З урахуванням існуючих на сьогодні позицій українських і зарубіжних науковців щодо правових категорій, які стосуються предмета дослідження, на основі аналізу вітчизняного та зарубіжного адміністративно-процесуального законодавства, а також практики його застосування, автором визначено структуру і зміст проваджень у справах за зверненнями платників податків до органів державної податкової служби України, сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення механізму розгляду та вирішення відповідної категорії справ: 1. На підставі аналізу відповідних доктринальних положень адміністративного права та норм адміністративно-процесуального законодавства поняття „провадження у справах за зверненнями платників податків до органів державної податкової служби України” визначається як врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів державної податкової служби України щодо розгляду та вирішення справ за зверненнями платників податків. 2. Суб’єктами проваджень у справах за зверненнями платників податків до органів державної податкової служби України є: платники податків – фізичні та юридичні особи, податкові органи, а також особи, які сприяють здійсненню таких проваджень, – адвокати, експерти, перекладачі, законні представники тощо. Разом з тим, платники податків – відокремлені підрозділи юридичних осіб не можуть виступати як суб’єкти цих проваджень, оскільки вони є представниками своїх засновників, діють від їхнього імені та у межах делегованих ними повноважень. 3. Звернення платників податків до органів державної податкової служби України класифікуються за змістом (призначенням) як: заяви, скарги, пропозиції, інформаційні запити та запити щодо роз’яснення законодавства. Перераховані звернення є важливим джерелом інформації про ефективність діяльності податкових органів. У зв’язку з чим існує нагальна потреба їх систематизації, аналізу та узагальнення. Відповідне завдання доцільно покласти на структурні підрозділи (посадових осіб), які здійснюють аналітично-інформаційне забезпечення у податкових органах. З цією метою обґрунтовується необхідність внесення відповідних змін до організаційно-розпорядчих актів органів державної податкової служби України, якими визначаються функціональні повноваження таких підрозділів (посадових осіб). 4. Провадження у справах за зверненнями платників податків до органів державної податкової служби України складаються з наступних поцесуальних стадій: порушення справи за зверненням платника податків; розгляд звернення платника податків; винесення рішення у справі, оскарження рішення у справі, виконання рішення у справі. Стадія оскарження рішення у справі має факультативний характер, оскільки необхідність у ній виникає не завжди, а тільки у разі незгоди заявника (скаржника) з рішенням податкового органу. Зміст проваджень у справах за зверненнями платників податків до органів державної податкової служби України становлять послідовні, взаємопов’язані дії уповноважених посадових осіб податкових органів, які здійснюються ними відповідно до адміністративно-процесуального законодавства з метою розгляду та вирішення індивідуально-конкретних справ за зверненнями платників податків. 5. З метою удосконалення механізму проваджень у справах за зверненнями платників податків до органів державної податкової служби України пропонується: - визначити на законодавчому рівні порядок оскарження платниками податків – юридичними особами дій (бездіяльності) органів державної податкової служби України, їх посадових осіб; - внести до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” наступні зміни: перше речення абзаца 1 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 викласти у такій редакції: „У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган (його посадова особа) невірно визначив суму податкового зобов’язання чи прийняв будь-яке інше рішення, яке суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, котра подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками і доказами, які платник податків вважає за потрібне надати”; доповнити абзац 2 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 реченням наступного змісту: „Контролюючі органи зобов’язані письмово повідомляти платника податків про наміри винести рішення, яке є для нього більш несприятливим ніж те, що ним оскаржується, а також про дату і місце слухання такої справи”; - частину третю статті 5 Закону України „Про звернення громадян” викласти у такій редакції: „Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою (електронною поштою), або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені згідно з чинним законодавством”; - зі структури Кодексу України про адміністративні правопорушення слід виключити статтю 212-3, яка передбачає адміністративну відповідальність посадових осіб за порушення права на інформацію. Такий крок зумовить автоматичну „передачу” відповідної категорії справ у підвідомчість адміністративних судів; - розробити та затвердити Типове положення про надання інформації центральними і місцевими органами державної влади; - зареєструвати у Міністерстві юстиції України наказ Державної податкової адміністрації України про затвердження переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави, в податкових органах України; - привести у відповідність з принципами Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи від 28 вересня 1977 року № (77) 31 „Про захист особи щодо актів адміністративних органів” закони України „Про звернення громадян”, „Про інформацію”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (наказ Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року № 29); - зобов’язати керівників структурних підрозділів органів державної податкової служби України проводити роз’яснювальну роботу серед підлеглих працівників щодо: застосування законодавства, норми якого регулюють досліджувані провадження; розв’язання проблемних питань, які постають при розгляді та вирішенні справ за зверненнями платників податків; - включити до Програми підвищення кваліфікації працівників податкових органів Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів органів державної податкової служби України та Навчально-тематичного плану Центру професійного навчання Державної податкової адміністрації України тему щодо розгляду і вирішення проблемних питань, які виникають у ході проваджень за зверненнями платників податків до органів державної податкової служби України. 6. Неврегульованість деяких організаційних питань стосовно розгляду справ за зверненнями платників податків до органів державної податкової служби України зумовила необхідність розроблення автором відомчої Інструкції, котра визначала б: окремий порядок ведення діловодства за зверненнями громадян та зразки реєстраційно-контрольних документів у відповідних справах; процедуру організації та проведення особистих прийомів посадовими особами органів державної податкової служби України; мінімальні норми матеріально-технічного, інформаційного забезпечення приймалень громадян у податкових органах, їх охорони, санітарного, протипожежного стану. |