Анотація до роботи:

Волчукова В.М. Проблеми розвитку і роль ритуального танцю у ранньохристиянській культурі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства зі спеціальності 17.00.01 – теорія і історія культури. Харківська державна академія культури, Харків, 2002.

Дисертація присвячена проблемам розвитку і визначенню ролі ритуального танцю у ранньохристиянській культурі. Визначено вплив на нього греко-римських і близькосхідних танцювальних традицій. Проаналізовані танцювальні епізоди з ранньохристиянських першоджерел, які були прикладом для християн прийнятних танцювальних рухів. Наведені деякі приклади ранньохристиянських ритуальних танців. Проведено аналіз і вперше відзначено, що Августин Аврелій у своєму трактаті “Про музику” дав визначення християнському сприйняттю ритуального танцю, розробивши теорію розумних ритмів. Показана роль ритуального танцю у взаємодії релігії і мистецтва хореографії, живопису, музики, поезії. Проведені дослідження показали, що ритуальний танець відігравав суттєву роль і займав гідне місце у складному процесі становлення ранньохристиянської культури.

Проведене в дисертації дослідження з використанням методів соціальних і гуманітарних наук показало, що ритуальний танець відігравав важливу роль у формуванні ранньохристиянської культури і, не дивлячись на протидію деяких лідерів церкви, розвивався в ранньохристиянському суспільстві. Августин Аврелій один з перших спробував дати визначення правильному християнському сприйняттю ритуального танцю, розробивши християнську теорію розумних ритмів. Ритуальний танець має певний вплив на інші види й жанри мистецтва та їхню взаємодію з релігією, що було показано на прикладі живопису. Найбільш істотні, отримані в дисертації результати такі.

1. Проведений аналіз існуючої літератури з історії розвитку ритуального танцю у ранньому християнстві показав відсутність глибоких та достовірних досліджень у цій області. Більш того деякі роботи мали вузьку однобічну спрямованість, найчастіше носили суперечливий характер і спиралися на недостатньо перевірені історичні факти. Аналіз дозволив також визначити якості, за допомогою яких можна зрозуміти природу ритуалу і місце ритуального танцю у ньому.

2. Проведений аналіз раритетних ранньохристиянських першоджерел підтвердив глибоку прихильність ранніх християн до танцювальних ритуалів і допоміг оцінити і зрозуміти значення людського тіла, що рухається, для ранньохристиянського богослужіння.

3. Прийнятними для християн ритуальними танцювальними рухами були ті, котрі описані в наступних епізодах з ранньохристиянських першоджерел: Гімн Ісуса в апокрифічних Діяннях Іоанна, танцююча жінка в апокрифічних Діяннях Фоми, танець Герми з жінками навколо храму – "Пастор" Герми, танцювальні приклади зі Старого Заповіту та інші. До прийнятних ритуальних танців ранні християни відносили також танець-лабіринт, пелота, ектернах, танці в процесіях, при хрещенні, посвяті у духовний сан, на честь мучеників та ін.

4. На розвиток ранньохристиянських ритуальних танців великий вплив мали близькосхідні та греко-римські танцювальні традиції. Зокрема це підтверджують виявлені семантичні еквіваленти танцювальної термінології в давньоіудейській мові і прийнятність ранніми християнами греко-римської ідеї про формування збалансованої й упорядкованої душі за допомогою гармонії танцю, поезії (слова) і музики, так називаної, “триєдиної хореї”.

5. Виявлено різні точки зору ранньохристиянських лідерів і письменників щодо поняття “правильних” ритуальних танців і наслідування греко-римських та близькосхідних традицій християнами. Наприклад, Юстин Філософ, Кападокійські Отці, Д. Хрисостом, Августин Аврелій, Климент Олександрійський, Лукіан, Іполит з Риму, Ігнатій з Антіохії, Мефодій і Філон Юдаус з Олександрії вважали, що треба брати розумне і корисне з близькосхідних і греко-римських традицій, а танець займає правильне і необхідне місце в християнських богослужіннях, Татіан, Енкратит, Тертуліан, пізніше Цезаріус та Ісидор висловлювали протилежну точку зору.

6. Показано, що існувало безліч розбіжностей щодо сприйняття ранніми християнами соціально-побутового та святково-театрального танців. Відзначено, в основному, його негативні оцінки через жіноподібність, непристойності і т.п. Що стосується ритуального танцю, позитивне ставлення до нього Августина Аврелія стало вирішальним для ранньохристиянського суспільства. Цей факт часто ігнорується офіційним богослов’ям і церквою, але є невід’ємною частиною християнської культури і не забутий істориками танцю.

7. Показано, що в трактаті “Про музику” Августин Аврелій уперше виклав прийнятну теорію ранньохристиянського ритуального танцю. Він пояснив, як танцювальне мистецтво поступово прийшло у християнську віру і практику, і взяв на себе задачу визначити значення ритуальних танцювальних рухів в еру падіння греко-римських символів. Августин Аврелій стверджував, що в основі християнських ритуальних танців лежать розумні ритми, вони є безсмертними і ними керує тільки Бог.

8. Побічним підтвердженням ролі і значення ритуального танцю у розвитку ранньохристиянської культури є його наступний вплив на інші види мистецтва у взаємодії з релігією. Зокрема, це явище розглянуте і підтверджене на прикладі живопису С. Ботічеллі, Ж. Енгра, П. Гогена, А.Матіса, творах С. Маларме, зразках хореографії В. Ніжинського і філософії Ф.Ніцше, які підкреслювали важливу роль ритуального танцю у синтезі мистецтв на основі релігійних сюжетів.

9. Виявлено, що ритуальний танець дозволяє використовувати ритмічну енергію, властиву усім видам танцювального мистецтва, для специфічних релігійних цілей і є найбільш сильною кінетичною медитацією, що фізично втягує все тіло в богослужіння. Позитивні і негативні оцінки різних видів ритуального танцю у християнській літературі ілюструють та підтверджують його важливу роль у релігійних традиціях. Ритуальний танець – це глибоке релігійне вираження, в основі якого лежить значимий ланцюжок асоціацій: “віруючий – ритуальний танець – розумні ритми – Вищий Розум”.

Публікації автора:

1. Волчукова В.М. Джерела первісного танцю // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. праць. -Харків.-1998.-Вип.4-5.-С.98-99.

2. Волчукова В.М., Немцова В.С. Танець у системі релігійного обряду // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. праць. - Харків.-1999.-Вип.2-3.-С.77-79.

3. Волчукова В.М. Розвиток мистецтва танцю в період зародження християнства // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. праць. - Харків.-1999.-Вип.4-5.-С.13-16.

4. Волчукова В.М. Ритуальний танець і розумні ритми у ранньохристиянській теології Августина / Теорія і практика формування професійної компетентності суб'єктів педагогічного процесу: Збірник наук. праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Харків: Каравела, 2000.- С.166-173.

5. Волчукова В.М. Ритуальні танці у ранньохристиянських літературних джерелах / Сучасні підходи до оптимізації педагогічного процесу: Збірник наук. праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Київ: Науковий світ, 2001.- С.149-156.

6. Волчукова В.М. Ритуальний танець кола і його мотиви в живопису // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. праць. - Харків.-2000.-Вип.2-3.-С.10-11.

7. Волчукова В.М. Роль танцю в ранньохристиянській освіті // -Харків: Наук. вісник ХДПУ. Серія “Філософія”. –2001. –С. 151-156.

8. Немцова В.С., Волчукова В.М. Мотив кругового танцю в мистецтві модерну // - Харків: Вісник харк. художньо-промисл. інст.-2001.-Вип.4.-С.12-17.