Проведені дослідження дозволяють зробити наступні висновки. 1. АПД у жінок з інтраамніальним інфікуванням зустрічались у 76,19% випадків. Перше місце займають ДПД (50,00%), на другому – первинна СПД (36,25%), на третьому – надмірна пологова діяльність (7,50%) і найменшу частину (6,25%) займає вторинна СПД. Основними факторами ризику інтраамніального інфікування у вагітних є: наявність хронічних запальних процесів репродуктивної системи (68,57%), хронічної урогенітальної інфекції (58,49%); хронічних запальних процесів сечовивідної системи (23,81%), а також репродуктивні втрати інфекційного генезу: невиношування, передчасні або термінові пологи мертвим плодом (32,38%) та неплідності в анамнезі (17,14%). 2. Клінічний перебіг вагітності в жінок з інтрамніальним інфікуванням характеризується високою частотою ПН (66,67%), у структурі якої переважають компенсована (44,76%) і субкомпенсована форми (20,00%); значним рівнем гестаційної анемії (60,95%); порушенням мікробіоценозу статевих шляхів (37,14%); загостренням урогенітальної інфекції (34,29%). 3. Клінічний перебіг пологів у жінок з інтраамніальним інфікуванням характеризується досить високою частотою АПД (76,19%); передчасним розривом плодових оболонок (41,90%); дистрес-синдромом плода (11,43%) і акушерськими кровотечами (8,57%), внаслідок чого абдомінальне розродження досягає 25,71%. 4. Стан новонароджених дітей у жінок з інтраамніальним інфікуванням характеризуються високою частотою затримки внутрішньоутробного розвитку (60,00%); інтранатальною асфіксією (56,19%), реалізацією інтраамніальної інфекції (26,67%). 5. Особливості формування і функціонального стану плацентарного комплексу у жінок з інтраамніальним інфікуванням характеризуються значним рівнем порушень плаценти (75,24%) та навколоплодових вод (маловоддя – 18,10%, багатоводдя – 12,38%) на фоні виражених гемодинамічних і ендокринологічних порушень. 6. Протягом гестації стан мікробіоценозу статевих шляхів у жінок з інтраамніальним інфікуванням характеризується прогресивним зниженням кількості лактобацил і біфідобактерій (в 1,6 рази), молочнокислих стрептококів (в 1,4 рази) на фоні одночасного зростання (в 1,8 рази) рівня штамів стафілококів. 7. Використання запропонованої нами лікувально-профілактичної методики дозволяє знизити частоту ПН (у 2,2 рази), порушення мікробіоценозу статевих шляхів (у 2,8 раз), загострення урогенітальної інфекції (у 2 рази), випадків прееклампсії (у 1,8 рази), завдяки чому зменшились усі ускладнення при розродженні у тому числі АПД (у 3,1 рази), що дозволило в цій групі вагітних знизити частоту абдомінального розродження (у 2,7 рази), різних форм асфіксії новонароджених дітей (у 3 рази) при відсутності перинатальних втрат. Практичні рекомендації Складність перинатальної діагностики інтраамніальної інфекції, спричиненої неспецифічністю її клінічних проявів, зумовлює важливість чіткого дотримання алгоритму обстеження вагітних з високим інфекційним ризиком, який повинен включати дані анамнезу та результати клініко-лабораторних методів дослідження. 1. До групи високого ризику щодо інтраамніального інфікування слід відносити жінок з такими факторами: наявність хронічних запальних процесів органів сечовидільної системи, захворювань травного каналу, інших екстрагенітальних захворювань (із даних соматичного анамнезу); ранній початок статевого життя, часта зміна статевих партнерів, які мали епізоди урогенітальних інфекцій; запальні захворювання матки, придатків матки, кольпіт в анамнезі; тривала внутрішньоматкова контрацепція; неодноразові штучні переривання вагітності, штучне переривання вагітності з ускладненим післяабортним періодом, мимовільне переривання вагітності в різні терміни, непрогресуюча вагітність; плацентарна недостатність, дистрес-синдром, затримка розвитку плода, антенатальна загибель плода, ускладнений перебіг післяпологового періоду попередніх пологів; кольпіти та бактеріальний вагіноз, діагностовані під час вагітності, хірургічна корекція істміко-цервікальної недостатності під час цієї вагітності, несвоєчасний вилив навколоплодових вод, аномалії пологової діяльності та відділення посліду, виражений травматизм м’яких тканин пологових шляхів. 2. Жінки з наявністю інтраамніального інфікування, які входять до груп високого акушерського і перинатального ризику, підлягають ретельному диспансерному нагляду та досконалому розродженню згідно з діючими стандартами. Для зниження частоти АПД у жінок з інтраамніальним інфікуванням необхідно використовувати комплексні АГТП коензим-композитум і вібуркол: Для ранньої профілактики, яка включає три курси лікування (в 16-18, 24-26 та 30-32 тижні вагітності) за такою схемою: коензим-композитум, в/м, 2,2 мл (1 ампула), через день, № 10; вібуркол, інтравагінально, по 1 свічці, на ніч, № 12. Допологова підготовка, починаючи з 38 тиж. вагітності: коензим-композитум, в/м, 2,2 мл (1 ампула), через день, № 5-7; вібуркол, інтравагінально, по 1 свічц,і на ніч, № 12. У разі появи несправжніх переймів: вібуркол, кожні 1-3 години, по 1 свічці, до зникнення болю або початку пологової діяльності. Розродження та знеболювання пологів: Під час патологічного прелімінарного періоду та першого періоду пологів: коензим-композитум, в/м або в/в 2,2 мл. (1 ампула), кожні 3-4 години, № 3-5. У першому та на початку другого періоду пологів: вібуркол, ректально або інтравагінально/ інтрацервікально (вводить лікар під час огляду), по 1 свічці, кожні 1-3 години. Під час ДПД: вібуркол ректально або інтравагінально по 1 свічці, кожну годину. У разі надмірної пологової діяльності: вібуркол, ректально або інтравагінально, по 1 свічці, кожні 30 хвилин. |