В даному дисертаційному дослідженні вперше була розглянута проблема формування архітектурного середовища дитячих закладів з урахуванням психосоматичних особливостей дитини. 1. Встановлено, що сьогодні на формування архітектурного середовища дитячих закладів впливають: сім “зовнішніх” факторів: суспільно-політичний; соціально-економічний; фактор конструктивних можливостей; природно кліматичний; ландшафтно-містобудівний; культурно-історичний; екологічний (збереження навколишнього середовища та енергоносіїв); та сім “внутрішніх” факторів: образно-психологічний; функціонально-організаційний; масштабно-просторовий; санітарно-фізіологічний; сенсорний; естетичний; екологічний (здоровий клімат в будівлі). 2. Визначено, що у вітчизняних науково-теоретичних працях проблема формування архітектурного середовища дитячих закладів досі не розглядалася з точки зору психосоматичних особливостей дитини. При проектуванні дитячих закладів в Україні досі не враховувалась необхідність: забезпечення ідентифікації дитини з дитячим закладом; наближення просторово-планувальної організації дитячого закладу до “домашньої”, її “прозорість” і зрозумілість; реакції на особливості сприйняття дитиною простору та себе у ньому; забезпечення потреб дитини в “інтимних” просторах та в творчому пізнанні свого оточення; навантаження всіх органів чуття дитини; пізнання дитиною природного середовища; створення екологічно-здорового клімату в будівлі. В загальносвітових науково-теоретичних працях з проблем формування архітектурного середовища дитячих закладів досі не було узагальнено та структуровано всієї низки аспектів, які мають бути враховані під час проектування дитячих закладів. 3. Доведена (на основі педагогічно-психологічного доробку та результатів авторського архітектурно-соціологічного опитування) необхідність: переосмислення поділу дитячих освітньо-виховних закладів на типи, відповідно до вікових психосоматичних особливостей дітей; нової типізації, за якою дитячі дошкільні та початкові шкільні заклади мають належати до одного типу; зменшення наповненості дитячих закладів до оптимальної місткості 30-60 осіб. За умов об’єднання дитячого садка і початкової школи, оптимальною можна вважати місткість до 90 дітей (1-2 групи садка + 4 класи початкової школи). 4. Основоположним принципом формування архітектурного середовища дитячого закладу визнано створення його цілісної архітектурної концепції на всіх рівнях організації (від зовнішнього простору через “оболонку” будівлі до її внутрішнього “наповнення”) та на основі чотирьох головних аспектів: образного, просторово-планувального, сенсорного, екологічного. При цьому, кожен із цих аспектів може вважатись головним, а інші — підпорядкованими, але жоден з них не може бути вилученим. 5. Перший (образний) аспект формування архітектурного середовища відображається у консеквентному застосуванні принципу єдиного архітектурно-образного вирішення на всіх рівнях: методом контекстного будівництва (на рівні району/кварталу); планування подвір’я дитячого закладу, як частини загального архітектурно-образного рішення та за допомогою засобів “перетікання” простору (на рівні присадибної ділянки); створення індивідуального образу будівлі на основі ідеї, дотичної до дитячого сприйняття та відображення його як в зовнішньому вигляді, так і у внутрішньому плануванні і опорядженні (на рівні будівлі). 6. Урахування другого (просторово-планувального) аспекту спричинило перегляд та уточнення існуючих та створення нових методів та прийомів функціонально-просторового планування відповідно до психосоматичних особливостей дитини на всіх рівнях: на рівні дитячої групи розроблено метод тримірної диференціації простору та забезпечення “дитячості масштабу”; на рівні будівлі уточнено існуючу систему зонування будівлі; розширено номенклатуру приміщень та розроблено метод забезпечення легкості орієнтації дитини в будівлі; на рівні присадибної ділянки запропоновано нову систему зонування території та розроблено метод диференціації простору. 7. Урахування третього (сенсорного) аспекту потребувало перегляду естетичних та гігієнічних засад проектування дитячих закладів на основі: використання гаптично інформативних будівельних та опоряджувальних матеріалів і зрозумілих для дітей конструкцій; єдиної системи освітлення на основі диференціації рівня освітленості та зонування; єдиної колористичної організації середовища: виявлення кольором тектоніки будівлі та її просторово-функціонального планування, врахування фізичного та психічного впливу кольору. 8. Урахування четвертого (екологічного) аспекту у проектуванні дитячих закладів спонукало до уточнення та доповнення прийомів забезпечення екологічної доцільності архітектурного рішення на всіх рівнях: вдосконалення екології зовнішнього простору на засадах “розпечатування” ґрунтів та створення мережі природних біотопів; вдосконалення екологічної доцільності розташування та планувальної структури будівлі; використання екологічно чистих та енергетично вигідних матеріалів; екологічне вирішення систем життєзабезпечення будівлі. Наукова новизна дослідження полягає в розробці теоретичних принципів, методичних рекомендацій і прийомів формування архітектурного середовища дитячих освітньо-виховних закладів з урахуванням усієї багатогранності психосоматичних особливостей дитини. |