1. Суттєву роль у виникненні ексудативних реакцій після екстракапсулярної екстракції катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи (1,0-34,2% випадків) відіграють порушення в імунній сфері, операційний стрес. Роль дисфункції вегетативної нервової системи у їх розвитку вивчена недостатньо. Тому пошуки способів прогнозування і профілактики ускладнень після екстракапсулярної екстракції катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи залишаються досить актуальними. 2. У хворих на вікову катаракту у вихідному вегетативному тонусі однаково часто зустрічаються ейтонія (27,3%), помірна симпатикотонія (27,8%), помірна парасимпатикотонія (29,4%), менш часто – виражена симпатикотонія (15,5%); вегетативна реактивність в 80,7% випадків нормальна, в 19,3% – виявилася зниженою. 3. Неускладнений перебіг постопераційного періоду після екстракапсулярної екстракції вікової катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи (80,7% випадків) характерний для пацієнтів з ейтонією, помірною парасимпатикотонією і помірною симпатикотонією у вихідному вегетативному тонусі, з нормальною вегетативною реактивністю. 4. Після екстракапсулярної екстракції вікової катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи у названих 80,7% хворих спостерігається зрушення вегетативного тонусу у бік симпатикотонії з підвищенням напруги регуляційних механізмів (протягом місяця після операції), що являється достатнім та необхідним для забезпечення адекватних адаптивних реакцій в оці, внаслідок чого післяопераційний період протікає задовільно. 5. У пацієнтів з помірною і з вираженою (частіше) симпатикотонією у вихідному вегетативному тонусі, зі зниженою вегетативною реактивністю в післяопераційному періоді спостерігається швидке виснаження симпатоадреналової системи, що приводить до ускладнень раннього періоду (в 1–5-ту добу) після екстракапсулярної екстракції вікової катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи – ексудативним реакціям II і III ступеня важкості (19,3%). 6. У віддаленому постопераційному періоді (через 4–6 місяців після екстракапсулярної екстракції вікової катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи) у пацієнтів з переважаючим симпатичним вегетативним тонусом, які перенесли ранні ексудативні реакції II–III ступеня, в 80,6% випадків розвиваються атрофія райдужки, дисеміновані преципітати на ендотелії рогівки, які трактуються нами, як вторинна післяопераційна ірідоциліарна недостатність. 7. При проведенні екстракапсулярної екстракції вікової катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи особи з підвищеною напругою симпатоадреналової системи і зі зниженою вегетативною реактивністю є групою ризику розвитку післяопераційних ускладнень. 8. Вегетокоригуюча терапія до хірургічного втручання симпатолітиком гемітоном зменшує вихідну напругу симпатоадреналової системи, нормалізує вегетативну реактивність, внаслідок чого сприяє задовільному перебігу постопераційного періоду після екстракапсулярної екстракції вікової катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи. 9. Запропонований спосіб профілактики ексудативної реакції після екстракапсулярної екстракції вікової катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи, який полягає у виявленні вегетативних порушень та застосуванні вегетокоригуючої терапії, яка нормалізує функцію вегетативної нервової системи, дозволяє підвищити ефективність хірургічного лікування хворих на вікову катаракту на 56,7%. |