У дисертації на теоретичному й практичному рівнях вирішено актуальне наукове завдання щодо науково-теоретичного обґрунтування пріоритетного впливу чинників медико-соціальної динаміки на організаційні та економічні механізми державного управління забезпеченням населення України лікарськими засобами. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки та внести певні пропозиції. Ретроспективний аналіз робіт вітчизняних і зарубіжних учених, нормативно-правової літератури підтверджує, що теоретичні й концептуальні розробки науковців присвячені лише окремим аспектам досліджуваної проблематики. Узагальнюючі наукові праці з теми дослідження відсутні. Це зумовлює необхідність проведення системного аналізу впливу чинників соціальної динаміки на державне управління забезпеченням населення України лікарськими засобами. Досліджено, що на формування негативних змін стану здоров’я населення України значно впливає нераціональна фармацевтична політика, а також недосконала з адміністративного та економічного поглядів модель системи забезпечення лікарськими засобами. В нових економічних умовах вона виявилася неефективною і спричинила зменшення доступності медичної допомоги для широких верств населення, різке погіршення якості фармацевтичних послуг при недостатній орієнтації на принцип acquis communautairе й відсутності ефективного соціального прогнозування. Це вимагає переосмислення та суттєвих змін державної політики стосовно забезпечення ліками, її переорієнтації з урахуванням сучасних міжнародних підходів. Установлено, що моніторинг впливу соціальних чинників на стан забезпечення лікарськими засобами в Україні є основою новітньої політики ефективного використання ресурсів держави та однією зі ключових складових підсистем Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення, що впливає на формування та реалізацію державної політики у сфері виробництва, державного регулювання та контролю виробництва лікарських засобів й потребує формування відповідної структури в цій службі. Основними науково-практичними джерелами формування державного прогнозу забезпечення населення лікарськими засобами є:
рівень мінімальної заробітної плати; державні витрати на охорону здоров’я на одного громадянина; відсоток неофіційних платежів за послуги охорони здоров’я; відсоток витрат домогосподарств на лікарські засоби у структурі всіх витрат на послуги охорони здоров’я; відсоток населення, що перебуває у вікових межах першої та другої дезадаптації. Обґрунтовано, що державне управління забезпеченням населення лікарськими засобами як ефективна діяльність держави з контролю за реалізацією єдиної державної політики щодо задоволення потреб спільноти в забезпеченні лікарськими засобам потребує інформаційно-програмної підтримки прийняття управлінських рішень при формуванні ринку фармацевтичних послуг. Застосування інноваційних економетричних методів та створення єдиної інформаційно-аналітичної бази при прогнозуванні обсягів виробництва ліків дасть змогу успішно функціонувати локальним довідково-керуючим системам з метою оптимізації стратегічних рішень, маркетингових пошуків, формування ефективних управлінських рішень.
З’ясовано, що прогнозування впливу соціальних чинників доцільне в тому разі, коли це реально позначається на прийнятті управлінських рішень. Оцінка впливу не є механізмом прийняття політичного рішення і не підміняє інші процеси й стратегії щодо покращання забезпечення лікарськими засобами. Сама по собі така оцінка пов’язана з витратами часу, людських і бюджетних ресурсів, тому вона має здійснюватися в такий спосіб, щоб визначити вирішальні чинники соціального впливу на сферу охорони здоров’я. Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду, потреб країни на сучасному етапі розвитку в ефективному розподілі та використанні ресурсів охорони здоров’я дає змогу запропонувати для втілення в практичну діяльність з метою вдосконалення сфери державного управління певні практичні рекомендації. Зокрема, з метою розвитку організаційно-економічних механізмів системи управління забезпеченням населення України лікарськими засобами на законодавчому рівні доцільним є:
внесення змін до ст. 49 Конституції з метою надання можливості ефективного регулювання обсягу державних гарантій щодо забезпечення громадян безоплатною медичною допомогою (через встановлення законом чи рішенням уряду базового пакету безоплатних медичних послуг, що передбачає й забезпечення лікарськими засобами), а також ефективного планування мережі державних і приватних фармацевтичних закладів; упровадження національного переліку основних (життєво необхідних) лікарських засобів і виробів медичного призначення та формулярної системи медикаментозного забезпечення медичною допомогою відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я із цих питань; створення та забезпечення постійного функціонування систем моніторингу цін виробників та постачальників на основні (життєво необхідні) лікарські засоби та моніторингу показників доступності основних (життєво необхідних) лікарських засобів; вжиття заходів щодо запровадження Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями механізму регулювання граничних рівнів оптових і роздрібних торговельних надбавок на основні (життєво необхідні) лікарські засоби. Саме ці заходи мають уможливити легітимне практичне застосування проаналізованих у дисертаційному дослідженні та підтверджених досвідом більшості європейських країн управлінських стратегій, спрямованих на покращання забезпечення населення України лікарськими засобами, належний контроль за витратами, ефективний розподіл ресурсів галузі охорони здоров’я та, що є найважливішим, на підвищення якості й доступності медичного обслуговування населення України. |
