У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у необхідності вдосконалення провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема ключових засад (принципів), а також проблем їх реалізації, особливо в діяльності ОВС. За результатами дисертаційної роботи, виконаної на основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, теоретичного осмислення наукових праць у різних галузях знань, дисертантом запропоновано вирішення поставленого наукового завдання, що полягає в удосконаленні системи принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також у наданні пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного адміністративного законодавства. У процесі реалізації обумовлених завдань дисертантом сформовано такі висновки, узагальнення й пропозиції: Провадження в справах про адміністративні правопорушення – це самостійний різновид адміністративно-юрисдикційного процесу, який являє собою врегульовані нормами адміністративного права процесуальні відносини, що складаються у зв’язку з реалізацією завдань та функцій органів адміністративної юрисдикції під час розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення. До принципів, властивих провадженню в справах про адміністративні правопорушення, відносяться: верховенство права, законність, гуманізм, рівноправність, об’єктивність істини, публічність, усність і безпосередність, презумпція невинуватості, диспозитивність, національна мова процесу, простота та економічність процесу, оперативність, що зведено у такі групи:
залежно від джерела нормативного закріплення: а) конституційні принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення (верховенство права, законність, гуманізм, рівноправність); б) принципи, що закріплені в інших нормативно-правових актах, зокрема КАСУ (безсторонність, розсудливість, обґрунтованість, пропорційність); залежно від правової природи відносин: а) принципи загальноюрисдикційного процесу (об’єктивність істини, презумпція невинуватості, стадійність); б) принципи адміністративно-юрисдикційного процесу (публічність, усність і безпосередність, диспозитивність, національна мова провадження); залежно від специфіки провадження в справах про адміністративні правопорушення – загальні й спеціальні принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення (простота та економічність процесу, оперативність). Сукупності принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення властиві ознаки системності. Наведені системні зв’язки підтверджують положення про те, що неврахування будь-якого з принципів спотворює загалом провадження в справах про адміністративні правопорушення і перешкоджає досягненню встановленої в КУпАП мети такого провадження. Ефективність розгляду справ про адміністративні правопорушення (працівниками міліції) залежить від урахування певних положень норм КАСУ щодо оцінювання рішень дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень. На підставі аналізу норм КАСУ, пропонується доповнити систему принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення, а саме: принцип належного використання наданих повноважень, принцип розсудливості дій компетентної особи, принцип пропорційності. Принцип законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення розуміється як принцип діяльності суб'єктів адміністративної юрисдикції (у тому числі ОВС), який полягає в суворому, неухильному, належному дотриманні й виконанні норм адміністративного права з метою реалізації своїх повноважень, а також захисту прав і свобод людини та громадянина. Реалізація принципу законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення залежить від дотримання й виконання умов та вимог, що висуваються до даного принципу. Досліджуючи питання щодо юридичних гарантій забезпечення законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється ОВС, очевидним є те, що найбільш ефективними гарантіями у вказаній сфері є:
- матеріальні й процесуальні гарантії законності, що визначені в законодавстві; - способи забезпечення законності, зокрема різні види контрольної діяльності (парламентський контроль, президентський контроль, контроль з боку органів виконавчої влади, відомчий контроль, громадський контроль, судовий контроль); прокурорський нагляд; право громадян на звернення. «Істина» у провадженні в справах про адміністративні правопорушення являє собою точні, незаперечні знання щодо кожної обставини скоєного правопорушення, є сутністю останнього і виступає підставою для прийняття законного й обґрунтованого рішення по справі. Ефективність реалізації принципу об’єктивності істини у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється ОВС, залежить від: пояснень особи, що притягується до адміністративної відповідальності; запровадження та реалізації принципу презумпції добросовісного виконання службових обов’язків; встановлення мінімально допустимого переліку джерел доказів; відповідності доказів видам та характеристикам адміністративних стягнень. До особливостей доказування працівниками ОВС об’єктивної та суб’єктивної сторони адміністративних правопорушень віднесено ряд проблемних питань стосовно: подолання неочевидності зв’язку між суб’єктом і об’єктивною стороною діяння; негативної практики об’єктивного ставлення в вину. Практичними заходами щодо їх вирішення виступають: а) принцип подолання неочевидності, який дозволяє звести до мінімуму згадувану неочевидність та підвищити ефективність притягнення порушників до відповідальності; б) критерій осудності; в) умови, що існували на момент вчинення адміністративного правопорушення і вплинули на вчинення протиправного діяння; г) мотив вчинення протиправного діяння; д) коригування у формулюванні умисної форми вини, яка міститься у ст. 10 КУпАП, що в сукупності забезпечить дотримання прав і свобод людини та громадянина у проваджені в справах про адміністративні правопорушення й подолає негативну практику об’єктивного ставлення в вину. У КУпАП пропонується передбачити окремий розділ чи главу, де навести дефініції принципів, дати їх перелік, показати системні зв’язки і в подальшому, привести у відповідність з ними зміст решти загальних та спеціальних адміністративно-правових норм. Обов’язкового нормативного закріплення потребує:
- принцип верховенства права, який означає пріоритетність прав і свобод людини та громадянина при вирішенні спірних або складних ситуацій (адміністративних спорів), що мають місце в процесі притягнення до адміністративної відповідальності; - положення, яке б відображало зміст принципу презумпції невинуватості у сфері адміністративної юрисдикції; - норма, що передбачає складання процесуальних документів мовою, зрозумілою конкретному суб’єкту правовідносин, що є гарантією забезпечення суб’єктивних прав громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення. |
