На підставі проведеного дослідження, яке дало змогу всебічно висвітлити особливості семантики прикметників смаку, враховуючи їх психофізіологічну основу та синестетичні взаємозв’язки з іншими структурними частинами лексичної системи латинської мови на матеріалі творів Плавта, Горація та Петронія, сформульовано такі висновки: 1. Квантитативне збільшення ЛСГ смаку відбувається за рахунок переходів до її складу густативних ЛСВ первинно несмакових лексем. 2. Перехід ЛСВ первинно негустативних номінацій до ЛСГ смаку відбувається під впливом синестезії як з інших сенсорних ЛСГ (явище синестезії у вужчому значенні), так і з несенсорних сфер (синестезія в її ширшому значенні). Процеси синестезії у її вужчому значенні є можливими лише на рівні психології та фізіології, тобто у семантичному значенні лексеми повинна міститися вказівка на фізіологічне відчуття чи фізіологічне підґрунтя оцінки. Синестезія у ширшому значенні можлива у всьому обсязі ЛСГ, оскільки синестетичні переходи у ширшому значенні стосуються номінацій як сенсорних, так і несенсорних ЛСГ. 3. Синестетичні зв’язки ЛСГ смаку з іншими ЛСГ є двосторонніми, оскільки первинні номінації смаку розширюють свою семантику за рахунок негустативних ЛСВ. 4. Оскільки вже на рівні опису власне смакової ознаки у членів ЛСГ смаку можливо виявити оцінний аспект їхньої семантики, а також враховуючи розширення лексичного складу ЛСГ смаку за допомогою синестезії (в її ширшому значенні) за рахунок частково оцінних або власне оцінних лексем, основою класифікації номінацій, які входять до складу густативної ЛСГ, визнано критерій позитивної / негативної оцінки. 5. Густативне значення початково негустативних лексем розкривається в умовах контекстуальної дистрибуції, тому, враховуючи фізіопсихологічне підґрунтя смакових відчуттів та суб’єктивну позицію кожного автора, на основі критерію “позитивна / негативна оцінка” створено класифікацію членів ЛСГ смаку у вигляді двох синонімічних рядів лексем. Позитивно забарвлені густативні лексеми: у Плавта – це dulcis, salsus, mollis, lepidus, probus, vetus, albus, Lesbium, Chium, Leucadium, Thasium; у Горація – dulcis, mellitus, suavis, edulis, pinguis, pulcher, melior, potior, optimus, opimus, tenuis, simplex, fumosus, recens, adustus, rancidus, lenis, modicus, vetus, mustus, hornus, bimus, quadrimus, quinquennis, liquidus, notus, superbus, Falernum, Albanum, Chium, Coum, Sabinum, Calenum, Formianum, Massicum; у Петронія – piperatus, lautus, mirificus, mollis, pinguis, hornus, Falernum, Hispanum. Негативно забарвлені густативні лексеми: salsus, acidus, acerbus, asper, pinguis, foetidus, ater (у Плавта); amarus, acidus, malus, vilis, adustus, secundus, iners, ardens, fortis, vetus, salsus (Graecus), Massicum (у Горація), mollis, corruptus, peior, vilis, candidus (у Петронія). Серед густативних лексем у творах Плавта, Горація та Петронія є значна кількість оцінних номінацій: у Плавта – dulcis, lepidus, probus; у Горація – dulcis, suavis, pulcher, melior, potior, optimus, tenuis, simplex, modicus, notus, superbus, malus, vilis, acer, secundus, iners, fortis; у Петронія – dulcis, lautus, mirificus, corruptus, peior, vilis. Тобто вже на ранньому етапі розвитку латинської мови (у творах Плавта) спостерігається як розвиток оцінного аспекту семантики власне густативних лексем, так і вживання оцінних номінацій для позитивної чи негативної характеристики смакових ознак. Ця тенденція найяскравіше простежується у період “золотої латини” (у творах Горація). На пізньому етапі розвитку латинської мови (у творах Петронія) на перший план для характеристики густативної ознаки предметів виходять оцінні лексеми. Густативне значення серед первинних номінацій смаку зберігає лише лексема piperatus, що пояснюється її досить пізньою появою в латинській мові – за короткий період свого функціонування вона не встигла втратити первинно густативного та набути оцінного значення. 6. Стрижнева лексема кожного синонімічного ряду визначалася за найбільшою частотністю її вживання, оскільки до складу ЛСГ смаку внаслідок синестезії зачислено ЛСВ як первинно смакових, так і початково негустативних лексем на основі їхньої контекстуальної дистрибуції, що унеможливлює визначення їхніх синонімічних взаємовідношень на основі компонентного аналізу. Стрижневою лексемою синонімічного ряду на позначення позитивної характеристики смакової ознаки було визнано номінацію dulcis, а у синонімічному ряді лексем, що дають негативну характеристику смакового відчуття – лексему acer. 7. Поповнення густативної ЛСГ внаслідок явища синестезії спричинило перебудову ієрархічної вертикалі в межах аналізованої ЛСГ. У ЛСГ прикметників смаку, яка відображала лише фізіологічно первинні густативні характеристики, семантична вертикаль була дворівневою – гіперонімом слугувала лексема edulis, а номінації на позначення основних смакових відчуттів (dulcis, amarus, acidus, salsus) виступали співгіпонімами. Внаслідок процесу синестезії до складу ЛСГ смаку ввійшли лексеми, у семантиці переважної більшості яких можна виявити аспект оцінки, який і покладено в основу переформування семантичної вертикалі густативної ЛСГ. Семантична ієрархія ЛСГ смаку вертикально на основі критерію оцінки переформувалася у трирівневу: перший рівень – рівень фізіології (перцептивний). Сюди належать лексеми, як первинно густативні, так і ті, у семантиці яких розвинувся густативний компонент, однак спільною характеристикою, за якою усі згадані номінації належать до перцептивного рівня, є опис ними фізіологічного аспекту смакової ознаки; другий рівень – рівень психології (частково оцінний). До нього належать частково оцінні лексеми, які описують смакове відчуття; третій рівень – рівень філософії (власне оцінний), до якого належать власне оцінні лексеми на позначення понять “позитивне / негативне”. Визначено також, що психологічний (частково оцінний) рівень у ЛСГ смаку є найбільш навантаженим як кількісно, так і семантично. 8. Семантичний обсяг ЛСГ смаку можна поділити на три шари (рівні). Центром цієї моделі є стрижневі лексеми dulcis та acer, які розташовані на другому рівні. Густативна ЛСГ пов’язана з лексичною системою за допомогою синестетичних зв’язків з іншими ЛСГ. Тобто ЛСГ прикметників смаку є стійкою структурою, в центрі якої на другому (психологічному) рівні знаходяться стрижневі ядерні лексеми acer та dulcis. 9. Набір ад’єктивів (як первинно смакових, так і початково негустативних), які описують концепт смаку у творах кожного з аналізованих авторів, лише частково збігається. На перший план виходить позиція суб’єкта оцінки – саме він з урахуванням власної системи таксономії творить вторинну картину світу, основою якої є принцип антропоцентричності. Однак зв’язок між об’єктивною (фізичною) та суб’єктивною (вторинною) картинами світу зберігається, незважаючи на протиставлення дескриптивної семантики, яка лише описує властивості об’єктивного світу, та оцінної семантики, яка дає їх оцінку стосовно певних критеріїв суб’єкта. Оцінне значення лексем, що описують об’єкти реального світу, базується на їх фізичних (об’єктивних) властивостях, які, однак, оцінюються відповідно до суб’єктивних критеріїв конкретного індивіда. Отже, основні категорії оцінки стосуються як фізіологічного, так і психологічного аспектів густативних ознак. Терміни з оцінним значенням слугують важливим джерелом поповнення ЛСГ смаку. Причиною цього процесу є незначна кількість власне густативних лексем. Оскільки за допомогою сенсорної системи людина розрізняє значно більше нюансів смакового відчуття, ніж існує лексем для їхнього мовного вираження, то постає необхідність опису отриманих фізіологічних відчуттів за допомогою інших лексем. Частково під час опису смакових ознак на допомогу приходить лексика з інших сенсорних ЛСГ (явище синестезії в її вузькому розумінні), однак інші (негустативні) сенсорні ад’єктиви також не є численними, що зумовлює необхідність долучення до опису густативних явищ і несенсорної (оцінної) лексики. Концепт “задоволення” слугує тією ланкою, яка об’єднує фізіологічний (перцептивний) та психологічний (оцінний) рівні опису концепту смаку в межах ЛСГ смаку. Критерій задоволення є також спільним для психологічного та філософського рівнів дескрипції концепту смаку, адже смак у філософському розумінні є задоволенням на основі міри. Отож, концепт “задоволення” є базовим поняттям у формуванні структури ЛСГ прикметників смаку. Його приналежність до семантичного рівня психології підтверджує висунуту нами тезу щодо центрального положення психологічного рівня в межах ЛСГ смаку та виділення в межах згаданого рівня стрижневих густативних лексем. Отже, основою відображення у мовній картині світу концепту смаку на фізіологічному, психологічному та філософському рівнях можна вважати суб’єктивну оцінку на основі міри. Проведене дослідження прикметників смаку підтверджує ефективність системного підходу до вивчення мовних явищ з урахуванням їхньої психофізіологічної основи, що відкриває широкі перспективи для подальшого ґрунтовного висвітлення не лише лексико-семантичних особливостей прикметників смаку, а й інших мовних феноменів. Застосований у дисертаційному дослідженні інтердисциплінарний підхід відкриває перспективи для використання його результатів в інших галузях науки – фізіології, психології, культурології та у розробці новітніх технологій пошуку інформації в Інтернеті у світлі лінгвістичної теорії структуризації інформаційного кіберпростору у вигляді взаємопов'язаних семантичних полів. |
