Анотація до роботи:

Брандис О.С. Прикметники із повноголосними й неповноголосними коренями як словотвірна база іменників у російській мові. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук по спеціальності 10.02.02 - російська мова. Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Київ, 2002. Дисертація є рукописом.

У роботі досліджується словотвірна валентність і словотвірний потенціал прикметників з питомими (повноголосними) й запозиченими (неповноголосними) коренями у творенні іменників. Встановлено, що в російській літературній мові не існує двох регістрів словотвірних засобів, які відбивають співіснування російської й старослов’янської (пізніше церковнослов’янської) систем словотвору. Однак лексеми із запозиченими коренями відрізняються від лексем із питомими коренями низкою словотвірних особливостей, найважливішою з яких є переважання серед неповноголосних лексем похідних із транспозиційним словотвірним значенням, пов’язаним із конструктивною функцією словотвору, яка є типовою для літературної мови з її високим ступенем упорядкованості.

5. У висновках (с. 166-173) узагальнені основні результати проведеного дослідження, намічені перспективи подальших пошуків.

5.1. Внаслідок проведеного дослідження встановлено, що слова з питомими й запозиченими коренями в системі словотвору російської літературної мови мають ряд розходжень, обумовлених, з одного боку, більш пізнім залученням у словотвірний процес російської літературної мови лексем із питомими коренями, а з іншого боку - розходженнями в лексичному значенні аналізованих слів: для лексем із повноголосними коренями типовими є конкретні значення, а для лексем із неповноголосними коренями - абстрактні значення.

5.2. Дослідження лексем із повноголосними й неповноголосними коренями в 2-х аспектах - “від основи” й “від форманта” - дозволило встановити, що в словотвірній системі російської літературної мови не існує двох регістрів словотвірних засобів, які відбивають співіснування російської й старослов'янської (пізніше церковнослов'янської) систем словотвору, проте лексеми із запозиченими коренями відрізняються від лексем із питомими коренями низкою словотвірних особливостей, найважливішою з яких є переважання в групі неповноголосних лексем похідних із транспозиційним словотвірним значенням, пов'язаним із конструктивною функцією словотвору, яка є типовою для літературної мови з її високим ступенем упорядкованості.

5.3. Розподіл аналізованих лексем із повноголосними й неповноголосними коренями в словотвірних гніздах (кількість СГ із вихідними словами певної частиномовної належності, слів у цих СГ у цілому і кількість похідних у гнізді в середньому) не має принципових відмінностей від тих показників, які подані в “Словотвірному словнику російської мови” О.М.Тихонова для всього масиву російської лексики. Це дає підставу припускати, що деякі закономірності, встановлені для лексем із повноголосними й неповноголосними коренями, можуть виявитися актуальними й для інших груп російської лексики, насамперед для тих лексем, які протиставлені за ознаками “питома/запозичена” або “конкретна/абстрактна”.

Додаток (с. 216-337) складається з 5 таблиць, які подають аналізований матеріал у зручному для роботи вигляді, а також розкривають основні методологічні засади дуже трудомісткого зіставного дослідження лексем із питомими й запозиченими коренями.