1. Аналіз історіографії за темою дисертаційного дослідження засвідчив, що опубліковані праці лише фрагментарно розкривають життєвий та творчий шлях вітчизняного вченого-аграрія, державного діяча, педагога й одного з організаторів сільськогосподарської науки та освіти в Україні професора А.Г. Терниченка (1882–1927). Джерельна база дослідження становить понад 160 документів із архівних установ України та понад 400 наукових праць вченого, що містять цінну інформацію, необхідну для відтворення біографії й оцінки його особистого внеску в розвиток аграрної науки та освіти в Україні. Нами виявлено, систематизовано та розшифровано ряд нових псевдонімів ученого, а саме: А.Г., А.С., А.Гр., А.С-ко, А.Т-ко, А.Гр-ій, А.Гр., А. Терен, А. Терне, Селянин, Кооператор, Хлібороб, Агроном, Сільський кооператор, А. Григоровський. 2. Вперше в українській історіографії проведено комплексне дослідження життєвого, творчого шляху та наукової спадщини А.Г. Терниченка. Здійснено періодизацію життя й наукової діяльності вченого: І період (1902–1910 рр.) – формування наукового світогляду А.Г. Терниченка; ІІ період (1910–1917 рр.) – науково-популяризаційна діяльність; ІІІ період (1917–1922 рр.) – державотворча діяльність у галузі агрономії; IV період (1922–1927 рр.) – діяльність А.Г. Терниченка щодо організації сільськогосподарської науки та освіти в Україні. 3. Висвітлено умови становлення й розвитку наукового світогляду та особистості вченого. Важливим періодом у житті А.Г. Терниченка стали роки його навчання у провідних вітчизняних галузевих навчальних закладах того часу, а саме: Харківському (Дергачівському) середньому землеробському училищі протягом 1902–1908 років та на сільськогосподарському відділені Київського політехнічного інституту Імператора Олександра ІІ впродовж 1908–1916 років. На формування наукового світогляду вченого великий вплив мали його вчителі та наставники, відомі корифеї науки: професори П.Р. Сльозкін і В.Г. Бажаєв. Значний поштовх у наукових пошуках А.Г. Терниченка зумовила його власна активна участь у роботі Агрономічного гуртка, що діяв при Київському політехнічному інституті Імператора Олександра ІІ та консолідував навколо себе під егідою провідних вчених-аграріїв ініціативну й творчу молодь. Варто відмітити тісну співпрацю вченого з Харківським товариством сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, зокрема при проведенні досліджень діяльності кооперативних установ і визначення методики збору лікарських рослин на Харківщині. 4. Через призму функціонування Міністерства земельних справ при Центральній Раді Української Народної Республіки відображено державотворчу діяльність А.Г. Терниченка на посаді заступника й міністра земельних справ у 1917–1918 рр. та заступника міністра земельних справ при Директорії, зокрема у розробці Земельного закону, вирішенні питань земельних відносин, ветеринарної справи та діяльності Всеукраїнського земельного комітету. 5. Розкрито організаційну діяльність А.Г. Терниченка в роботі земельних органів країни, зокрема під час перебування його на посаді завідувача культурно-просвітнього відділу та відділу сільського господарства Київського губернського земельного відділу впродовж 1920–1922 років. Визначено його особистий внесок у розвиток сільськогосподарської освіти, науки зокрема та сільського господарства держави в цілому. Так, А.Г. Терниченко – ініціатор відкриття сільськогосподарських технікумів у м. Біла Церква та м. Черкаси, організатор великомасштабних досліджень з вивчення розвитку аграрної освіти у всіх регіонах радянської України, системних досліджень насіннєвої справи, з'ясування стану надання агрономічної допомоги населенню, а також проведення агрономічного районування Київщини. 6. Узагальнено та введено до наукового обігу маловідомі факти з біографії вченого, зокрема стосовно його особистої участі в проведенні з’їздів, нарад та роботі у державних планових органах України – Науково-економічної ради при Київському губернському земельному відділі, Планової комісії Держплану, комісіях по агрономічному районуванню та боротьбі з посухою. За пропозиціями А.Г. Терниченка було прийнято низку заходів державного рівня: проведено зміни в координації процесу освіти в сільськогосподарських навчальних закладах; створено секцію суспільної агрономії при Наркомземі УСРР; утворено Науково-економічну раду, Посівний комітет, агрономічну раду при Київському губернському земельному відділі. 7. Висвітлено науково-організаційну діяльність вченого на посаді голови Київської філії Сільськогосподарського наукового комітету України (предтечі Української академії аграрних наук) впродовж 1924–1927 рр. та особистий внесок в організацію досліджень польових культур Київщини, бобових рослин Полісся та Правобережного Лісостепу України, а також у справу організації Сільськогосподарської академії наук в Україні. Вперше розкрито історію заснування, склад секцій Київської філії та значення її роботи для розвитку як науки, так і сільського господарства в цілому. 8. Проаналізовано науково-освітню спадщину професора А.Г. Терниченка під час викладання курсу «Харчові рослини» впродовж 1922–1927 рр. у Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті – предтечі нинішнього Дніпропетровського національного аграрного університету, проведення досліджень з вивчення трав’яних формацій на Жуковім острові (1923–1924 рр.), визначення продуктивності житніх популяцій на Київщині (1924–1925 рр.) та під час викладання дисциплін: «Державні і громадські заходи в сільському господарстві», «Часткове хліборобство», «Методика викладання методів агрономічної допомоги» протягом 1923–1926 рр. в Київському сільськогосподарському інституті (нині – Національний аграрний університет). 9. Вперше відтворено видавничу та просвітницьку діяльність А.Г. Терниченка для потреб агрономії у період 1910–1917 років. Учений був ініціатором і засновником першого в Російській імперії україномовного сільськогосподарського часопису «Рілля», який у свій час користувався великою популярністю серед різних верств населення. А.Г. Терниченко – засновник видавничого товариства «Український агроном», яке ще займалося й відкриттям агрономічно-консультативних бюро, агрономічно-промислових підприємств тощо. 10. Визначено важливу роль професора А.Г. Терниченка як популяризатора, редактора та бібліографа в галузі сільського господарства. Він був автором навчальних підручників «Курс хліборобства» державною мовою, за якими у 20-30-х роках минулого століття навчалися тисячі учнів сільськогосподарських шкіл і вищих навчальних закладів УСРР. Творча спадщина вченого становить 32 фундаментальні праці та понад 400 наукових і науково-популярних статей. Серед них: монографії «Пшениця», «Ячмінь», «Овес», «Жито», «Гречка», «Просяні рослини», перше україномовне науково-популярне галузеве енциклопедичне видання «Енциклопедія сільського господарства». Розкрито його внесок у створення та видання популярних сільськогосподарських часописів: «Маяк» (1912–1914 рр.), «Згода» (1914 р.), «Гуртове (трудове) господарство» (1920 р.), «Село» (1922–1923 рр.), «Агроном» (1923–1926 рр.), а також «Записок Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту» (1924–1925 рр.) та співпрацю в редакції журналів: «Українське пасічництво» (1917–1918 рр.), «Вісник сільськогосподарської науки» (1923-1924 рр.), «Радянське село» (1924–1925 рр.). |
