаторы изменений условий среды // Дубына Д.В., Стойко С.М., Сытник К.М. (ред.), Тасенкевич Л.А., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Гейны С. (ред.), Гроудова З., Гусак Ш., Отягелова Г., Эржабкова О. – К.: Наук. думка, 1993. – 433 с.

6. Тасєнкевич Л.О. Флора, її структура та охорона / Під ред. М.А.Голубця, С.М. Стойка. Природа Карпатського національного парку. – К.: Наук. думка, 1993. – C. 48–62.

7. Червона книга України. Рослинний світ / Під ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко – К.: Українська енциклопедія, 1996. – 602 с. (42 статті у співат. з С.М.Стойко).

8. Стойко С.М., Тасєнкевич Л.О. Cистематичний список судинних рослин регіонального ландшафтного парку “Стужиця" / Під ред. Мовчана Я.І., Гамора Ф.Д., Шеляга-Сосонко Ю.Р., Дудки І.О., Загороднюка І.В. Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. – Київ, 1997. – С. 643–648.

9. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Тасєнкевич Л.О., Кагало О.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна “Зелена книга”). – Львів, “Поллі”, 1998. – 190 С.

10. Тасєнкевич Л. Природна флора Карпат. Список видів судинних рослин. – Львів: ДПМ НАН України, 1998 а. – ХІІІ + 609 с.

11. Тасєнкевич Л.О. Червоний список судинних рослин Карпат. – Львів: ДПМ НАН України, 2002. – 28 с.

12. Тасєнкевич Л.О. Новий для флори СРСР таксон Helianthemum grandiflorum (Lam.) DC. subsp. glaucescens (Murb.) Holub // Укр. ботан. журн. – 1983. – Т. 39, № 4. – С. 52–54.

13. Тасєнкевич Л.О., Сухарюк Д.Д. Знахідка Orchis laxiflora (Lam.) DC. subsp. elegans (Heuff.) So в урочищі Долина нарцисів // Укр. ботан. журн. – 1984 a. – Т. 41, № 4. – С. 52–54.

14. Тасєнкевич Л.О. Новий для флори СРСР таксон Carex praecox Schreb. subsp. curvata (Knaf.) Kk. // Укр. ботан. журн. – 1984 б. – Т. 41, № 5. – С. 91–92.

15. Тасєнкевич Л.О. Місце межиріччя Ріки-Тересви у флористичному районуванні Українських Карпат // Укр. ботан. журн. – 1986. – Т. 43, № 2. – С. 30–33.

16. Стойко С.М., Жижин М.П., Тасєнкевич Л.О. Фітосозологічні основи створення мережі національних і регіональних парків // Укр. ботан. журн. – 1986. – Т. 43, № 6. – С. 55–58.

17. Тасенкевич Л.А., Высоцкая Е.И., Воробец Н.К. Числа хромосом редких и эндемических видов сосудистых растений Украинских Карпат // Ботан. журн. – 1989. – T. 74, № 11. – C. 1669–1670.

18. Гадач Э., Стойко С.М., Тасенкевич Л.А. Lamium maculatum subsp. cupreum (Lamiaceae) – новый подвид яснотки для флоры СССР // Ботанич. журн. – 1990. – T. 75, № 2. – С. 273–275.

19. Tasenkevich L. State of exploration and tasks of protection of the Ukrainian Carpathians rare plant species // Bulletin SBS, Bratislava, 1990. – Р. 50–53.

20. Stojko S.M., Tasenkevich L. Pflanzengeographische Stellung und Schutz von Flora und Vegetation der Ukrainischen Karpaten // Verhandlungen der Zool.-Botan. Gesellschaft in sterreich, Vien. – 1991. – B. 128. – S. 165–177.

21. S.M.Stoyko, Tasenkevich L. Some aspects of endemism in the Ukrainian Carpathians // Fragm. Flor. Geobot. Suppl. – 2 (1) “Botanostephane Kornasiana”. – 1993. – P. 343 – 353.

22. Tasenkevich L. Dorycnium pentaphyllum subsp. patenti-pilosum (Fabaceae) in the Eastern Carpathians of Ukraine // Fragm. Flor. Geobot. – 1994. – Т. 39, № 2. – С. 549–554.

23. Tasenkevich L. Badania rznorodnoci florystycznej w ukrainskiej czsci Midzynarodowego Rezerwatu Biosfery “Karpaty Wschodnie” – stan obecny i perspektywy // Roczniki Bieszczadzkie. – 1994. – Vol. 3. – S. 125–130.

24. Hada E., Stoyko S.M., Terray J., Tasenkevich L., Bural M. Notes on plant communities of the protected complex Stuzhytsia – a part of the trilateral Polish-Slovakian-Ukrainian biosphere reserve “The Eastern Carpathians // Укр. ботан. журн. – 1995. – 52, № 5. – C. 686–695.

25. Тасєнкевич Л.О., Стойко С.М. Реліктовий локалітет Carex humilis Leyss. (Cyperaceae) в Українських Карпатах // Укр. ботан. журн. – 1994. – 51, № 4. – C. 130–133.

26. Hada E., Stoyko S.M., Terray J., Tasenkevich L., Bural M. Notes on the flora and vegetation of the botanical reserve “Stinka” (Biosphere reserve “The Eastern Carpathians”) // Укр. ботан. журн. – 1996. – 53, № 1/2. – C. 105–111.

27. Tasenkevich L. Ukraine's vital Carpathian link // Plant Talk. – The Botanical Information C., Surrey, GB. – 1997. – № 8. – P. 5.

28. Тасєнкевич Л. Природна флора української частини Східних Карпат: таксономічний склад // Наук. зап. ДПМ НАН України. – 1998 б. – T. 14. – C. 109–140.

29. Tasenkevich L. Przyczynek do historii bada florystycznych na terenie ukraiskiej czci Midzynarodowego Rezerwatu Biosfery “Karpaty Wschodnie” // Roczniki Bieszczadzkie, 1998, Т. 7. – S. – 107–109.

30. Tasenkevich L. Flora Karpat Wschodnich – struktura systematyczna // Roczniki Bieszczadzkie, 1998, T. 7. – S. 335–342.

31. Тасєнкевич Л. Кількісні параметри флори Карпат // Наук. зап. ДПМ НАН України. – 2001. – Т. 16. – С. 59–70.

32. Tasenkevich L. Syntaxonomy of non-forest vegetation of Verkhni Luzhok – Busovys’ko commune in the Verkhniodnisters’ki Beskydy Mts. (the Ukrainian Carpathians) // Roczniki Bieszczadzkie. – 2003. – Т. 11.– S. 115–120.

33. Тасєнкевич Л. Структурно-порівняльний аналіз флори Карпат // Наук. зап. ДПМ НАН України. – 2003. – Т. 18. – С. 39–48.

34. Тасєнкевич Л. Регіональний фітогеографічний поділ Карпат // Наук. зап. ДПМ НАН України. – 2004. – Т. 19. – C. 29–39.

35. Тасєнкевич Л. Ареалогічна структура флори Карпат // Наук. зап. ДПМ НАН України, 2005. – Т. 21. – C. 11–28.

36. Tasenkevich L. Regional phytogeographical division of the Carpathians // Roczniki Bieszczadzkie. – 2005. – T. 13. – P. 15–27.

37. Stoiko S.M., Tasenkevich L. Genofund of the rare plant species of the Ukrainian Carpathians, its structure, passive and active methods of protection // Carpathian Flora. – Bratislava, 1988. – P. 121–123.

38. Tasenkevich L. Floristic diversity in the Ukrainian Eastern Carpathians and the Ukrainian part of the biosphere reserve // Proc. International Workshop. Bieszczady and Tatra National Parks "Biodiversity conservation in transboundary protected areas" – Washington: National Academy Press, 1996. – P. 227–232.

39. Stoyko S.M., Tasenkevich L., Szuszniak W. Ekologiczna charakterystyka ukraiskiej czsci Midzynarodowego Rezerwatu Biosfery “Karpaty Wschodnie" // M-y midzyn. konfer. "Ekologiczne і ekonomiczne uwarunkowania rozwoju gospodarczego Karpat Poudniowo-Wschodnich". – Krosno, 1996. – S. 56–62.

40. Tasenkevich L. Floristic diversity in the Ukrainian Carpathians and the Ukrainian part of the Biosphere Reserve // Proc. of an International Workshop Bieszczady and Tatra National Parks, Poland. May 15-25, 1994. – Washington, DC: National Academy Press, 1996. – P. 227–232.

41. Tasenkevich L. Protected areas and plant cover diversity in the Ukrainian Carpathians: an assessment of representativeness // National Parks and Protected areas. Keystones to Conservation and Sustainable Development. NATO ASI Series. Ser. G: Ecological Sciences, Vol. 40. – Berlin-Heidelberg: Springer Verlag, 1997. – P. 265–268.

42. Stoyko S.M., Tasenkevich L., Szuszniak W., Krychevs’ka D. Regional landscape park “Stuzhytsia” – the Ukrainian part of the International biosphere reserve “Eastern Carpathians” (ecological characteristiс) // Proc. International Сonf. "Lobarion lichens as indicators of the primeval forests of the Eastern Carpathians". – Kostrino, 1998. – С. 122–135.

43. Tasenkevich L. Vascular plants / Witkowski Z., Krl W., Solarz W. (еds.). Carpathian list of endangered species. – Vienna–Krakw: WWF– CEI, 2003. – P. 6–19.

44. Тасенкевич Л.А. Флора высокогорий хребта Свидовец в Украинских Карпатах // Материалы 8-го Всесоюзного совещания по вопросам изучения и освоения флоры и растительности высокогорий. – Свердловск, 1982. – С. 44.

45. Тасенкевич Л.А. Флористические связи Арктики и высокогорий Западных, Восточных и Южных Карпат // Всесоюзная конф. “Растительный покров субарктических высокогорий и проблема аркто-альпийских флористических связей. Тез. докл. Апатиты, 1984. – С. 79–80.

46. Стойко С.М., Тасенкевич Л.А. Охраняемый фитогенофонд Украинских Карпат и его интегральная созологическая оценка // Тез. докл. 8-й съезда УБО. – Киев: Наук. думка, 1987а. – С. 27.

47. Стойко С.М., Тасенкевич Л.А. Охрана и пути использования раритетного фитогено- и фитоценофонда высокогорных лугов Украинских Карпат // Рациональное использование кормовых ресурсов зоны Карпат. Тез докл. – Ужгород, 1987. – C. 20–22.

48. Стойко С.М., Тасенкевич Л.А. Программа созологического мониторинга раритетного фитогенофонда Карпатского заповедника // Матер. конф. "Научные исследования в заповедниках и принципы разработки региональных программ для заповедников лесной зоны европейской части СССР". – Ужгород, 1990. – C. 101–104.

49. Tasenkevich L. The unified data base as scientific grounds for the Ukrainian Carpathians genofund protection // Тез. докл. ІУ Междунар. конгр. Европейско-Средиземноморского отделения Междунар. ассоциац. ботан. садов. – Тбилиси, 1991. – P. 77.

50. Tasenkevich L. Flora of the Carpathian Mts (Central Europe) and “Flora Europaea” // Abstracts of the XV International Botanical Congress, 28.08–3.09.1993. – Yokohama (Japan), 1993. – P. 256.

51. Tasenkevich L. Rnorodno florystyczna ukraiskiej czci Karpat Wschodnich i ukraiskiej czci rezerwatu biosfery // Intern. Semin. PAN PL – NAS USA, UNESCO-MAB "Zachowanie biornorodnoci w transgranicznych obszarach chronionych", Maу, 1994. Abstracts. – Warszawa, 1995. – S. 63.

52. Tasenkevich L. Informacyjno-wyszukiwawczy system dla analizy flory Karpat // Mater. konferen. i sympoz. 50 zjazdu Polskiego Towarz. Botan. "Szata roslinna Polski w procesie przemian", 26.06-1.07. 1995. – Krakw, 1995. – S. 407.

53. Tasenkevich L. The Ukrainian Carpathians threatened and rare plant species and state of their protection // Planta Europa: Proceedings of the Second European Conference on the Conservation of Wild Plants (9-14 June 1999, Uppsala, Sweden). – STU & Plantlife, 1999. – P. 71.

54. Tasenkevich L., Chornobay Yu. Forest biotops of the Ukrainian Carpathians and problems related to their integration into the Pan-European Ecological Network // Mатер. міжн. конф.”Гори і люди”, Рахів, 2002. – C. 499–503.

55. Милкина Л.И., Тасенкевич Л.А. Ядовитые растения (карта 1:2,5млн.) // Украинские Карпаты. Атлас туриста. – Москва: Главное управление геодезии и картографии при СМ СССР, 1987. – С. 22–23.