У дисертаційній роботі на підставі експериментального дослідження та теоретичного аналізу вперше обґрунтовано розв’язання наукових питань, пов’язаних з розробкою нових ефективних препаратів, способів із застосуванням лікарських засобів декаметоксину, ципрофлоксацину, офлоксацину, левофлоксацину для лікування експериментальної стафілококової інфекції. Встановлено особливості формування резистентності у стафілококів, ешерихій, ефективність антиадгезивної дії антимікробних препаратів на бактерії. 1. Декаметоксин, ципрофлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин проявляють високу антимікробну активність по відношенню до виділених госпітальних штамів мікрорганізмів. МБсК ДКМ до S.aureus становить 0,24 мкг/мл, МБцК – 0,48 мкг/мл. По відношенню до умовно–патогенних ентеробактерій МБцК препарату знаходиться в межах 15,6 – 125 мкг/мл. ЦФЛ, ОФЛ, ЛФЛ проявляють бактеріостатичну дію на S.aureus в межах 0,12- 0,48 мкг/мл, МБцК - 0,24 – 0,97 мкг/мл. МБсК ЦФЛ для E.coli складає 0,24 мкг/мл, ОФЛ – 0,12 мкг/мл, ЛФЛ – 0,03 мкг/мл; МБцК ЦФЛ до E.coli дорівнює 0,48 мкг/мл, ОФЛ – 0,12 мкг/мл, ЛФЛ – 0,06 мкг/мл відповідно. 2. Клінічні штами стафілококів чутливі до гентаміцину (96%); ципрофлоксацину (95%); пефлоксацину (94%); офлоксацину (93%); ломефлоксацину (93%); цефтріаксону (65%); рифампіцину (61%); цефуроксиму (60%); кліндаміцину (49%); лінкоміцину (45%); Помірну чутливість госпітальні штами стафілококів зберігають до олеандоміцину (51%). цефалотину (40%); лінкоміцину (34%); оксацикліну (27%); кліндаміцину (26%); цефуроксиму, цефазоліну, цефтріаксону (по 20%); стрептоміцину (14%); азлоцилін (12%); рифампіцину (9%); офлоксацину (5%); ломефлоксацину (5%); доксицикліну (5%) пефлоксацину (3%); ципрофлоксацину (3%). Клінічні штами ентеробактерій та P.aeruginosa зберігають високу чутливість до ципрофлоксацину, офлоксацину, ломефлоксацину, пефлоксацину, а саме: кишкові палички (95%); протеї (94%); синьогнійні палички (50%). 3. Антимікробні препарати ДКМ, ЦФЛ, ОФЛ, ЛФЛ у різних негативних умовах зберігають протимікробну активність: - ДКМ, ЦФЛ, ОФЛ зберігають високі протимікробні властивості в лужному та кислому поживних середовищах; - наявність 10%, 20% сироватки в поживному середовищі знижує бактерицидну концентрацію ДКМ в порівнянні з контролем (1,9±0,8 мкг/мл) у 2,5 рази (4,6±0,1 мкг/мл); у ЦФЛ при контролі 1,08±0,8 мкг/мл, концентрація понижається: 2,2 рази (2,0±0,5 мкг/мл); у ОЛФ при контролі 0,84±0,7 мкг/мл МБцК зменшується у 2,8 рази (2,71±0,2 мкг/мл ); - мікробне навантаження госпітальних штамів (103; 106; 109 КУО), суттєво не впливає на бактерицидну активність ДКМ, ЦФЛ, ОФЛ. 4. Формування резистентності у госпітальних штамів стафілококів, ешерихій до ДКМ, ЦФЛ, ОФЛ проходить повільно і не досягає високого рівня. Декаметоксинрезистентні варіанти стафілококів, ешерихій зберігають вихідну чутливість до ЦФЛ, ОФЛ. У резистентних до ДКМ штамів стафілококів, ешерихій спостерігають уповільнення росту на поживних середовищах та зниження життєздатності цих бактерій. 5. ДКМ, ЦФЛ, ОФЛ, ЛФЛ мають антиадгезивну дію на стафілококи. ІАЕ під дією ципрофлоксацину у госпітальних штамів S.aureus в порівнянні з контролем складає 38,5%; інгібуючий адгезивність ефект офлоксацину дорівнює 52%, для левофлоксацину має 59%; декаметоксин знижує адгезію стафілококів на 75%. 6. Лікування ципрофлоксацином гострої експериментальної стафілококової інфекції забезпечує виживання 55% тварин. Комбінація ципрофлоксацину з декаметоксином, має більшу лікувальну активність і забезпечує ефективність виживання 80% тварин. |