Анотація до роботи:

Крись П.О. Продуктивність природних і сіяних лучних угідь гірсько-лісового поясу Карпат залежно від внесення місцевих меліорантів та добрив. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.12 - кормовиробництво і луківництво. - Інститут землеробства УААН, Київ, 2003.

В дисертації викладено результати трирічних досліджень автора з поліпшення природних та сіяних лучних сінокісних травостоїв шляхом внесення фосфоритного, вапнякового чи доломітового борошна, добутих з місцевих родовищ та гною. Досліджено вплив цих факторів на ботанічний склад, густоту, висоту та продуктивність травостоїв, динаміку наростання та вертикальну структуру урожаю, біохімічний склад корму, агрофізичні та агрохімічні показники ґрунту.

На базі проведених досліджень виявлено, що внесення на лучні травостої місцевих вапняків чи доломітів (3 т/га) один раз на 3-4 роки на фоні щорічного застосування фосфоритного борошна в дозі Р₆₀ або гною (24 т/га) є ефективним і рекомендовано для поверхневого поліпшення малопродуктивних природних кормових угідь та створення на їх основі високоврожайних, з хорошою поживністю корму травостоїв.

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в з’ясуванні особливостей росту і розвитку лучних трав та розробці ефективних прийомів поліпшення лучних угідь з сіяним і природним травостоями в умовах гірсько-лісового поясу Карпат, яка вирішена шляхом застосування на цих угіддях оптимальних доз та раціонального поєднання місцевих кальціє- та фосфоровмісних агроруд і гною з метою збільшення виробництва трав'яних кормів високої якості.

2. Роздільне чи поєднане внесення вапнякового або доломітового (3т/га) чи фосфоритного (Р₆₀) борошна з місцевих родовищ або гною (24 т/га) на природні та сіяні сінокоси поліпшує ріст і розвиток лучних трав, забезпечуючи при формуванні 1-го укосу більший, ніж без них, добовий приріст урожаю сухої речовини на 36-68%. На природних сінокосах - 68-72% врожаю зосереджується в ярусі 0-30 см, на сіяних – 83-85% - в ярусі 0-70 см, що на 2–14 см вище, ніж у варіанті без добрив. На початку трубкування частка листків у травостоях становить 54-56%, у фазі цвітіння – 39-40 %, що на 1-4 відсотків більше, ніж без добрив.

3. Застосування місцевих добрив і меліорантів на лучних травостоях сприяє їх ущільненню. При внесенні на сіяний злаково-бобовий травостій 3 т/га вапнякового борошна загальна кількість пагонів на 1 м² в середньому за перші три роки користування збільшується від 2402 до 2674-2778 шт., фосфориту у дозі Р₆₀ – до 2972-3079 і внесення їх разом з гноєм – до 3081-3251 шт., в тому числі пагонів бобових – від 378 до 452-685 шт. Ущільнення травостою відбувається за рахунок збільшення вмісту цінних дикорослих видів бобових, (на третьому році користування від 1 до 7-14 %) та сіяних злаків при зменшенні кількості різнотрав’я.

4. Під впливом місцевих кальцій- та фосфоровмісних агроруд і гною у природних злаково-різнотравних травостоях з домінуванням біловусу стиснутого збільшується кількість цінних у кормовому відношенні видів, зокрема тимофіївки лучної, костриці лучної і червоної, грястиці збірної, тонконогу звичайного, лучного та вузьколистого, конюшини середньої, повзучої, гірської та лучної, горошку волохатого та інших (всього 58 видів) і зменшується кількість малоцінних видів, таких як, мітлиця тонка і собача, біловус стиснутий, костриця овеча, трясунка середня, герань лісова та інші (всього 32 види). На третьому році користування питома вага бобових становить 5-13%, що в 2-6 разів більше, ніж без добрив, кількість верхових злаків збільшується від 8 до 25% при зменшенні вмісту низових злаків та різнотрав’я.

5. При врожайності без добрив 12,7 ц/га сухої маси при застосуванні місцевого вапнякового (3-10 т/га) чи доломітового борошна у дозі 3 т/га або вапнякових заводських відходів (3 т/га) продуктивність природних злаково-різнотравних травостоїв підвищується на 24-30%, фосфоритного борошна в дозах Р₆₀-Р₁₂₀ чи фосфатшлаку (Р₆₀) - на 43-57, гною (24 т/га) – на 94, їх поєднаного застосування, зокрема, меліорантів і фосфорних добрив – на 60-91, меліорантів і гною – на 126-135 та фосфоритів і гною – на 127-139%. При урожайності без добрив 37,8 ц/га сухої маси продуктивність сіяного злаково-бобового травостою під дією цих факторів підвищується відповідно на 13-15%, 22-30, 47, 18-27, 30-36 та 63-71%.

6. Найвищу урожайність забезпечує сіяний злаково-бобовий травостій (в середньому за три роки 61,7-64,5, а в сприятливі роки – 85,1-88,3 ц/га сухої маси) при поєднаному застосуванні гною (24 т/га) і фосфоритного борошна (Р₆₀-Р₁₂₀). Вапняки і доломіти місцевих родовищ за впливом на продуктивність лучних травостоїв не поступаються заводським вапняковим відходам, а фосфоритне борошно – фосфатшлаку. Підвищення доз вапнякового борошна від 3 до 10 т/га, а фосфоритного – від Р₆₀ до Р₁₂₀ на продуктивність природних і сіяних лук суттєво не впливає.

7. Місцеві меліоранти фосфорити чи гній за роздільного чи поєднаного застосування на лучних угіддях Карпат поліпшують біохімічний склад і поживну цінність корму. У кормі збільшується вміст сирого протеїну, сирого жиру, кальцію, фосфору та каротину при зменшенні вмісту безазотистих екстрактивних речовин, поліпшується забезпеченість його кормовими одиницями, а кормової одиниці - перетравним протеїном. Сіяний злаково-бобовий травостій характеризується кращою якістю, ніж природний. Сирого протеїну в сухій масі корму найбільше нагромаджується за щорічного внесення фосфоритного борошна в дозах Р₆₀-Р₁₂₀ або фосфатшлаку (Р₆₀) на фоні 24 т/га гною (11,4-11,5% на природному і 13,3-13,5% - на сіяному травостоях, при вмісті його у варіанті без добрив відповідно 8,9 і 9,4%).

8. При старінні лучних рослин якість корму погіршується. Порівняно з фазою кущіння-початок трубкування, у фазі цвітіння домінуючих компонентів сіяного злаково-бобового травостою у варіанті з внесенням фосфоритного борошна у дозі Р₆₀ вміст сирого протеїну в сухій масі зменшується від 19,0 до 11,4%, а каротину – від 13,8 до 7,8 мг.

9. Місцеві хімічні меліоранти, фосфорити та гній, внесені на природні чи сіяні лучні травостої гірсько-лісового поясу Карпат поліпшують агрофізичні і агрохімічні показники грунту. Найбільший позитивний вплив, порівняно з варіантом без добрив, проявляється за поєднаного застосування 24 т/га гною і фосфориту в дозі Р₆₀, коли в 0-10-см шарі грунту на третьому році користування травостоями зменшується об’ємна вага від 1,24-1,27 до 1,05-1,10 г/см³, питома вага та щільність при збільшенні пористості від 51-53 до 56-58%, вмісту агрегатів, в тому числі водотривких та водопроникності. Одночасно в грунті збільшується вміст гумусу на 0,4 %, загального азоту – на 0,2-0,4%, сума вбірних основ, ступінь насичення основами, вміст рухомих форм азоту, фосфору і калію.

10. Поліпшення показників родючості грунту під лучними травостоями обумовлюється не тільки прямою дією місцевих добрив та меліорантів, а й збільшенням нагромадження у грунті сухої кореневої маси трав. Під сіяним злаково-бобовим травостоєм порівняно з варіантом без добрив у 0-30-см шарі грунту в середньому за три роки при внесенні 3 т/га вапнякового борошна нагромадження її збільшується від 73,8 до 84,6 ц/га, 24 т/га гною – до 102,3, фосфоритного борошна у дозі Р₆₀ – до 95,3, вапнякового борошна (3 т/га) та гною (24 т/га) – до 104,2 і гною (24 т/га) та фосфоритного борошна (Р₆₀) – до 110,4 ц/га.

11. Використання місцевих агроруд (вапняків, доломітів чи фосфоритів) та гною для поліпшення природних кормових угідь Карпатського регіону є ефективним. Вони, залежно від варіантів застосування, забезпечують собівартість 1 ц приросту урожаю сіна 9-24 грн з умовно чистим прибутком 92-247 грн/га. Найбільш ефективним є сумісне застосування гною (24 т/га) з фосфоритним борошном у дозі Р₆₀, коли собівартість 1 ц приросту врожаю сіна знижується до 6 грн на сіяних травостоях і до 7 грн на природних, а умовно чистий прибуток підвищується відповідно – до 578 і 895 грн/га. Варіанти застосування місцевих добрив та меліорантів які кращі за показниками економічної ефективності кращими є й за показниками енергетичної ефективності.

Публікації автора:

1. Крись П.О. Вплив місцевих мінеральних добрив і меліорантів на врожайність сіяних багаторічних трав // Вісник аграрної науки. - 2001. - №11. - С.78-80.

2. Крись П.О. Використання нетрадиційних агроруд Закарпаття для поліпшення гірських сіножатей // Корми і кормовиробництво. - К.: Аграрна наука. - 2001. - №47. - С.216-218.

3. Козак В.М., Крись О.П., Крись П.О. Формування ерозійностійких агроландшафтів - шлях до екологічного оздоровлення гірських схилів Українських Карпат // Таврійський науковий вісник. - Херсон, 2001. - Вип.20. - С.46-48.

4. Матвієць О.Г., Крись О.П., Крись П.О. Вплив місцевих фосфоритів на продуктивність післялісових лук Українських Карпат. // Збірник наукових праць Інституту землеробства Української академії аграрних наук. - К., 2001. - Вип.4. - С.39-42.

5. Крись П.О. Формування ерозійностійких травостоїв - шлях до екологічного оздоровлення гірських схилів Українських Карпат // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - Серія Біологія. - Ужгород. - 2001. - №10. - С.113-114.

6. Крись О.П., Горованець М.М., Крись П.О., Ряшко А.Ю. Екологічна характеристика деяких лучних угруповань на сухолісолучних ґрунтах післялісових лук Українських Карпат // Міжвідомчий тематичний науковий збірник Закарпатського інституту АПВ УААН: Проблема агропромислового комплексу Карпат. - Велика Бакта. - 1998. - Вип. 7. - С.61-65.

7. Крись П.О. Відновлення родючості ґрунтів - шлях до збереження та відтворення лучних фітоценозів // Матеріали наук.-практ.конф.: Збереження флористичного різноманіття Карпатського регіону. - Синевир-Ужгород. - 1998. - С.85-87.

8. Крись О.П., Біган Г.І., Крись П.О., Годованець М.М., Ряшко А.Ю. Раціональне використання кормових угідь гірсько-лісового поясу Українських Карпат як засіб збереження та відтворення лучних фітоценозів // Там же. - С.87-89.

9. Ковалюк В.І., Крись О.П., Крись П.О., Моспан С.С., Біган Г.І., Дербаль Ю.М. Грунтозахисна система землеробства - шлях до стабільних екологічно збалансованих аґроландшафтів Українських Карпат // Матеріали міжнар. конф.: Екологічні та соціально-економічні аспекти катастрофічних явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви). - Рахів. - 1999. - С.146-149.

10. Крись О.П., Матвієць О.Г., Крись П.О., Козик В.М. Ландшафтна система землеробства - шлях до екологічного оздоровлення Українських Карпат // Там же. - С.173-177.

11. Крись П.О. Поліпшення лучних травостоїв - основа екологічної рівноваги та стабільності Карпатського регіону в умовах посилення антропогенного фактору // Матер. міжн. наук.-практ. конф.: Проблеми екологічної стабільності Східних Карпат. - Синевир. - 1999. - С.114-116.

12. Крись О.П., Ковалюк В.І., Крись П.О., Біган Г.І., Годованець М.М., Козик В.М. Відновлення родючості ґрунтів як важливий етап реалізації концепції сталого розвитку Закарпаття // Там же. - С.111-113.

13. Крись О.П., Матвієць О.Г., Крись П.О. Стабільне землеробство - основа збереження біологічного та ландшафтного різноманіття гір // Мат. міжн. конф.: Гори і люди (у контексті сталого розвитку). - Рахів. - 2002. - Т.1. - С.390-393.

14. Крись П.О. Використання місцевих нетрадиційних мінеральних добрив для формування ерозійностійких лучних травостоїв на гірських схилах // Там же. - С.394-397.