Анотація до роботи:

Фомічова Наталя Вікторівна “Протекціонізм в системі світогосподарських зв'язків”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Донецький національний університет, Донецьк, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та практичних аспектів формування ефективної зовнішньоекономічної політики України в контексті світових тенденцій використання протекціонізму за умов внутрішніх економічних трансформацій та міжнародних процесів інтеграції і глобалізації. Розкрито економічну природу протекціонізму, окреслено об'єктивні причини його виникнення та зроблено висновки щодо еволюції форм протекціонізму в залежності від характеру розвитку світового господарства. Досліджено тенденції вживання протекціоністських заходів країнами з різним рівнем економічного розвитку в межах багатосторонніх угод про лібералізацію торгівлі та розроблено методику обґрунтування введення захисних заходів. На основі аналізу соціально-економічних та історико-політичних умов реформування зовнішньоекономічної сфери та здійснення зовнішньоекономічної політики України з моменту набуття політичної незалежності з'ясовано проблеми, що перешкоджають ефективній інтеграції України в систему світогосподарських зв'язків. Доведено обмеженість сфер використання в українській зовнішньоекономічній політиці протекціоністських заходів в контексті проголошеного вектору європейської інтеграції та намірів приєднання до СОТ. підготовані рекомендації щодо підвищення ефективності державної зовнішньоекономічної політики з урахуванням національної специфіки та напрямів застосування протекціоністських заходів відносно України з боку інших держав.

1. Необхідно дати більш широке, комплексне визначення протекціонізму. Під протекціонізмом слід розуміти не тільки захист вітчизняного виробника від іноземних конкурентів, не тільки захист національного ринку від багатоаспектного впливу іноземних та глобального світового ринків, але й захист, підтримка і стимулювання віддачі та розвитку внутрішніх джерел і резервів соціально-економічного зростання, які здатні виштовхнути країну на якісно новий технологічний рівень, що позитивно відіб'ється на основних економічних показниках та дозволить успішно конкурувати як на світовому ринку, так і в міжнародній політиці без застосування класичних протекціоністських заходів.

2. В результаті теоретичного дослідження природи, характерних рис та наслідків застосування протекціоністської політики в порівнянні з політикою вільної торгівлі можна відстоювати тезу про те, що ці обидві полярні форми за різних вихідних конкурентних переваг національних економік забезпечують захист інтересів ділових кіл цих країн, суб'єктивно осмислених владними структурами. В історії світового господарства політика вільної торгівлі ніколи не здійснювалась в однобічному порядку. Як правило, більш могутня економічно країна нав'язувала таку ж тактику поведінки країнам-партнерам з метою найбільш повної реалізації економічних інтересів вітчизняних виробників в ході міжнародного обміну, потенціальна конкурентна загроза при цьому була відсутня в силу більш високого рівня розвитку власного виробництва та недосяжності для іноземних конкурентів.

3. Перетворення світового господарства з системи вторинних господарчих відносин, що охоплювала раніше обмін між країнами результатами національних виробництв, в систему інтернаціонального виробництва, яке наділене первинними рисами, впливає на розвиток національних економік і формує вторинні процеси всередині національних господарств, визначаючи виникнення нових форм протекціонізму, які, на відміну від традиційних, є більш прихованими, бо створюють штучні конкурентні переваги вітчизняним виробникам не в сфері обміну, після того, як товар випущено в оборот, а на стадії проектування і організації виробництва підприємств і, навіть, галузей.

4. Світова практика застосування протекціонізму спростовує класичне твердження про доцільність застосування протекціоністських заходів менш розвинутими країнами по відношенню до молодих галузей. Вживання або відмова від вживання протекціоністських заходів можуть бути обумовлені тільки циклічністю економічних процесів: в періоди спаду протекціоністська активність урядів зростає, і, навпаки, в періоди пожвавлення вона знижується. Країни використовують в своїй зовнішньоекономічній політиці відповідні рівню досягнутих конкурентних переваг (від природно-сировинних до технологічних, інвестиційних) протекціоністські заходи від традиційних бар'єрів до високоефективних заходів макроекономічної політики, спрямованих на підтримку високого рівня конкурентоспроможності національної економіки.

5. Крім реалізації фундаментальної ідеї лібералізації і зростання обсягів міжнародної торгівлі з метою підвищення ефективності торговельних операцій призначення міжнародних організацій і багатосторонніх угод (ГАТТ/СОТ, МВФ, системи преференцій на користь країн, що розвиваються) полягає в регулюванні міжнародної торгової політики, що забезпечує збереження відносної рівноваги в системі світового господарства, вирівнюючи можливості малих і великих країн за рівності інших умов, що сприяє забезпеченню ефективності світового господарства в цілому в довгостроковій перспективі. Практика прийняття до СОТ нових членів передбачає застосування диференційованих вимог до претендентів на членство в цій організації. Таким чином, з самого початку за кожною країною в залежності від її політичної і економічної могутності закріплюється певний статус. Принципові положення СОТ про порядок застосування протекціоністських заходів приймаються під відчутним впливом провідних країн світу, це дозволяє їм вибудовувати свою зовнішню політику, не порушуючи положень багатосторонніх угод, до яких подібні механізми закладено завчасно. Розвинуті країни активно застосовують контрзасоби, спрямовані на нейтралізацію несумлінної конкуренції і протекціоністських заходів менш розвинутих країн.

6. Синхронність реформування внутрішніх і зовнішніх економічних відносин в цілому або окремих їх сфер за певних стартових умов може істотно вплинути на очікуваний від реформи результат. Багатоваріантну модель інтеграції в світове господарство країн з перехідними економіками, яка охоплює три принципових варіанти руху до відкритої ринкової економіки постсоціалістичних країн, де, як показує практика, Україна обрала найгірший варіант, може бути використано для аналізу і моделювання аналогічних процесів в окремих сферах економічних відносин, наприклад, формуванні відкритого фондового ринку, ринку земельних ресурсів.

7. Реалізація політичного курсу на вступ України до СОТ і приєднання до ЄС практично виключає застосування в українській зовнішньоекономічній політиці традиційних протекціоністських заходів відносно імпорту. Застосування протекціоністських заходів більш високого рівня є недосяжним в силу фінансової неспроможності держави. Тому необхідно шукати шляхи оперативного реагування на захисні заходи країн-партнерів запобіжними діями.

8. Резерв застосування захисних заходів можна визначити крізь визначення рівня міжнародної економічної взаємозалежності. Особливістю взаємозалежності економіки України і світового господарства є те, що її економічні відносини з іншими країнами вибудовуються таким чином, що її залежність набагато сильніше, ніж впливовість. Таке положення є притаманним для взаємовідносин з основними торговими партнерами: ЄС, США, Росією. Це означає, що застосування захисних заходів відносно імпорту з цих країн може викликати тільки відповідну зворотну реакцію, і ця реакція за силою дії буде набагато сильніше.

9. Поняття чуттєвості та уразливості більш повно характеризують залежність економіки України від світового господарства. Чуттєвість обумовлено високим ступенем відкритості економіки та, одночасно, нераціональною структурою зовнішньої торгівлі, неефективність якої підсилюється нестійкістю ринків збуту і протекціоністською активністю країн-імпортерів. Уразливість економіки характеризується нездатністю протистояти зовнішнім впливам, в тому числі і за допомогою протекціоністських заходів. В зв'язку із цим пріоритетом державної зовнішньоекономічної політики України повинен стати розвиток торгово-економічних відносин із збільшенням позитивного сальдо торгового обороту з тими країнами (а це країни Азії і Африки), де спостерігається впливовість або, хоча б, незалежність України.

Публікації автора за темою дисертації у наукових фахових виданнях:

1. Фомичева Н.В. Новые законы о налогообложении предприятий и инвестиционная активность: отрицательный эффект //Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: ДонГУ. – 1998 – С.182-184.– 0,1 д.а.

2. Макогон Ю.В., Фомичева Н.В., Бударина Н.А. Внешнеэкономическая деятельность. Сборник научных трудов. - Донецк: КП “Регион”. - 1998. – 292 с. – 12,1 д.а. (1,7 д.а.)

Особистий внесок: здобувачем систематизовано теоретичне підґрунтя державного управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні, здійснено дослідження процесу реформування зовнішньоекономічної діяльності.

3. Фомичева Н. В. Оптимальная мера национализма во внешнеэкономической политике государства // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: ДонГУ – 1999 – С. 386-391. – 0,3 д.а.

4. Внешнеэкономическая деятельность: организация, управление, прогнозирование. – Донецк: Донеччина. – 1999. – С. 496. – 27,3 д.а. (3,3 д.а.)

Особистий внесок: здобувачем розроблено розділ з формування зовнішньоекономічної політики.

5. Фомичева Н.В. К вопросу о формировании и проведении эффективной внешнеэкономической политики Украины на современном этапе // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: ДонГУ – 2000 – С. 224-226. – 0,2 д.а.

6. Фомічова Н.В. Залучення тіньового сектору економіки України до процесів відтворення виробництва як чинник зростання конкурентоспроможності держави на світових ринках //Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект.- Сборник научных трудов. – Часть вторая. Донецк: ДонНУ.- 2001 С.490-493. – 0,2 д.а.

7. Фомічова Н.В. Національні інтереси та зовнішньоекономічна політика України за умов глобалізації світової економіки // Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України). Збірник наукових праць. - Київ: Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка. – 2001 – С. 62-65. – 0,2 д.а.

8. Фомічова Н. В. Концептуальні основи виникнення та регулювання міжнародної економічної взаємозалежності //Вісник Донецького університету – Серія В. Економіка і право: науковий журнал. – 2001. - №2. – С.190-196. – 0,3д.а.

Інші видання:

9. Фомичева Н.В. Современные проблемы формирования и проведения эффективной внешнеэкономической политики в Украине // Економічний часопис – 2000. - № 4. – С. 35-37. – 0,2 д.а.

10. Фомичева Н.В. Основы формирования внешнеэкономической политики в Украине // XXI-ви век: очаквани реалности в бизнеса и мениджмента. Том ІІІ “Глобализация и интернационализация бизнеса”. Материали юбилейной международной конференции. – Свищов, Болгария: Стопанска академия “Д. А. Ценов”. – 2001. – С. 84-91. – 0,4 д.а.