У дисертації здійснено теоретичне узагальнення процесів цілепокладання в організації діяльності ОВС України та подано новий підхід до їх сприйняття і здійснення. Майже всі дослідження цілепокладання, здійснювані в межах вітчизняної теорії управління, відбувалися за одним напрямком — дослідження змісту цілей. Практично не вивченими залишилися питання походження цілей, встановлення цілей, виділення стратегічних напрямків, цілей, завдань. На сучасному етапі розвитку система ОВС України зіштовхнулася з низкою проблем пов’язаних, з одного боку, з бажанням інтегруватися в „європейські” правоохоронні структури, а з іншого — з неможливістю ефективно працювати за умов морально застарілої системи управління та контролю. Однією з головних причин кризового стану системи ОВС України автор вважає помилки у цілепокладанні: невідповідність цілей і завдань системи сучасним вимогам, відсутність єдиної стратегії подолання кризових явищ у системі ОВС України — стратегії її розвитку. Саме тому в дисертації головна увага зосереджена на дослідженні й відпрацюванні моделі стратегічного управління в ОВС України, організаційно-правових та організаційно-структурних основах розробки концептуальних засад (стратегії) розвитку системи ОВС України. Отримані результати дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані у вигляді ряду положень теоретичного характеру: Процес цілепокладання є важливою складовою частиною організації діяльності ОВС України, яка на сьогодні досліджена досить однобічно. Цілепокладання слід розглядати саме у процесуальному аспекті й визначати як процес здійснення цільової функції будь-яким суспільним явищем або інститутом. Зміст процесу цілепокладання в організації діяльності ОВС України складають три основні стадії: 1) переведення основних цінностей та пріоритетів розвитку з державної політики до комплексу цілей ОВС; 2) формування ідеальної моделі майбутнього — стратегічне планування; 3) реалізація створеної моделі — закріплення її в нормативно-правових актах та розробка тактичних засад здійснення. На систему ОВС України впливає безліч зовнішніх факторів, які слід розглядати крізь призму їх цільових можливостей. Цільові можливості інституту прав і свобод громадян на сьогодні знайшли відображення у стратегічних рішеннях держави — Конституції України, стратегіях її економічного і соціального розвитку, Концепції адміністративної реформи, стратегіях розвитку багатьох сфер державного управління, інших документах стратегічного характеру, однак не були враховані під час розробки стратегічних документів системи ОВС України. До того ж основні нормативно-правові акти, що регулюють діяльність системи ОВС України, досі відображають завдання правоохоронних органів тоталітарної адміністративно-командної системи. На шляху інтеграції України до "Європи" таке становище повинно бути виправлено — цільові можливості інституту прав і свобод громадян мають знайти своє відображення у стратегії розвитку системи ОВС України та основних нормативно-правових актах. Стратегічне планування розвитку системи ОВС України повинно здійснюватися за таким порядком: формулювання системи цілей ОВС України; аналіз підсумків розвитку системи ОВС України й уточнення параметрів досягнутого рівня; визначення обсягу і структури потреб суспільства відповідно до діяльності ОВС України; визначення обсягу і структури ресурсів ОВС України; узгодження ресурсів ОВС України і потреб суспільства. Переведення системи ОВС України на „оновлену” систему цілей є неможливим без значних структурних змін та організаційно-правової бази, якою є основні стратегічні рішення держави. Реалізація стратегії розвитку системи ОВС України на сучасному етапі розвитку можлива лише за умови реорганізації структури управління — включення до ієрархічної структури ОВС України елементів адаптивної структури: верхній рівень є традиційною для сучасних ОВС структурою; середній рівень управління займають підрозділи, що реалізують стратегічне управління; на нижньому рівні управління знаходяться функціональні підрозділи через які реалізується оперативне управління. На кожному з рівнів управління виділяються окремі підрозділи, котрі повинні виконувати функції стратегічного планування. Виділення в організаційній структурі ОВС України особливого місця підсистемі стратегічного планування надасть можливість виробити нову сучасну систему цілей ОВС України, розробити порядок переорієнтації системи ОВС України на нові цілі, вдосконалити структуру ОВС України, завдяки чому відбуватиметься розвиток системи ОВС України.
На розробку концептуальних засад (стратегії) розвитку системи ОВС України спрямований ряд рекомендацій: у ст.1 Закону України „Про міліцію” визначення міліції подати у такому вигляді: „Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який покликаний охороняти та захищати права і свободи громадян, природне середовище, інтереси суспільства й держави від протиправних посягань”; у тексті стратегії розвитку системи ОВС України та всіх інших документів, що будуть прийняті на її основі, зазначати: „місія (основне завдання, призначення) ОВС України — ефективна позитивна реалізація прав і свобод громадян”; на кожному рівні управління створити службу стратегічного планування й розробити стратегії розвитку відповідного рівня управління (підрозділу); особливу увагу приділяти розробці стратегій розвитку підрозділів функціонального рівня управління — міськрайлінорганів ОВС України; під час планування необхідно спиратися на стратегії соціального та економічного розвитку України як організаційно-правової основи планування розвитку системи ОВС України; зміст даних щодо обсягу і структури потреб суспільства відповідно до діяльності ОВС України та обсягу і структури ресурсів ОВС України повинні постійно доводитися до особового складу та громадськості; доцільно виділення стратегічних підрозділів не тільки за функціональним, але й за територіальними принципами. |
