1. Основними факторами ризику інтраамніального інфікування у вагітних після ДРТ є: наявність неплідності та хронічних запальних процесів геніталій (100,0%), хронічної урогенітальної інфекції (36,0%); хронічних запальних процесів сечевивідної системи (22,0%), а також репродуктивні втрати інфекційного генезу: невиношування, передчасні або термінові пологи мертвим плодом (32,0%). 2. Клінічний перебіг вагітності в жінок із високим ризиком інтраамніального інфікування після ДРТ характеризується високою частотою фетоплацентарної недостатності (78,0%), у структурі якої переважають компенсована (58,9%) і субкомпенсована форми (35,9%); значним рівнем гестаційної анемії (62,0%); загостренням урогенітальної інфекції (38,0%); порушенням мікробіоценозу статевих шляхів (30,0%). 3. Клінічний перебіг пологів у жінок із високим ризиком інтраамніального інфікування після ДРТ характеризується досить високою частотою передчасних пологів (16,0%); передчасним розривом плодових оболонок (38,0%); аномаліями пологової діяльності (16,0%); дистресом плода (22,0%) і акушерськими кровотечами (14,0%), внаслідок чого абдомінальне розродження досягає 88,0%. 4. Стан новонароджених у жінок із високим ризиком інтраамніального інфікування після ДРТ характеризуються високою частотою затримки внутрішньоутробного розвитку плода (16,2%); інтранатальної асфіксії (39,9), інтраамніального інфікування (14,4%), постгіпоксичної енцефалопатії (27,2%), геморагічного синдрому (12,7%) і гіпербілірубінемії (10,9%), що призводить до значного рівня перинатальних втрат (36,4). 5. Особливості формування і функціонального стану ФПК у жінок із високим ризиком інтраамніального інфікування після ДРТ характеризуються значним рівнем порушень функціонального стану: - плода: зміни серцевого ритму (30,0%); дихальної (22,0%) і рухової активності плода (24,0%), а також його тонусу (18,0%); - плаценти 40,0%; - навколоплідних вод: маловоддя – 20,0%; багатоводдя – 12,0%; на фоні виражених гемодинамічних і ендокринологічних порушень. 6. У вагітних із групи ризику інтраамніального інфікування після ДРТ спостерігається імунний дисбаланс вже з ранніх термінів гестації, що підтверджується збільшенням імунорегуляторного коефіцієнту до 2,4. 7. На протязі гестації стан мікробіоценозу статевих шляхів у жінок із високим ризиком інтраамніального інфікування після ДРТ характеризується прогресивним зниженням кількості лактобацил (із 78,0% до 42,0%), біфідобактерій (із 60,0% до 36,0%) і молочнокислих стрептококів (із 42,0% до 24,0%) на фоні одночасного росту рівня штамів стафілококу (із 42,0% до 84,0%) та і інших мікроорганізмів (уреа- і мікоплазми, хламідії, ешерихії і протей). 8. Використання запропонованої нами лікувально-профілактичної методики дозволяє знизити частоту фетоплацентарної недостатності майже в 2 рази; затримки внутрішньоутробного розвитку плода - 2,2 разу; загострення урогенітальної інфекції під час вагітності - у 3,2 разу; бактеріального вагінозу - у 2,5 разу; передчасних пологів - у 2,6 разу; передчасного розриву плодових оболонок – у 3,2 разу; дистреса плода - у 2,2 разу; інтранатальної асфіксії - у 2,2 разу; інтраамніального інфікування - у 2,7 разу, що дозволило в цій групі вагітних знизити частоту абдомінального розродження 1,8 разу при відсутності перинатальних втрат. |