Анотація до роботи:

Проскуряков В.І. Принципи розвитку типології українського театру. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора архітектури за спеціальністю 18.00.02 – Архітектура будівель та споруд. Національний університет “Львівська політехніка”, Львів, 2001.

Дисертацію присвячено питанням генези українського театру і його архітектури, виявленню основних засад побудови простору, організації дії, формуванню типів, структури їх об’ємно-просторової організації і принципів проектування. У дисертації систематизована історія формування українського театру, запропонована хронологія її періодизації, встановлені основні типи. Спираючись на результати обстеження близько 300 театральних будинків, залів, просторів, споруд, автор пропонує класифікацію театрів на прикладі великого міста, виявлені міста – театральні центри, розроблені пропозиції щодо організації театральної мережі. Наведені приклади розроблених автором пропозицій нових типів театральних будинків. У дисертації визначені основні напрямки розвитку існуючих типів. Запропоновані методологічні засади проектування театрів в Україні в майбутньому. Результати праці знайшли прикладне впровадження в 13 об’єктах; 14 конкурсних, 44 експериментально-пошукових и 28 дипломних проектах.

1. У дисертаційному дослідженні “Принципи розвитку Архітектурної типології українського театру” систематизована історія формування українського театру як видовища; поточнена хронологія і запропонована нова періодизація; виявлені головні історичні тенденції формування архітектури і будівництва споруд, що стали передтечами українських театрально-видовищних будинків, висвітлені закономірності їх виникнення і виокремлені головні типи таких споруд. Визначені основні жанри українського театру і його концептуальні складові.

2. Запропоновані принципи типології театральних будинків і споруд, принципи розміщення їх у великих містах.

3. Запропонована методологія визначення основних напрямків формування системи театральних будинків і споруд в Україні у порівнянні з театрально-архітектурною діяльністю в країнах Центральної та Східної Європи.

4. Виявлені історичні типи театральних будинків і споруд, закономірності їх виникнення в Україні і перспективи використання в майбутньому.

5. Висвітлені роль і місце університетської освіти у формуванні науково-теоретичної і пошуково-прикладної діяльності зі становлення архітектури українського театру наприкінці ХХ століття.

6. Визначені перспективні типи театральних об’єктів на найближчу і подальшу перспективи будівництва.

7. Сформовані методологічні засади і принципи побудови простору і функціональної організації українського театру, проектування, організації театральної діяльності, художньо-естетичних вимог.

Сформовані принципи проектування театральних будинків і споруд в містах України:

1) у формально-образному значенні будинок театру повинен проектуватися в місті як храм українського мистецтва;

2) в місті театральні будинки і споруди формуються і розвиваються водночас як містобудівельні і функціональні типи;

3) при проектуванні театральних будинків і споруд слід створювати максимально різноманітні функціонально-технологічні умови для роботи театральних колективів;

4) у театральних будинках і спорудах слід також передбачати нестандартні види і форми культурного обслуговування потенційного глядача, відвідувача;

5) розташування різноманітних типів театральних об’єктів в містах повинно враховувати відмінності історико-культурного контексту територій, областей, регіонів і узгоджуватися із системністю, впорядкованістю, гармонійністю середовища міст загалом;

6) мережа театральних будинків і споруд повинна проектуватися також як система орієнтації в місті;

7) проектовані театральні об’єкти слід розташовувати в існуючих ансамблях будинків культурного призначення інших видів обслуговування, в місцях, де колись існували театральні споруди.

Визначені засоби і напрямки розвитку архітектури українських театрально-видовищних споруд: 1) реставрація усіх існуючих типів; 2) реконструкція на засадах аналогів; 3) перепристосування, модернізація; 4) нове будівництво з традиційною сценографією; 5) експериментальне будівництво – під конкретного режисера, школу, трупу.

Факторами, що негативно впливають на ефективність мережі театральних будинків і споруд в Україні, є: ігнорування культурного потенціалу населення окремих регіонів країни; наслідки політики “соціалістичного” типу розселення; застосування в проектуванні театрів архітектурно-планувальних структур і функціональних схем, не опертих на історичні тенденції і засади; невиправдана централізація керівництва театральною справою, організацією діяльності, театральною освітою; недостатня фінансова підтримка державою; недосконале оподаткування; будівництво театральних споруд обмеженої типологічної палітри; відсутність інституцій, що ведуть комплексну, плановану науково-методичну, пошуково-прикладну діяльність в архітектурно-будівельній театральній галузі.

У дисертації обґрунтовується номенклатура українських театральних закладів з широким жанровим і типологічним діапазоном.

Виявлені історичні тенденції формування архітектури театральних і культурно-просвітницьких споруд в Україні, в країнах Центральної та Східної Європи, фактори, що вплинули на організацію системи і засад українського театру, відмінності і подібності, автентику і запозичення в архітектурі.

Досліджені приклади сучасного архітектурного проектування і будівництва в світі, приклади будинків і споруд “радянського театру”, результати різноманітних архітектурно-театральних конкурсів, що можуть бути корисними у формуванні архітектури українських театрів в майбутньому.

Аналіз досвіду експлуатації типів комплексу сцени-залу, що зустрічалися в історії становлення архітектури українського театру, показав, що перевагу надалі слід віддати театрам з двома і більшою кількістю залів спеціального комплексу єдиного театрального підприємства з майданчиком для вистав просто неба.

Популярними залишаться типи комплексів сцени-залу і залу-сцени в театрах, що є пам’ятками архітектури.

Типи театрів, які в минулому регламентувалися в Україні дією радянського СніПу, потребують реновації з огляду на національні архітектурно-просторові, художньо-образні, театрально-мистецькі і культурно-естетичні вимоги, індивідуалізацію організаційно-творчих рис – певний режисер, школа, колектив, врахування унікальності жанру, форми або виду театральної творчості.

Виявлені історичні традиції формування театральних центрів в Україні, етапи, хронологія, характер системи театральних міст всієї країни.

Встановлено, що існуюча мережа типів театрів в Україні потребує корегування з точки зору вимог національної традиції.

Існує необхідність розробки театральних типологічно-будівельних норм для України.

Автор пропонує обґрунтування і розробку нових типів театральних споруд, будинків, приміщень.

Серед них впроваджені в будівництво: 1. Ландшафтно-фольклорний театр у Львові (в Музеї народної архітектури і побуту); 2. Мобільні сцени – а) контейнерного типу; б) сцени за історичними аналогами (для Фестивалю інтерпісні, сезонних свят у Львові і області); в) збірно-розбірні (сцена-міст для театру “Акварієс”); 3. Сцени-подіуми (для свята “День міста Львова”); 4. Сцени-конструктори для моментальних театрів (“Дідова криниця”); 5. Духовно-релігійний театр “Воскресіння”; 6. Тотальний театр (на фестивалі “Вивих-92”); 7. Телешоу-театр (в приміщеннях і залах комплексу Львівського телебачення).

У проектних пропозиціях: 1. Гастрольних театрів; 2. Студійного багатозального театру (розбудова театру ім. Л. Курбаса у Львові); 3. Багатозального духовно-релігійного театру; 4. Театру архітектурних панорам; 5. Літнього театру з мобільним ландшафтом і мобільними архітектурно-функціональними елементами на паркових терасах Підгорецького палацу-замку; 6. Пересувних мобільних театрів для західного регіону України (для КТМ у Львові, “Хлібодару” і ін.); 7. Палацового театру на засадах історичних аналогів (у Підгорецькому палаці-замку); 8. Театру-музею “Дім Лисика” (для збереження і демонстрації творчої спадщини художника Є. Лисика на віртуальних і традиційних засадах); 9. Синтетичного віртуального театру у Львові; 10. Експериментальних театрів у Домі товариства “Просвіта”, у центрі товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка у Львові, у Музеї народного театру і фольклору; 11. Галицького українського театру “Руська Бесіда”; 12. Театральних залів в Українському домі, Холі міста Львова і інших.

Упорядкована і поточнена архітектурно-театральна термінологія.

Методика проектування театральних об’єктів і складання програми проектування нового об’єкта повинна зводитися до визначення:

1) жанрового і організаційного типу театрального будинку;

2) містобудівельного типу (в будівлях, що стоять окремо, і ін.);

3) функціонально-технологічного типу (зал-сцена).

Аналізуючи найкращу організацію проектної справи в світі, колишньому СРСР і окремих українських архітекторів, можна вважати, що проектування нових театральних об’єктів є послідовним виконанням таких робіт:

1) передпроектної діяльності: виявлення дефіциту театральної діяльності; видів і типів споруд з врахуванням місцевих потреб; порівняння існуючої мережі і палітри номенклатури;

2) підготовки вихідного проектного рішення: аналізу потреб проектування і прогнозу зміни факторів; вивільнення факторів конкретної театральної атмосфери і діяльності, виявлення функціонально-технологічного типу залу-сцени; складання моделі проекту і етапів її виявлення;

3) розробки проектного сценарію: коректування проекту; складання програм на окремі складові;

4) критеріїв оцінки проектного рішення; конкурсу проектів; конкурсу окремих функціонально-типологічних рішень;

5) проектування;

6) будівництва.

Автор дійшов висновку, що в національній практиці проектування і будівництва не сформовані принципи об’ємно-просторової композиції українського театру, вимоги до художньо-мистецьких якостей архітектури, її естетики, образу. Як метод розвитку архітектурного стилю українського театру рекомендується синтез національних мистецтв.

Соціальна ефективність мережі театрально-видовищних будинків і перспективних типів полягає у: 1) збільшенні кількості глядацьких місць; 2) збільшенні видів театрально-видовищних послуг на 1 глядацьке місце; 3) розширенні глядацької аудиторії за рахунок мобільних типів і типів, спроектованих із врахуванням національно-історичного досвіду, що є ментально привабливим; 4) організації театральної діяльності на засадах товариств.

Економічна ефективність передбачається у: 1) прирості кількості відвідувань; 2) збільшенні річного обсягу реалізації видовищних послуг; 3) зниженні приведених витрат; 4) за рахунок самофінансування будівництва і самоокупності деяких театральних об’єктів; 5) організації додаткових робочих місць при театрах різних форм власності.

Дисертаційне дослідження автор здійснював упродовж 1978 – 2001 років, як в межах особистої ініціативи і діяльності на кафедрі “Архітектурне проектування” Національного університету “Львівська політехніка”, так і в межах угод поміж АРФ НУ “Львівська політехніка” і інституціями ДІПРОТЕАТР, ЦНДІЕП ім. Б. Мезенцева, ТУ м. Відня.

Публікації автора:

1. Проскуряков В.І. Архітектура українського театру. Простір і дія – Львів: Видавництво НУ Львівська політехніка, 2001. – 564 с.

2. Проскуряков В., Ямаш Ю. Львівські театри. Час і архітектура. – Львів: Центр Європи, 1997. – 132 с.

3. Проскуряков В.І. Український театр поміж мистецтвом, ідеологією, фінансуванням і архітектурою // Вісник НУ “Львівська політехніка”. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2001. – № 429 . Архітектура. – С. 74 – 83.

4. Проскуряков В.І. Принципи типології театрально-видовищних будинків і споруд Львова та їх розміщення в структурі міста //Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство, розділ: театральна архітектура. – Львів: Вид-во Львівського національного університету ім. І.Франка, 2001 – №1 – С. 144 – 158.

5. Проскуряков В.І. Досвід проектування і будівництва модерних театрально-видовищних споруд за кордоном і в Україні // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Науково-технічний збірник. – К.: КНУБА. – 2001. – № 9. – С. 189 – 202.

6. Проскуряков В.І. Анатомія проблеми завершення архітектурного ансамблю
пл. Театральна в м. Одеса і шляхи їх вирішення // Сборник научных трудов Одесской государственной академии строительства и архитектуры. – Одесса: Город мастеров, 2000. – № 2: Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. – С. 18 – 27.

7. Проскуряков В. Вплив Львівської архітектурної школи на розвиток театральної справи в Галичині // Архітектура Галичини ХІХ – ХХ ст. – Львів: Атлас. – 1996. – С. 147 – 161.

8. Проскуряков В., Кордунян О. Основи гармонії в архітектурі Львова // Вісник НУ “Львівська політехніка”. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2001. – № 439. Архітектура. – С. 40 – 45.

9. Проскуряков В.І. Міський театр в Чернівцях в контексті формування архітектури українського театру. // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Збірка наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. – Харків.: харківський худ. пром. інститут. – 2000. – № 2-3. – С. 114 – 120.

10. Проскуряков В.І. Передтеатр і його складові (генеза театру на передтеатральному рівні) // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Науково-технічний збірник. – К.: КНУБА. – 1999. – № 7. – С. 129 – 133.

11. Проскуряков В. Місткості театрально-видовищних споруд у Львові, збудованих і пристосованих для діяльності українських труп // Вісник ДУ “Львівська політехніка”. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – № 358. Архітектура. – С. 239 – 244.

12. Проскуряков В.І. Архітектура українського театру у Львові // Вісник ДУ “Львівська політехніка”. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1999. – № 375. Архітектура. – С. 238 – 243.

13. Проскуряков В. Львівські театральні хроніки. Звернення перше // Вісник ДУ “Львівська політехніка”. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1999. – № 379. Архітектура: Книга міст Галичини. – С. 141 – 145.

14. Проскуряков В.І. Явище Львівського театру – в часі, просторі, дії і архітектурі // Сборник научных трудов Одесской государственной академии строительства и архитектуры. – Одесса: Город мастеров, 1999. – № 1: Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. – С. 126 – 130.

15. Проскуряков В.І. Архітектура будинків і споруд в м. Коломия, які використовувалися, пристосовувалися і проектувалися для діяльності українських театрів // Вісник НУ “Львівська політехніка”. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2000. – № 410. Архітектура. – С. 195 – 202.

16. Проскуряков В., Богданова Ю. Історичні, статистичні, типологічні відмінності і сучасні тенденції розвитку угорського театру щодо театру українського // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Збірка наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. – Харків.: Харківський худ. пром. інститут. – 1999 – 2000. – № 6-1. – С. 34 – 36.

17. Проскуряков В.І., Стояновський О.Р. Загальні тенденції проектування і будівництва українських культурно-просвітницьких споруд м. Львова // Сборник научных трудов одесской государственной Академии строительства и архитектуры. – Одесса: Город Мастеров, 2001 – № 3-4: Рег. пробл. арх и градост. – С. 62 – 72.

18. Проскуряков В., Ямаш Ю. Львівські театри. В образі і подобі ляльки, з душею і долею людини: Львівський театр ляльок // Урбаністично-архітектурні проблеми Галичини: Збірник наукових праць / За ред. Б. Черкеса та М. Бевза. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1996. – С. 128 – 131.

19. Проскуряков В., Богданова Ю. Театри і театральне життя в м. Ужгороді// Сборник научных трудов одесской государственной Академии строительства и архитектуры. – Одесса: Изд.-во “Друк”, 2001 – № 2: Проблемы теории и истории архитектуры Украины. – С. 67 – 69.

20. Проскуряков В.И. Технико-экономические показатели проектов передвижных театров // Вестник Львовского политехнического института. – Львов: Изд-во ЛПИ, 1986. – № 203. – Резервы прогресса в архитектуре и строительстве. – С. 124 – 125.

21. Проскуряков В.І., Лучко Л.І. Incunabula архітектури українського театру // Вісник НУ “Львівська Політехніка”. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2000. – № 410. Архітектура. – С. 8 – 19.

22. Проскуряков В., Кубай Р. У руслі відроджених традицій модерних концепцій (з досвіду творення сценографії українських, християнських концертно-видовищних заходів наприкінці ХХ ст.) // Вісник ДУ “Львівська політехніка”. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – № 358. Архітектура. – С. 245 – 252.

23. Проскуряков В.І, Кубай Р.М. Мобільні збірно-розбірні сцени і конструкції для організації видовищ під час Гуцульського фестивалю у м. Надвірна // Вісник ДУ “Львівська політехніка”. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1999. – № 375. Архітектура. – С. 250 – 252.

24. Проскуряков В.І., Стояновський О.Р. Українські культурно-просвітницькі споруди в м. Коломия, в яких діяли українські театри // Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. Розділ 3. Театральна архітектура. – Львів: вид-во Львівського Національного університету ім. І.Франка, 2001 – № 1 – С. 166 – 172.

25. Проскуряков В.І., Стояновський О.Р. Проблеми, реалії, перспективи формування нових типів культурно-просвітницьких будинків і споруд у Львові і в Україні // Вісник ДУ “Львівська Політехніка”. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська Політехніка”, 1999. – № 375. Архітектура. – С. 244 – 247.

26. Проскуряков В.І., Стояновський О.Р. Архітектура культурно-просвітницьких будинків і споруд, спроектованих Є. Нагірним в 20-30-х роках ХХ ст. // Вісник НУ “Львівська політехніка” – Львів: вид-во НУ “Львівська політехніка”. 2000. – № 410. Архітектура. – С. 203 – 207.

Інші видання

27. Проскуряков В.І. Давні праобрази українських театральних споруд. // Записки наукового товариства ім. Т.Шевченко – Львів: вид. наук. тов. ім. Т.Шевченко у Львові, 2001 – том ССXLI: Праці комісії архітектури та містобудування. – С. 225 – 247.

28. Проскуряков В. Театральний Відень // КіноТеатр. – 1998. – № 1. – С. 27 – 30.

29. Проскуряков В. Проектуючи свято. Мобільна архітектура // Медіаполіс. – 1998. – № 2. – С. 34 – 38.

30. Проскуряков В., Ямаш Ю. Мовою архітектури //Український театр. – 1990. – № 5. – С. 29.

31. Проскуряков В., Ямаш Ю. Театральна Бесіда № 1. – Львів: Видання Львівського міжобласного відділення Спілки театральних діячів України, 1991. – 33 с.

32. Proskurjakow Viktor, Yamach Youri. La scene dans la rue // La scene. 1992. – #3. – p. 34.

33. Proskurjakow Viktor. Ricerca in Ukraina // L‘Arca. – 1992. – № 57. – S. 5 – 9.

34. Proskurjakow Viktor. Projet pour le theatre Voskressenie // La scene. – 1994. – № 7 – C. 12 – 13.

35. Proskurjakow Viktor. Architektonische Perspektiven // Pidchirci. – Bauaufnachme des Schlossess - Wien, Lemberg: ТU Wien, 1999. – C. 33 – 35.

36. Проскуряков В. Гастрольний театр нового типу // Всемирное БИЕНАЛЕ Архитектуры. Т. II – часть “Общественные здания и комплексы”. – Sofia: Printing Hause at the Creative Fund of UAB. – 1985. – C. 150.

37. Проскуряков В., Ямаш Ю. Античні театральні традиції та український вертеп // Український вертеп. – 1993. – Січень. – С. 29 – 31.

Тези конференцій

38. Проскуряков В. Театри Львова // Тези міжнар. конференції: Урбаністично- архітектурні проблеми міст Галичини. – Ianowice – Krakуw. – Львів – Краків: ЛНБ ім. В. Стефаника АН УРСР. – 1992. – С. 41 – 44.

39. Проскуряков В. Театр у позатеатральному просторі // Тези міжнар. конференції: Урбаністично-архітектурні проблеми міст Галичини. – Львів – Тисовець, Львів – Краків: ДУ “Львівська політехніка”. – 1992. – С. 59 – 69.

40. Проскуряков В. Чи потрібна українському театру українська архітектура // Тези міжнар. конференції: Архітектура як відображення ідеології. – Львів – Відень: ДУ “Львівська політехніка”. – 1996. – С. 47.