У дисертації здійснено комплексне дослідження умов і засобів створення та ефективного функціонування національної системи конституційних гарантій прав людини, її змісту, а також визначено рівень її впливу на формування України як соціальної, правової держави, на виховання в українського населення правосвідомості та правової культури у сфері захисту прав людини. Дослідження, виконані в процесі роботи над дисертацією, дозволили зробити такі висновки: 1) досліджено теоретичні засади гарантій прав і свобод людини та громадянина, а також формування та функціонування правозахисних інститутів; 2) визначено поняття та зміст термінологічного виразу „конституційні гарантії прав та свобод людини”, сформульовано відповідну дефініцію; 3) обґрунтовано висновок про те, що Конституцією України закріплено не тільки верховенство права, а й верховенство закона і що відсутні підстави для протиставлення зазначених понять одне одному; 4) запропоновано визначення поняття правової системи конституційних гарантій прав і свобод людини, де остання розглядається як „єдина динамічна сукупність таких основоположних елементів, як правові принципи, система права, правова діяльність і правові відносини, правова свідомість, правова культура, законність, що базуються на визнанні пріоритетності прав людини в життєдіяльності держави і першочерговості забезпечення державою цих прав”; 5) виявлено фактори, що впливають на подальший розвиток системи гарантій прав і свобод людини, формування механізмів її вдосконалення; 6) встановлено концептуальні основи вдосконалення національної правозахисної системи, її нормативно-правової бази та інтеграції у міжнародний правовий простір; 7) зроблено висновок про необхідність першочергового реформування правової системи України, про нагальну потребу постійного вдосконалення і коригування законодавства щодо захисту прав людини на основі міжнародних норм і стандартів, приведення його у відповідність із європейським законодавством у сфері прав людини; 8) сформульовано засади систематизації та кодифікації національного законодавства у сфері гарантування прав та свобод людини на основі імплементованих у нього міжнародних та регіональних норм і стандартів, які мають стати підґрунтям подальшої законотворчої діяльності у сфері додержання прав і основних свобод людини та забезпечення їх гарантій; 9) обґрунтовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового регулювання інститутів судового та позасудового захисту прав і свобод людини та імплементацію в національну правозахисну систему європейських стандартів захисту прав людини та практики судочинства; 10) зроблено висновок про доцільність прийняття проекту Закону України "Про захист права особи на досудове провадження, судовий розгляд та виконання рішення суду протягом розумного строку" з урахуванням положень нормативних актів Ради Європи і прецедентної практики Європейського суду з прав людини; 11) запропоновано, як найоптимальнішу форму спілкування законодавця з громадянами, а також з метою правової допомоги населенню, яке звертається за судовим захистом своїх прав, розробити Кодекс судового діловодства; 12) наголошено на необхідності посилення ролі громадських організацій у справі захисту прав людини та наданні правової допомоги в процесі такого захисту; доведено важливість активізації діяльності громадських правозахисних організацій як запоруки формування в Україні громадянського суспільства; 13) обґрунтовано потребу прийняття проектів законів „Про сприяння розвитку системи органів позасудового захисту прав і свобод людини” та „Про державну підтримку громадських організацій у сфері захисту прав людини”; 14) йдеться про доцільність оптимізації процесу виховання належного рівня правосвідомості і правової культури щодо прав людини як у населення, так і в уповноважених виконавців захисту прав людини; 15) запропоновано з метою досягнення належного для демократичної, правової, соціальної держави рівня правосвідомості і правової культури, розуміння кожним своїх прав і набуття навичок самозахисту своїх прав запровадити на законодавчому рівні навчальні програми з питань правової освіти у сфері прав та свобод людини, а також курсу правової просвіти, яка включає поширення відповідних правових знань і консультацій; 16) вивчено та проаналізовано причини порушення у всіх сферах життєдіяльності українського суспільства конституційно гарантованого принципу рівності усіх перед законом, а також досліджено правові механізми подолання негативної практики ігнорування зазначеного принципу уповноваженими виконавцями захисту прав людини. | 