На основі здійсненого дослідження можна зробити такі висновки: Історико-педагогічний аналіз досліджуваної проблеми свідчить, що джерела мексиканської освітньої системи слід шукати у культурологічному полі індіанських цивілізацій. Тривала й жорстка іспанська колонізація (ХV ст. – початок ХІХ ст.) підпорядкувала мексиканську систему освіти інтересам католицької церкви й іспанської метрополії, що стало причиною втрати переважною більшістю населення національної ідентичності, мови й культури. Становлення народної системи освіти забезпечило набуття політичної незалежності мексиканською державою у 1810 році. На становлення мексиканської системи освіти суттєвим чином вплинула економічна експансія США: потужний і конкурентоспроможний американський ринок освітніх послуг загальмував розвиток мексиканської вищої освіти і, зокрема, її складової – педагогічної освіти, що стало вагомою причиною низьких соціально-економічних показників добробуту мексиканської держави. Сучасна мексиканська система освіти складається з таких функціонально пов’язаних компонентів: базова освіта (дошкільна, початкова і неповна середня освіта); середня, вища, післядипломна освіта.
Освітня політика мексиканської держави на сучасному етапі спрямована на розбудову власного культурно-освітнього простору шляхом гармонізації глобальної та національно-унікальної тенденцій розвитку. Осучасненню і збагаченню мексиканської системи освіти сприяють: світський характер освіти; загальна доступність початкової й неповної середньої освіти; розвиток і реформування університетської освіти; реалізація державних програм підтримки післядипломної педагогічної освіти і науково-педагогічної діяльності; демократизація управління освітою шляхом урівноваження централізаційних і децентралізаційних процесів і залучення громадських організацій. На основі дослідження особливостей управління освітньою системою було виділено такі періоди: перший – під протекторатом католицької церкви й іспанської метрополії (ХV ст. – кінець ХІХ ст.); другий – управління незалежною мексиканською державою (кінець ХІХ ст. – 90-ті роки ХХ ст.); третій – управління державними і громадськими організаціями. Позитивний вплив на розвиток мексиканської професійно-педагогічної освіти здійснили Національний університет в Мехіко та автономні університети, що виявився у загальній демократизації освітньої системи, в започаткуванні національних вищих педагогічних шкіл, відкритті центрів дидактики, відділів методики навчання, організації підготовки ліценціатів і магістрів з педагогіки, реалізації програм підтримки навчання викладачів ВНЗ і програм забезпечення якості освіти. Особливу роль відіграли університети у започаткуванні професійної підготовки вчителів іноземних мов шляхом створення центрів мовної освіти, які, будучи університетськими структурами, водночас є незалежними навчальними установами. Саме мовні центри стали ініціаторами укладення угод з провідними університетами світу щодо залучення висококваліфікованих кадрів до викладацької роботи у галузі іноземних мов. Підготовку висококваліфікованих викладачів для ВНЗ Мексики здійснюють також провідні університети України. Значна кількість українських наукових працівників (більше 300 осіб) проводить науково-педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах Мексики.
3. На сучасному етапі Мексика володіє самобутньою системою професійної підготовки вчителів іноземних мов, що реалізується в державних, приватних вищих навчальних закладах і в інституціях транснаціональних освітніх корпорацій. У Мексиці здійснюється багатоваріантний підхід до професійної підготовки вчителів іноземних мов як складової педагогічної освіти: короткострокові курси; повна професійно-педагогічна освіта (ліценціат, магістратура); післядипломна педагогічна освіти (докторантура); педагогічна освіта без відриву від виробництва. Система професійної підготовки вчителів іноземних мов у Мексиці перебуває на етапі свого становлення і характеризується такими особливостями: спрямування на збереження мовного плюралізму (вивчаються англійська, французька, німецька, італійська, японська, російська) водночас з перевагами на користь англійської мови; домінування педагогічно-інструментальної й професійно-практичної складових; автономне існування програм професійної підготовки вчителів іноземних мов; різноманітність теоретичних основ реалізації кожної програми; використання під час формування курікулуму численних концептуальних засад навчання і навчальних технологій професійної підготовки вчителів іноземних мов. 4. Дослідження курікулумів професійної підготовки вчителів іноземних мов у мексиканських ВНЗ дало змогу встановити, що їх обґрунтування здійснюється з позицій соціально-критичного наукового підходу, який поєднує критичний, герменевтичний та міждисциплінарний аспекти. Методологія формування курікулуму включає інституціональний, культурологічний, дискурсивний аналіз, наративні, освітньо-етнографічні та інші квалітативні методи дослідження. Теорія реконцептуалізованого курікулуму обґрунтовує подальший розвиток курікулуму на основі встановлення розбіжностей між стандартами (формальний курікулум) та діючими реаліями (прихований, нульовий, реальний курікулуми) професійної підготовки вчителів іноземних мов у мексиканських ВНЗ. 5. Встановлено, що курікулум професійної підготовки вчителів іноземних мов у мексиканських ВНЗ ґрунтується на комунікативно-орієнтованих методиках, у ході реалізації яких застосовуються різноманітні технології навчання. Особливе місце займають інтерактивні технології, що зорієнтовані на мотивацію студентів до вивчення іноземних мов упродовж всього життя як умови забезпечення постійного особистісного розвитку і самовдосконалення. Розроблено науково-методичні рекомендації для викладачів і дослідників порівняльно-педагогічної проблематики, зміст яких характеризує особливості функціонування мексиканського освітнього простору, вплив на нього глобалізуючих тенденцій, специфіку професійної підготовки вчителів іноземних мов в умовах економічно нестабільного соціуму. До напрямів подальшого дослідження належать порівняльно-педагогічний аналіз становлення і розвитку систем освіти інших країн Латинської Америки (Бразилії, Аргентини, Чілі), що дасть можливість поглибити наукове розуміння тенденцій розвитку міжнародного освітнього простору. |
