1. На основі аналізу досвіду містобудування встановлено, що важливою складовою композиції міського плану є ритм побудови просторового каркасу. Запропоновано тлумачення архітектурно – містобудівного аспекту розуміння ритму, як закономірного повторення певних елементів у структурі міського планування, що розвивається. Конкретніше, в містобудівному аспекті ритм визначається, як послідовність розгортання у просторі структури центрів масового тяжіння й зв’язків між ними на базі рядів гармонічних пропорцій. 2. Встановлено закономірності історичного розвитку ритміки міського плану. У процесі історичного розвитку ритміка планувальної структури постійно ускладнюється, це ускладнення відбувається циклічно, кожен цикл має стадії стихійного розвитку та наступного впорядкування (регулярізації). Має місце також інша закономірність – структура міста корелюється зі ступенями його розвиненості, причому чим більш розвинена структура, тим більш високого рівня ритмізації досягає його композиція. 3. Встановлені рівні та фази розвитку ритмічної композиції. Просторова ритмічна структура плану циклічно проходить в своєму розвитку дві основні фази – територіального росту та структурного розвитку. Послідовна зміна цих фаз супроводжується відповідною зміною рівнів розвитку ритмічної структури плану. Перша фаза структурного розвитку відповідає метричному рівню розвитку планування, фаза територіального зростання співвідноситься з метро – ритмічним та ритмічним рівнями, наступна фаза структурного розвитку замикає цикл на рівні ритмо – метричних співвідношень у композиції міського планування. 4. У результаті дослідження визначені принципи ритмізації. Принципи гармонізації ритмічного розвитку плану міста є основою для пропорційного впорядкованого розвитку планування, відповідно генетичним процесам, притаманним кожному конкретному місту. Ними є: принцип спадковості у часі, пропорційності у просторі й просторово - часовій циклічності розвитку. Принцип спадковості у часі в своїй основі базується на творчій містобудівній діяльності людей, і реалізується шляхом збереження основних генетичних рис планувальної структури міста минулих періодів в планувальних структурах нових періодів. Принцип пропорційності своєю базою має нормативні естетичні уявлення про гармонічні співвідношення і реалізується через ритмізацію існуючого міського планування. Принцип циклічності виявляється через закономірну зміну етапів розвитку плану міста і може бути використаний для діагностики та прогнозу розвитку плану. 5. У роботі рекомендовані параметри елементів планувального каркасу міста та показники його ритмічності. У якості елементи планувального каркасу міста пропонується використовувати вузли каркасу з параметром “відносна функціональна вага” і зв’язки між вузлами з параметром “напруженість зв’язку”. Як робочі параметри ритмічності міського планування пропонується прийняти просторовий період та вагову амплітуду, що відображують розосередженість центрів на території міста й відповідність функціонального навантаження кількості центрів відповідно. 6. Розроблені моделі аналізу та синтезу ритмічних структур міського планування. Для аналізу ритмічних параметрів існуючого міського планування пропонується графоаналітична імітаційна модель плану, в основі якої лежить його формалізований образ – каркас планування. Визначення числових значень параметрів ритмічності рекомендовано проводити за запропонованим алгоритмом. Ступень наближення параметрів ритмічності до значення ряду “золотого перерізу” визначає ступень ритмічності планування. Удосконалення просторової організації міського планування здійснюється за допомогою моделі ритмізації каркасу плану. В її основі лежить суміщення цього каркасу з ритмічним базисом, побудованим на основі “золотого перерізу”. 7. Запропонована методика ритмізації планувальної композиції, яка скерована на мінімізацію відхилень положень вузлів планувального каркасу від ідеалізованих положень, що задає ритмічний базис. |