1. Таксоцен эукаланид Аравійського моря представлений 9 видами. У проаналізованому матеріалі окрім 7 вказаних раніше в літературі для регіону видів – Eucalanus elongatus (Dana), Pareucalanus attenuatus (Dana), Subeucalanus crassus (Giesbrecht), S. mucronatus (Giesbrecht), S. pileatus (Giesbrecht), S. subcrassus (Giesbrecht) і S. subtenuis (Giesbrecht) – виявлені 2 види, які вперше реєструються в Аравійському морі: P. sewelli (Fleminger) і новий для науки P. smithae Prusova. 2. Наймасовішими представниками родини Eucalanidae в Аравійському морі є S. subtenuis, S. pileatus і S. mucronatus, які складають в сумі близько 80 % загальної чисельності еукаланід в епіпелагіалі. 3. Особливість таксономічної структури родини Eucalanidae в Аравійському морі полягає в тому, що одним з найбільш численних видів тут є S. mucronatus (не вказаний для Атлантики і не масовий в Тихому океані), а S. subcrassus (створюючий високу чисельність в тропічних областях Атлантичного і Тихого океанів) зустрічається рідко і в невеликих кількостях. 4. Частка видів родини Eucalanidae в загальній чисельності і біомасі копепод в шарі 0–200 м в Аравійському морі складала протягом року в середньому 2.2 % і 17.8 %, відповідно. На фоні високої видової різноманітності і низького ступеня домінування масових таксонів, які є характерними для Аравійського моря, одержані показники кількісного розвитку еукаланід свідчать про високу значущість видів цієї родини в таксоцені копепод і, відповідно, в угрупованні зоопланктону даного регіону. 5. Горизонтальний розподіл еукаланід в епіпелагіалі на всій акваторії досліджень характеризується вираженою нерівномірністю. Разом з тим спостерігається загальна закономірність розподілу: чисельність більшості видів, як масових, так і нечисленних, в ПЗАМ є вищою, ніж в ЦАМ. Виявлений характер кількісного розподілу еукаланід в епіпелагіалі відповідає трофічному статусу вод Аравійського моря. 6. Сумарна чисельність і біомаса еукаланід в шарі 0–200 м є вищою в ПЗАМ і нижчою в ЦАМ у всі сезони, проте ступінь цих відмінностей є невеликим. Відсутність істотних просторово-часових відмінностей в показниках кількісного розвитку еукаланід обумовлена високим ступенем динамічної активності (чинники горизонтального переносу і конвективного перемішування) вод Аравійського моря. 7. Встановлено, що в Аравійському морі S. mucronatus, S pileatus, S. subcrassus і S. subtenuis населяють епіпелагіаль з переважним проживанням у верхній 150-метровій товщі. E. elongatus, P. attenuatus s. l., P. smithae і S. crassus, утворюючи більш щільні скупчення в епіпелагіалі, поширені і в мезопелагиали. 8. Виявлено екологічну неоднорідність родини Eucalanidae за критерієм толерантності щодо кількості розчиненого кисню. Встановлено, що S. pileatus, S. subcrassus і S. subtenuis зосереджені, в основному, у водах з нормальним або дещо пониженим вмістом кисню, S. mucronatus утворює максимальні концентрації в шарі оксикліну, а S. crassus, E. elongatus, P. attenuatus s. l., і P. smithae розподілені і в насичених киснем водах, і в шарі МВК. 9. Вперше виявлено факт просторової роз'єднаності двох близькоспоріднених видів S. subtenuis і S. mucronatus, що виявляється в утворенні цими видами скупчень чисельності в різних шарах, які характеризуються різними умовами середовища. 10. Виражених добових вертикальних міграцій не виявлено у жодного з видів аравійськоморських еукаланід. 11. Встановлено, що рачки молодших копеподитних стадій всіх еукаланід поширені, в основному, в межах верхньої 150-метрової товщі, а діапазон глибин, в якому мешкає той або інший від, визначається товщиною шару, в якому знаходяться старші копеподити і самки цього віду. Процес запліднення і розвиток памолоді еукаланід відбувається у верхній частині шару проживання кожного з видів. 12. Встановлено, що копеподити першої і другої стадій більшості видів присутні в планктоні у всі сезони, що свідчить про цілорічне розмноження еукаланід в Аравійському морі. У E. elongatus і S. crassus, що мають тенденцію до утворення скупчень в зоні підйому вод, в період літнього мусону відмічено вищі, в порівнянні з іншими сезонами, значення абсолютної і відносної сумарної чисельності молодших копеподитних стадій в шарі 0-300 м, що може бути ознакою підвищеної інтенсивності розмноження цих видів у літній період, ймовірно, обумовленої впливом апвелінга. |