Проведене дослідження дало змогу сформулювати і винести на захист певні наукові положення, висновки та практичні пропозиції і рекомендації. Враховуючи порівняно нетривалий розвиток податкового права, в сучасній Україні немає усталених положень щодо окремих теоретичних питань податково-правового регулювання. Крім того, існують численні колізії та прогалини в податковому законодавстві, дослідники вказують на низький рівень його ефективності. Все це вимагає упорядкування податкового законодавства. Головними теоретичними і практичними результатами роботи є такі висновки: 1. Одна із суттєвих прогалин чинного законодавства – це відсутність визначення поняття «податкове законодавство». Аналіз окремих рішень Конституційного Суду України, а також дослідження відповідних норм зарубіжного податкового законодавства дають змогу дійти висновку, що логічним є підхід, при якому поняття «податкове законодавство» включає в себе норми, що регулюють формування дохідної частини публічних грошових фондів за рахунок податків, зборів (обов’язкових платежів). Вказані норми містяться в Конституції України; міжнародно-правових договорах з питань оподаткування, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України; законах України; постановах Верховної Ради України; указах Президента України; декретах та постановах Кабінету Міністрів України. 2. Чинне податкове законодавство України не містить визначення терміна «податок», що також є суттєвою прогалиною. У Законі України «Про систему оподаткування» можна лише знайти визначення родового поняття «податку і збору (обов’язкового платежу)». Вважаємо, що визначення вказаного поняття повинно містити суттєві ознаки податку як правової категорії. Однак слід зауважити, що не пропонується формувати визначення податку шляхом перерахування всіх його ознак, але найсуттєвіші з характеристик податку як правової категорії повинні знайти відображення у визначенні цього обов’язкового платежу і бути закріплені в Податковому кодексі України. Зокрема, йдеться про такі ознаки податку, як обов’язковість, безумовність, нецільовий характер платежу та ін. 3. Погляди на податкове право як на правовий інститут потребують перегляду, оскільки дане правове утворення за своїм соціальним значенням розширило раніше встановлені для нього межі. Багато чинників, на нашу думку, свідчить про відокремлення податкового права як підгалузі фінансового права. 4. На сучасному етапі розвитку відбувається систематизація податкового законодавства України, проте вона не має системного характеру. Здебільшого йдеться про проведення інкорпорації податкового законодавства. Однак необхідно переходити до нового рівня узагальнення, бо вдосконаленню підлягає не лише форма, але й зміст податкового законодавства, а досягти цього можна його кодифікацією. 5. Можна виокремити декілька переваг кодифікації податкового законодавства порівнянно з іншими формами його систематизації. Так, кодифікація податкового законодавства є тим механізмом, що забезпечує ефективність правового регулювання податкових відносин та стимулює розвиток податкового законодавства, його оновлення. У процесі кодифікації за рахунок видалення із системи законів, що втратили силу, формується його раціональна система. Отже, кодифікація як форма удосконалення податкового законодавства сприяє побудові єдиної, узгодженої системи податкового законодавства. 6. Кодифікацію податкового законодавства можна визначити як діяльність компетентних державних органів по упорядкуванню чинного податкового законодавства шляхом вдосконалення його форми та змісту, результатом якої є створення Податкового кодексу, що регулює відносини по формуванню публічних грошових фондів за рахунок податків, зборів (обов’язкових платежів). 7. Недоцільно включати до Податкового кодексу України всі норми, які регулюють податкові відносини. Оскільки є об’єктивна необхідність швидко реагувати на динамічні зміни в економічних відносинах, то доцільніше діяти на підставі підзаконних нормативно-правових актів, враховуючи більш просту процедуру їх прийняття. Однак питома вага правових приписів Податкового кодексу України повинна домінувати над нормами підзаконних нормативно-правових актів. 8. Враховуючи, що фактично система податкового законодавства є зовнішнім проявом системи податкового права, пропонується будувати Податковий кодекс України на основі певної кореспонденції з положеннями підгалузі податкового права. Виходячи з цього, пропонується структурно розділити Податковий кодекс України на три частини: Загальну, Особливу та Спеціальну. 9. У Загальній частині Податкового кодексу України необхідно розмістити положення, вихідні для всього акта. Цю частину можна розділити на три блоки. Перша група норм повинна бути присвячена регулюванню принципів побудови податкової системи, закріпленню термінів, що використовуються в податковому законодавстві, тобто мають визначатися системоутворюючі засади. Друга група норм Загальної частини повинна визначати конструкцію правового механізму податку, збору (обов’язкового платежу). Третя група норм має закріпити поняття і зміст податкового обов’язку. 10. Особлива частина Податкового кодексу України має бути спрямована на регулювання окремих базових податково-правових інститутів, що опосередковують надходження грошових коштів від конкретних видів податків та зборів. Отже, у цій частині Податкового кодексу України пропонується закріпити елементи правового механізму кожного із податків, зборів (обов’язкових платежів), що в сукупності утворюють систему оподаткування. Безумовно, у цій частині повинні знайти своє закріплення положення щодо класифікації податків та зборів на загальнодержавні та місцеві, а також визначено функціонування відповідних податків та зборів у межах спеціальних податкових режимів. 11. Доцільно виокремити в рамках Податкового кодексу України Спеціальну частину, в якій зосередити певні податково-процесуальні норми, завдяки чому закласти загальні засади реалізації податкових процедур. Зокрема, пропонується включити до Спеціальної частини норми, що регулюють порядок виконання податкового обов’язку (ведення податкового обліку, сплати податку чи збору, подання звітності). Окремий розділ доцільно присвятити процедурі проведення податкового контролю, в якому регламентувати методи податкового контролю, визначити підстави та порядок проведення податкових перевірок. |
