У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що виявляється в поглибленні теоретичних та методичних засад оцінювання фінансового стану банку і розробці сучасного інструментарію прогнозування та планування основних фінансових параметрів його діяльності. За результатами проведеного дослідження сформульовано низку висновків та пропозицій, які відображають вирішення задач дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети. 1. Проведене дослідження економічної сутності поняття «фінансовий стан банку» дало змогу уточнити його економічний зміст. Фінансовий стан банку це сукупність визначальних для його поведінки елементів (фінанси, бізнес-процеси, персонал, інфраструктура), які через інтегральні показники фінансової стійкості та ефективності комплексно характеризують фінансову діяльність банківської установи в певний період часу. 2. Застосування у дослідженні системного підходу дало підстави стверджувати про необхідність оцінювання фінансового стану банку через показники стійкості та ефективності. У роботі запропоновано власне трактування цих економічних понять з урахуванням особливостей їх прояву в банківському бізнесі. Доведено, що під фінансовою стійкістю слід розуміти здатність банку динамічно розвиватися та безперервно виконувати свою системну функцію (фінансове посередництво), гнучко реагуючи на всі фактори внутрішнього та зовнішнього середовища. А ефективність роботи банку слід оцінювати за результатами виконання ним зазначеної системної функції. 3. У роботі обґрунтовується доцільність чіткого розмежування таких понять як «стійкість», «надійність» та «стабільність». Поняття «надійність» є суб’єктивним виразником стійкості, оскільки визначається рівнем довіри до банку з боку тих чи інших економічних суб’єктів. Термін «стабільність» означає незмінність, а отже банк як динамічна система не може бути стабільним. У той же час поняття «стабільність» доречно вживати щодо певних характеристик діяльності банку (місії, стратегічних цілей, тарифів тощо), маючи на увазі їх незмінність протягом певного періоду часу. 4. Дослідження прогнозування як фінансового інструментарію показало його важливість у системі фінансового менеджменту банку. Були сформульовані основні функції прогнозування та доведено, що прогнозування допомагає з множини стратегічних альтернатив вибрати таку фінансову стратегію, яка відповідає місії та цілям банку. В ході дослідження здобувачем запропоновано виділяти пошуковий та нормативний прогнози фінансового стану банку. 5. Проведене дослідження дозволило дисертанту доповнити існуючу модель комплексного середовища банку в частині визначення елементів внутрішнього середовища. Запропоновано виділяти такі підсистеми банку як «фінанси», «бізнес-процеси», «персонал» та «інфраструктура», а аналіз та прогнозування цих підсистем доцільно здійснювати на основі збалансованої системи показників (Balanced Scorecard). 6. Методика прогнозування фінансового стану банку складається з низки послідовних етапів. Першим етапом є встановлення кількісних взаємозв’язків між загальними макроекономічними показниками та станом банківської системи. Другим етапом є аналіз внутрішніх підсистем банку (бізнес-процесів, персоналу, інфраструктури та фінансів) та прогнозування їх майбутнього розвитку з урахуванням їх внутрішнього взаємозв’язку та впливу на банк зовнішніх факторів. Третім кроком є формування прогнозного балансу та звіту про фінансові результати. Отримана прогнозна модель дає можливість оцінити майбутній фінансовий стан банку з позицій стійкості та ефективності. 7. У дослідженні пропонується вдосконалена методика аналізу та оцінки фінансової стійкості, яка враховує світовий досвід та особливості діяльності банків України. Встановлено, що достатньо точно фінансову стійкість банку ідентифікують показники достатності капіталу, якості активів та ліквідності. 8. Вдосконалено методичний підхід до оцінювання ліквідності, який ґрунтується на побудові матриці балансу банку для виявлення неспівпадіння строків погашення активів і зобов’язань. Цей підхід дає змогу виявити фінансові труднощі банку на ранній стадії їх виникнення та вчасно вжити антикризові заходи. 9. Ефективність банку пропонується оцінювати за результатами його діяльності на основі розробленої інтегральної системи оцінки роботи банку. До цієї системи ввійшли взаємно незалежні й, водночас, комплексні показники ефективності: економічна додана вартість (EVA), рентабельність активів (ROA) та ефективність операційної діяльності (Eo). 10. Запропонована здобувачем повна балансова модель банку відображає взаємозв’язок активів і пасивів у майбутньому, а також враховує доходи і витрати, що дає змогу будувати прогнозний звіт про фінансові результати та визначати очікувану ефективність діяльності. Використання зазначеної моделі дозволяє оцінювати майбутні варіанти розвитку банку за різними (альтернативними) сценаріями та обирати з них найкращий. |