У дисертації відповідно до мети та визначених завдань досліджено професійну підготовку інженерів-аграрників США, основні підсумки дослідження й узагальнення отриманих результатів дали змогу зробити наступні висновки. 1. В історії становлення та розвитку американської системи підготовки інженерів-аграрників доцільно виділити етапи зародження (1785-1862 рр); становлення (1862-1900 рр.); утвердження (1900-1987рр.) та новітній етап розбудови вищої аграрної освіти США, який розпочався після 1987 р. Оскільки вища освіта є своєрідним віддзеркалюванням рівня соціального розвитку країни, перманентною ознакою всіх етапів історичного розвитку інженерної сільськогосподарської освіти є вплив суспільних норм, моральних цінностей та орієнтирів на визначення змісту, засобів, методів та форм підготовки майбутніх інженерів. Порівняльне дослідження сучасного стану підготовки інженерів-аграрників в системі вищої освіти США та України забезпечило можливість виділити ряд підходів щодо модернізації навчально-виховного процесу: формування світогляду, заснованого на багатоваріантності рішень, толерантності до інших думок, відповідальності за свої дії; розвиток творчого потенціалу особистості та формування загальнолюдських цінностей; розвиток міждисциплінарних зв’язків; підготовка майбутніх інженерів-аграрників на засадах креативної методики навчання (принцип ”створи” замість принципу ”повтори”); інтеграція навчальних дисциплін; включення до змісту навчальних програм управлінських, економічних, екологічних, правових знань з поглибленим вивченням інформаційних технологій, основ інтелектуальної власності, іноземних мов; створення міждисциплінарних і мультидисциплінарних програм навчання; створення дієвої системи студентської науково-дослідної роботи. Випускники інженерних програм повинні демонструвати такі здібності і уміння: а) розробляти методику експерименту, аналізувати і пояснювати отримані дані; б) розробляти систему, компоненти системи чи процес відповідно до вимог та потреб; в) працювати у багатопрофільних командах; г) ідентифікувати, формулювати й розв’язувати технічні проблеми; д) розуміти професійну та етичну відповідальність; е) результативно спілкуватися; ж) знати сучасні інженерно-технічні проблеми; з) використовувати методи, навички і сучасне технічне устаткування, необхідне для інженерної практики. 2. Метою американської системи підготовки майбутнього інженера-аграрника є формування конкурентноспроможного фахівця, здатного ефективно здійснювати інженерну діяльність відповідно до потреб аграрного ринку праці. Зазначена мета конкретизується такими завданнями американської системи вищої аграрної освіти: ”озброїти” студентів знаннями з математичних, фізичних, технічних наук, які є необхідними для майбутньої професії; розвинути навички творчого технічного мислення, вміння формулювати проблемні питання, синтезувати інформацію, оцінити та вирішити проблеми; прищепити любов до знань, прагнення весь час підвищувати кваліфікацію; сформувати уміння самостійно здобувати знання, спостерігати, порівнювати, експериментувати, проводити досліди; сформувати ґрунтовні знання основ етики, культури спілкування, навчити студентів співпрацювати з іншими. 3. Виокремлено та проаналізовано домінантні методи (проблемний виклад; частково-пошуковий; пошуковий; дослідницький; дискусія; самостійне спостереження; імітаційно-ігровий; метод проектів; кейс-метод) і форми організації навчання (проблемна лекція; лекція з опорними конспектами; лекція-візуалізація; лекція-дискусія; семінар-дискусія (”круглий стіл”, ”засідання експертної групи”, ”дебати”, ”форум”, ”симпозіум” тощо); семінар-рольова гра; аналіз виробничо-технологічних ситуацій; лабораторні заняття з елементами дослідження; поєднання міні-лекції з обговоренням проблем у парах чи малих групах; самостійна робота, зокрема над груповими проектами), які забезпечують формування творчих інженерних якостей американських студентів-аграрників. 4. Здійснене дослідження дало змогу виокремити особливості структури (ступеневість, наступність, багатовекторність), змісту (вузькопрофільність, спеціалізованість, гнучкість навчальних планів, поєднання нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, можливість студентів здійснювати вибір навчальних курсів та модулів різного рівня складності), форм (групові проекти; імітаційно-ігрові заняття; лекції-презентації проблемного характеру; семінари-дискусії) професійної підготовки інженерів-аграрників США. Провідними організаційно-педагогічними умовами, які забезпечують підготовку конкурентноспроможного інженера-аграрника, визначено: спрямованість навчання на розвиток творчого потенціалу майбутнього інженера-аграрника; спільну зі студентом відповідальність вищого навчального закладу за результати навчання; можливість одночасного навчання студентів за різними програмами; вільний вибір студентом послідовності оволодіння програмою підготовки; самостійність студента у виборі бази, термінів та умов проходження практики; тісний взаємозв’язок навчання з позааудиторною роботою студентів тощо. 5. Концептуальні ідеї підготовки інженерів-аграрників в системі американської вищої освіти ґрунтуються на єдності чотирьох методологічних підходів. Міждисциплінарний підхід спрямований на розвиток у студентів широти світогляду, нестандартності мислення, вмінь оцінити ефективність того чи іншого нововведення, організувати його практичну реалізацію, що забезпечує можливість навчити студентів самостійно здобувати знання з різних галузей. Інтегративний підхід потребує тісного зв’язку з виробництвом і забезпечує засвоєння методології інженерної діяльності й оволодіння творчими уміннями і навичками. Практикоорієнтований інноваційний підхід передбачає засвоєння повного циклу інноваційної діяльності і розвиток професійно важливих якостей фахівців, адекватних новим формам організації праці в умовах інноваційної інженерної діяльності. Проблемноаналітичний підхід до навчання дає змогу сфокусувати увагу студентів на аналізі і розв’язанні конкретних проблемних ситуацій, вмотивовує їх на оволодіння знаннями з різних галузей, формує творчі здібності, залучає до науково-дослідницької діяльності. 6. Методологія професійної підготовки інженерів-аграрників в системі вищої освіти США забезпечується реалізацією низки провідних принципів організації педагогічного процесу, зокрема: гнучкості ступеневої системи підготовки інженерів-аграрників; чіткої спрямованості навчального процесу на майбутню інженерну діяльність та розвиток творчого потенціалу особистості; поєднання академічної свободи та методичної незалежності викладача з вимогами високого рівня якості педагогічної діяльності; індивідуалізації навчання студентів в умовах педагогічної підтримки (кураторство); партнерських відносини учасників педагогічної взаємодії; міцності знань, професійних вмінь, інтелектуальних навичок студентів. 7. В обґрунтованій у дослідженні моделі підготовки американського інженера-аграрника змістовий компонент забезпечується такими складовими професійної підготовки: методологічна підготовка; теоретична підготовка; практична підготовка; соціальна підготовка; екологічна підготовка; психологічна підготовка. Гнучкість навчальних планів дає змогу майбутньому інженеру-аграрнику формувати власну програму навчання відповідно до своїх пізнавальних можливостей, інтересів, уподобань. Навчальні програми (молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра в галузі сільськогосподарської інженерії) не передбачають повтору засвоєного матеріалу, вони оптимізовані доцільністю та професійною необхідністю навчальних дисциплін. 8. Виокремлено комплекс позитивних ідей досвіду професійної підготовки інженерів-аграрників в системі вищої освіти США, які є істотними орієнтирами реформування вітчизняної концепції підготовки фахівців даної галузі: орієнтація навчання на інноваційну діяльність майбутнього інженера; оволодіння майбутнім фахом на основі актуалізації особистості, що створює можливість асоціювати свій власний досвід з предметом вивчення; міждисциплінарний підхід у змісті і процесі підготовки; тісний зв’язок з виробництвом і засвоєння студентами методології інженерної діяльності; розвиток творчих професійних якостей студентів, адекватних новим формам організації інженерної праці, що є запорукою для майбутнього інженера комплексно поєднувати дослідницьку, проектну і підприємницьку діяльність. Обґрунтовано необхідність реалізації в Україні таких ідей американського досвіду: послідовне оволодіння студентами дисциплінами розвитку творчого потенціалу особистості інженера через запровадження відповідних курсів (”Вступ до інженерної спеціальності”; ”Бібліографія”; ”Культура розумової праці”; ”Сучасні методи проектування”; ”Методи науково-технічної творчості”; ”Патентознавство”); розробка, апробація та впровадження навчальних програм, які забезпечують системне вирішення інженерних задач, реальних проблем аграрного виробництва з використанням сучасних інформаційних технологій; розробка і застосування проектних технологій навчання; професійна орієнтація навчальних дисциплін; організація самостійної навчальної роботи студентів на засадах індивідуального планування та належної методичної підтримки; модернізація лекційних занять на основі використання засобів проблемного викладу, обов’язкової попередньої підготовленості студентів та їх навченості до здобування нових знань; методика комплексного оцінювання педагогічної діяльності викладача з домінуванням якісних критеріїв. Дане дослідження не вичерпує розв`язання всіх аспектів проблеми вивчення, творчого використання вітчизняною практикою прогресивних ідей американського досвіду підготовки інженерів-аграрників. Перспективи подальших досліджень пов`язані з поглибленим концептуальним аналізом специфіки формування мотивації учіння американського студента-аграрника, організації практичної та дослідницької підготовки інженерів для аграрного сектору економіки США, технології самостійної роботи. |
