Відповідно до проведеного дослідження зроблено такі висновки:
1. На основі результатів історико-педагогічного аналізу нами здійснено періодизацію становлення та розвитку вищої сестринської освіти в університетах Канади, що складається з трьох етапів, які сприяли визначенню у рамках спеціальності самостійної сукупності теоретичних знань, на яких ґрунтуються практичні навички. Було визначено, що зміни у процесі становлення вищої сестринської освіти, залежно від вимог часу протягом різних етапів, відбувалися під впливом таких педагогічних ідей: безперервність професійної освіти, демократизація і гуманізація навчального процесу, інтеграція фахового та педагогічно-психологічного компонентів, забезпечення професійної та академічної мобільності медичних фахівців. Для підготовки висококваліфікованого фахівця у навчальних закладах Канади використовується комплексний підхід до організаційного і науково-методичного забезпечення навчального процесу, складовими якого є: активізація пізнавальної діяльності студентів, використання власного досвіду студента для розроблення особистісно-орієнтованих методик навчання.
Було з’ясовано, що зміни та реформи зумовлені одним важливим фактом, що базова модель професійної підготовки сестринських фахівців в Канаді ринково-орієнтована, і саме сфера праці формує власні вимоги та стандарти діяльності. Метою системи професійної підготовки медсестер в Канаді є орієнтація на підготовку конкурентноспроможного фахівця, спрямованого на неперервність освіти.
2. На основі аналізу законодавчих документів було встановлено, що система професійної підготовки медсестер в університетах Канади є незалежною, децентралізованою, доступною, орієнтованою на підготовку конкурентноспроможного фахівця, спрямованою на неперервність освіти. Поетапне прийняття законів відповідно до періоду становлення освіти медичних сестер в університетах Канади сприяло створенню стандартизованих освітніх програм; розробленню стандартів професійної діяльності та здійсненню контролю за їхнім виконанням; визнанню законодавством етичної та юридичної відповідальності представників спеціальності; появі незалежної професійної функції, яка передбачає гнучку та критично осмислену практичну діяльність.
3. У ході дослідження виявлено, що система професійної освіти медичних сестер забезпечує формування компетентного фахівця сестринської справи і характеризується варіативністю та гнучкістю навчальних програм, децентралізацією, ранньою спеціалізацією, поєднанням наукового навчання і практичних аспектів сестринської справи, дотриманням принципів послідовності, наступності та індивідуалізації у навчальному процесі, інтегративністю фахових та педагогічних курсів.
Встановлено, що основними принципами навчання є: викладання на базі концепції проблемно-орієнтованого навчання з метою формування професійного мислення, міждисциплінарний підхід, формування дослідницьких умінь та навичок, застосування новітніх технологій навчання, організація навчального процесу орієнтованого на студента. Міждисциплінарний підхід до професійної підготовки сестринських фахівців визначається як один із провідних, оскільки міждисциплінарність та поліфункціональність є важливими характеристиками професійної діяльності медичних сестер. Саме ці принципи передбачають фундаментальну фахову, психолого-педагогічну, методичну, інформаційно-технологічну, практичну, соціально-гуманітарну підготовку фахівців практичного сестринства і науково-педагогічних працівників у галузі сестринської справи. Визначені особливості професійної підготовки медичних сестер сприяють реалізації мети системи професійної освіти медсестер Канади виховання та підготовка конкурентоспроможного висококваліфікованого спеціаліста з світоглядом гуманістичного спрямування, готового до гармонійного життя та ефективної діяльності в суспільстві.
4. Порівняльний аналіз навчальних планів та програм факультетів сестринської справи університетів Канади засвідчив, що існують такі наукові ступені, а саме: бакалавр, магістр, доктор сестринських наук. Зміст професійної підготовки медсестринських працівників в університетах Канади спрямований на формування функціональних компетентностей.
На нашу думку, ступенева система професійної підготовки медичних сестер в Канаді сприяє поширенню академічної та професійної мобільності фахівців, завдяки наявності великої кількості навчальних програм; реалізації сучасного принципу циклічності розвитку особистості (можливість отримання різних спеціальностей протягом навчання); розвиткові процесу професіоналізації, що виражається через розробку та впровадження стандартів професійної підготовки та діяльності медичного персоналу безпосередньо фахівцями цієї галузі і затверджується відповідними професійними асоціаціями.
5. Аналіз навчальних програм та планів, спостереження за навчальним процесом на сестринських факультетах виявив, що педагогічний компонент загальної підготовки медичних сетер відбувається під час навчання на бакалавра сестринської справи та полягає у формуванні методичної та соціальної компетентностей, що складаються з педагогічної, комунікативної, транскультурної, деонтологічної компетенцій і забезпечуються інтеграцією педагогічних та фахових дисциплін.
6. Педагогічна підготовка викладачів сестринської справи відбувається під час навчання у магістратурі або докторантурі педагогічно-наукового спрямування та передбачає формування специфічних вмінь та навичок, а саме: сприяти процесу учіння, впливати на особистісний та професійний розвиток студента, застосовувати адекватні методи та форми моніторингу навчальної діяльності, вміти розробляти навчальні програми та плани, бути лідером під час навчальної діяльності з метою соціалізації студентів до практичної діяльності, мотивувати студентів до неперервної освіти, забезпечувати якість результатів навчальної діяльності відповідно до вимог сучасного суспільства та науки.
7. Розроблено методичні рекомендації “Розвиток професійного мислення майбутнього фахівця сестринської справи: досвід сестринських факультетів університетів Канади” для викладачів і менеджерів навчальних закладів та “Освітня діяльність медичної сестри: досвід сестринських факультетів університетів Канади” до курсу “Основи медсестринства” для бакалаврів спеціальності “Сестринська справа” на основі цілісного порівняльного аналізу результатів дослідження системи професійної підготовки медичних сетер в університетах Канади .
На нашу думку, основними шляхами адаптації ідей педагогічного досвіду Канади у вітчизняну практику є:
- на загальнодержавному рівні: внести зміни до державного класифікатора професій і переліку посад з реєстрацією посад медичної сестри-бакалавра та магістра; удосконалити галузеві стандарти професійної підготовки медсестер-магістрів; запровадити навчальну програму з підготовки докторів сестринської справи;
- на галузевому рівні: організувати на базі вищих навчальних закладів нашої країни підготовку педагогічних кадрів для викладання сестринської справи; створити методичні центри допомоги викладачам-медсестрам фахівцями педагогіки і психології; розвивати медсестринство та галузь медсестринської освіти як наукову, окрему від соціології, психології і педагогіки з можливістю проведення наукових досліджень та присвоєння ступенів кандидата і доктора наук із сестринської справи;
- на рівні навчальних закладів: збільшити кількість навчальних годин для психологічної, полікультурної та педагогічної підготовки студентів; розширити систему вибіркових курсів фахово-орієнтованих дисциплін; зменшити кількість годин суспільнознавчих та загально-освітніх курсів; ширше застосовувати інтерактивні методи навчання; залучати студентів до виконання самостійних завдань (підготовки презентацій, написання проектів та інш.); запровадити інтердисциплінарні спеціалізації, які б поєднували знання, вміння і навички споріднених із сестринською справою галузей: медицини й соціальної роботи, юриспруденції та сестринської справи, педагогіки та сестринської справи.
У контексті реформування медсестринської освіти є доцільним переглянути її зміст, орієнтуючи його не стільки на засвоєння та відтворення студентами навчальної інформації, скільки на розвиток умінь критично осмислювати і творчо застосовувати набуті знання для розв’язання професійних проблем. На нашу думку, сестринська справа стане прикладною наукою лише тоді, коли представники цієї професії матимуть можливість глибоко вивчати фахові дисципліни, психологію, основи спілкування, мистецтво викладання тощо. Іншими словами, майбутні медичні сестри повинні мати доступ до вищої сестринської освіти і бути визнаними незалежним фахівцями сестринської справи.
До сфер подальшого наукового пошуку у вивченні проблеми професійної підготовки медичних сестер на прикладі Канади можуть належати: педагогічні особливості процесу неперервної освіти медсестер; розробка педагогічних умов та засобів для курсів підвищення викладацької кваліфікації для практикуючих медсестер або викладачів; підготовка педагогічних кадрів для впровадження програм підвищення кваліфікації та керівництва науковими дослідженнями; підготовка докторів сестринської справи за професійним спрямуванням; підготовка медсестер-наставників для практичної підготовки фахівців.
|
