Анотація до роботи:

Білоусов О.Г. Прогнозування, рання діагностика та профілактика тяжких форм прееклампсії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 — акушерство та гінекологія. — Науково-дослідний інститут медичних проблем сім’ї Донецького державного медичного університету ім. М. Горького МЗО України, Донецьк, 2006.

Дисертація присвячена удосконаленню методів ранньої діагностики і прогнозування прееклампсії, зниженню частоти розвитку її тяжких форм, перинатальної захворюваності та смертності на основі розробки нових патогенетично обґрунтованих підходів до профілактики даного ускладнення вагітності, заснованих на диференційованій оцінці імунологічних і гемодинамічних порушень у вагітних групи високого ризику.

Імунологічні дослідження довели, що показник комплексної сенсибілізації до фетальних антигенів змінюється з 28 тижнів вагітності, при прееклампсії легкого ступеня складає — 0,17±0,04, середнього ступеня — 0,22±0,03, тяжкого ступеня — 0,29±0,05 і має помірну кореляційну залежність зі ступенем важкості прееклампсії (r=0,69 при P<0,05).

Ранньою ознакою порушень периферичної гемодинаміки при прееклампсії було підвищення залишкового тиску, достатнього для гломерулярної фільтрації (46,73±3,44 - при прееклампсії легкого, 51,49±4,29 - середнього, 57,67±3,32 - тяжкого ступеня). Індекс кореляції зі ступенем тяжкості прееклампсії склав: r= 0,80 при P<0,05.

Дані показники використовували при розробці імуно-гемодинамічної моделі прогнозування прееклампсії з виведенням імуно-гемодинамічного індексу.

Математична модель прогнозування дозволила знизити частоту розвитку прееклампсії тяжкого ступеня в 1,8 рази, величину перинатальних втрат – на 4,8 % і захворюваність немовлят на 20,4 %. Додавання антигомотоксичних препаратів до стандартної схеми профілактики прееклампсії знизило частоту передчасних пологів у 1,6 рази, гострої внутрішньоутробної гіпоксії плода в 1,5 рази й операцій кесаревого розтину – у 1,8 разів.

У дисертаційній роботі наведене нове рішення актуальної задачі сучасного акушерства — підвищення ефективності ранньої діагностики та профілактики розвитку тяжких форм прееклампсії. На підставі вивчення клінічного, імунологічного й гемодинамічного статусів у вагітних, що належать до групи високого ризику з розвитку прееклампсії й виведення математичної моделі прогнозування розвитку прееклампсії різного ступеня тяжкості удосконалені схеми діагностики та профілактики, які дозволили знизити частоту і тяжкість прееклампсії, перинатальну захворюваність й смертність.

1. Доведено, що прееклампсія розвивається у 15-22 % вагітних і зумовлює до 30-50 випадків перинатальної смертності, а факторами ризику розвитку даного ускладнення вагітності є хронічна артеріальна гіпертензія (28,6% при прееклампсії тяжкого ступеня), надлишкова маса тіла (17,7%), тяжка прееклампсія в анамнезі (14,2 %), бронхіальна астма (12,4 % при прееклампсії тяжкого ступеня), захворювання щитоподібної залози (11,2 % при прееклампсії тяжкого ступеня), цукровий діабет (9,5% при прееклампсії тяжкого ступеня); самовільні аборти в анамнезі (12,7%) і запізнілий початок місячних (49,5%).

2. Встановлено, що прогностично інформативним є показник комплексної сенсибілізації вагітних до антигенів плаценти, печінки, нирок, який змінюється з 28 тижнів вагітності та при прееклампсії легкого ступеня складає 0,17±0,04, середнього ступеня — 0,22±0,03, тяжкого ступеня — 0,29±0,05 і має помірну кореляційну залежність зі ступенем тяжкості прееклампсії (r=0,69 при P<0,05). Чутливість показника складає 58,3 %, специфічність — 83,6 %, прогностична цінність позитивного результату — 55,6 %.

3. Доведено, що ранніми ознаками порушень периферичної гемодинаміки при прееклампсії є: підвищення індексу резистентності маткової артерії (0,59±0,02 — легкого ступеня, 0,61±0,03 — середнього ступеня, 0,65±0,02 — тяжкого ступеня), зниження пульсаційного індексу ниркової артерії (1,04±0,03 — легкого, 0,94±0,04 — середнього, 0,89±0,03 — тяжкого ступеня), підвищення зворотного тиску в нирках (63,79±5,68 — легкого, 68,87±5,76 — середнього, 75,94±6,14 — тяжкого ступеня), підвищення залишкового тиску, достатнього для гломерулярної фільтрації (46,73±3,44 — легкого, 51,49±4,29 — середнього, 57,67±3,32 — тяжкого ступеня). Індекси кореляції складають відповідно r=0,73, r= -0,79, r=0,68, r= 0,80 при P<0,05.

4. Виявлено, що найбільш ранньою ознакою порушення адаптаційних можливостей плода при прееклампсії являється пульсаційний індекс артерії пуповини (1,44±0,32 — при прееклампсії тяжкого ступеня), що корелює з перинатальними наслідками (r=0,39, при P<0,05). При прееклампсії тяжкого ступеня підвищення діастолічного кровоточу середньої мозкової (2,04±0,14) і внутрішньої сонної артерій (2,03±0,23) та зменшення діастолічного кровотоку грудного відділу аорти плода до нульових значень носить вторинний характер стосовно до артерії пуповини.

5. Встановлено, що розроблена математична модель прогнозування прееклампсії має чутливість 67,8 %, специфічність – 78,1 %, прогностичну цінність позитивного результату – 85,1 %, ефективність – 0,73. Кореляційна залежність імуно-гемодинамічного індексу зі ступенем тяжкості прееклампсії складає r=-0,89 при P<0,05, а з патологічним перебігом раннього неонатального періоду - r=0,64 при P<0,05.

6. Застосування математичної моделі прогнозування дозволило знизити частоту розвитку прееклампсії тяжкого ступеня в 1,8 рази, величину перинатальних втрат на 48 і захворюваність немовлят – на 20,4%. Включення антигомотоксичних препаратів до стандартної схеми профілактики прееклампсії знизило частоту передчасних пологів у 1,6 рази, декомпенсованого дистресу плода – в 1,5 рази й операції кесаревій розтин – у 1,8 рази.

Публікації автора:

1. Чайка В.К., Белоусов О.Г. Ретроспективный анализ случаев преэклампсии в экологически неблагоприятном регионе Донбассе // Медико-соціальні проблеми сім'ї. — 2003. — Т. 8, № 4. — С.83 – 87 (Підібрав та проаналізував матеріал, зробив та обгрунтував висновки).

2. Белоусов О.Г. К вопросу о патогенезе преэклампсии // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. — К. «Інтермед» 2004, — С. 398-401 (Виконав самостійно).

3. Белоусов О.Г. Применение допплерометрии и определение биофизического профиля плода у беременных с преэклампсией //Питання експериментальнї та клінічної медицини. — Донецьк 2004, — Т.1, вип. 8, — С.5 – 9 (Виконав самостійно).

4. Чайка В.К., Белоусов О.Г., Белоусов Г.В. Комплексное изучение маточно-плацентарного и плодово-плацентарного кровообращения у беременных с преэклампсией. // Медико-соціальні проблеми сім'ї. — 2004. — Т. 9, № 3. — с.8 – 11. (Обрав напрямок дослідження, підібрав та проаналізував матеріал, провів статистичну обробку матеріалу, зробив та обґрунтував висновки).

5. Демина Т.Н., Джоджуа Т.В., Роговая О.Н., Сидоренко А.В., Белоусов О. Г. Атипичные формы преэклампсии. Диагностика, интенсивная терапия // Біль, знебілювання, інтенсивна терапія. — 2004. № 2-д, — С.100 – 102. (Провів дослідження, статистичну обробітку матеріалу та обгрунтував висновки).

6. Белоусов О.Г., Чайка А.В. Дифференцированный подход к диагностике и профилактике преэклампсии // Медико-соціальні проблеми сім'ї. — 2006. — Т. 11, № 1. — С.6 – 12. (Обрав напрямок дослідження, підібрав та проаналізував матеріал, провів статистичну обробку матеріалу, зробив та обґрунтував висновки).

7. Белоусов О.Г., Батман Ю.А, Могилевкина И.А. Прогнозирование и профилактика перинатальной заболеваемости и смертности новорожденных, родившихся от матерей с преэклампсией // Запорожский медицинский журнал — 2006. — № 3 — С. 24-28. (Обрав напрямок дослідження, підібрав та проаналізував матеріал, провів статистичну обробку матеріалу, зробив та обґрунтував висновки).

8. Джоджуа Т.В., Роговая О.Н., Латышева И.В., Белоусов О. Г. Коррекция гипертензии у беременных с преэклампсией // 1^st Euro-Asian Congress: The events of the year in gynecology and obstetrics. — St. Petersburg 2004. — Vol. 2. — P. 31. (Підібрав та проаналізував матеріал, зробив та обгрунтував висновки).

9. Спосіб вибору лікування вагітних з прееклампсією // Патент України № 68202 А, МПК 7: А61В5/05, А61М1/38. — Заявка № 20031110413 від 19.11.2003. — Опубл. 15.07.2004. — Бюл. № 7. (Співавт.: Черній В.І., Дьоміна Т.М., Джоджуа Т.В. та ін.) Дисертант є автором ідеї винаходу, приймав участь в розробці методів діагностики та профілактики.