Результати проведеного дослідження переконують у тому, що аналізовані утворення в прийменниково-відмінковій формі є фразеологізмами. В українській мові існує понад 800 прийменниково-відміннових форм, які можна вважати фразеологізмами. Фразеологічна одиниця прийменниково-відмінкової моделі, як і прислівник, формується в процесі стискання й адвербіалізації. Обставина намагається стиснути прийменник і відмінкову форму до прислівного ступеня адвербіальності (до створення прислівника) і це їй іноді вдається. У деяких випадках прийменникова й відмінникова форми стискаються тільки до прийменниково-іменного ступеня адвербіальності (до стану аналітичної словоформи), тобто до створення ЛСВ прислівника, який і може бути фразеологічною одиницею. Тому, аналізуючи процес адвербіалізації, ми тим самим дослідили процес фразеологізації. Різниця між прислівником і ФО полягає в тому, що в прислівникові лексичне значення відмінкової форми самостійного слова переосмислюється одночасно з об’єднанням прийменника й відмінкової форми в синтетичну словоформу, а у фразеологічній одиниці переосмислення такого значення відбувається до об’єднання прийменника з відмінковою формою. Фактично це означає, що фразеологічна одиниця прийменниково-відмінкової моделі являє собою фразеологічний прислівник. Однак ФО від прислівника відрізняється не тільки словоформою. У прислівникові переосмислюється весь зміст лексичного значення, в той час як у фразеологічній одиниці переосмислюється тільки один, окремий смисл лексичного значення (конотативна сема), оскільки ФО залишається семемою, яка може реалізувати тільки одну сему. Прийменник при цьому сприяє реалізації конототивної семи. У прислівнику лексичне значення відмінкової форми самостійного слова спочатку перетворюється на граматичне значення обставини, потім об’єднується з граматичним значенням прийменника вже як граматичне значення. У фразеологічній же одиниці виникає нове, семантично цілісне фразеологічне значення, яке є якісно іншим, ніж лексичне чи граматичне, оскільки воно являє собою синтез цих двох значень. Саме це семантично цілісне фразеологічне значення прийменниково-відмінкових форм, яке не збігається ні з лексичним, ні з граматичним значеннями, ставить ці форми в один ряд з іншими фразеологізмами. Оскільки фразеологічні одиниці прийменниково-відмінкової моделі мають граматичне значення обставин, їхня семантична структура нагадує семантичну структуру обставин. Серед досліджуваних одиниць є ФО часу, ФО місця або напрямку, ФО міри і ступеня, ФО способу дії, ФО із значенням мети, ФО із значенням причини. Основною синтаксичною функцією аналізованих фразеологізмів являється виконання ними ролі обставини. Аналіз системних зв’язків розглядуваних одиниць указує на те, що фразеологізмам прийменниково-відмінкової моделі, як і одиницям з лексичним значенням , властиві явища полісемії, омонімії, синонімії та антонімії. |