У роботі наводиться теоретичне узагальнення і пропонується вирішення теоретико-прикладної проблеми гармонізації законодавства України про кримінальну відповідальність та Статуту МКС. Основний висновок соціально-політичного характеру полягає у тому, що ратифікація Україною Статуту МКС та остаточне приєднання до цього документа є однією з обов’язкових умов переходу до стандартів правової держави та реалізації неодноразово задекларованої мети входження до європейської правової системи. Це, у свою чергу, вимагає перегляду національного законодавства на відповідність його Статуту МКС, оскільки їхня гармонізація може відбуватися лише шляхом односторонньої зміни вітчизняного законодавства. Одночасно такий крок відкриває перспективи успішної співпраці у сфері боротьби з найбільш тяжкими злочинами і сприяє удосконаленню національного законодавства. Незважаючи на розмаїття способів гармонізації національного та міжнародного права, практичну цінність для України становлять лише окремі з них. До уваги, при визначені таких способів, повинні братися особливості національної системи права, існуюча практика побудови КК, а також специфіка і характер злочинів та зміст окремих положень, що містяться у Статуті. Проведений аналіз засвідчив, що внесення змін і доповнень до КК України, необхідних для його гармонізації зі Статутом МКС, не підриватиме підвалин вітчизняного законодавства, зокрема не порушуватиме принципів, на яких воно ґрунтується. Разом з тим, доведеться запровадити і дещо незвичні поки теоретичні конструкції та формулювання. Проблеми гармонізації законодавства України про кримінальну відповідальність та Статуту МКС зумовлені недостатньо чітким відображенням окремих положень як у КК, так і у Статуті, відсутністю належних комплексних правотлумачних документів та тим, що правове регулювання певних питань не завжди відповідає вимогам чинних для України міжнародно-правових актів. Труднощі створює і та обставина, що деякі поняття по-різному розглядаються у вітчизняному та міжнародному кримінальному праві. Завдяки співставленню ознак конкретних складів злочинів та враховуючи ряд інших аспектів, вдалося дійти висновку, що гармонізація КК та Статуту МКС у частині встановлення караності тих чи інших діянь повинна відбуватися шляхом внесення змін та доповнень до розділу XX КК. Поряд з тим, проведений аналіз засвідчив обмеженість ознак вже закріплених у КК окремих складів злочинів предметно до передбачених у ст. 6 та ст. 8 Статуту. Подальший аналіз підтвердив, що український законодавець оминув створення значного необхідного правового масиву для притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили міжнародні злочини. Проблеми за співпраці з МКС також можуть зумовлюватися наявністю у КК низки конкуруючих статей, а також відсутністю регламентації окремих питань у Загальній частині КК. За результатами дослідження для приведення законодавства України про кримінальну відповідальність у відповідність до Статуту МКС пропонуються зміни та доповнення до КК і подаються конкретні редакції статей. Зокрема, пропонується: 1. Ч. 1 та ч. 2 ст. 9 «Правові наслідки засудження особи за межами України» після слова «держави» доповнити словами «та Міжнародного кримінального суду». 2. У назві ст. 10 «Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину» після слова «видача» доповнити словом «та передача». Ст. 10 доповнити ч. 4, яку викласти у такій редакції: «4. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини на території України чи на території іншої держави і перебувають на території України, можуть бути передані міжнародній судовій інстанції у відповідності з міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України». 3. Доповнити ст. 41 «Виконання наказу або розпорядження» ч. 6 такого змісту: «6. Для цілей цієї статті, наказ чи розпорядження вчинити геноцид чи злочини проти людяності є явно злочинними». 4. У ч. 1 ст. 442 «Геноцид» словосполучення «заподіяння тяжких тілесних ушкоджень» замінити словосполученням «заподіяння тілесних ушкоджень». Слово «умисно» виключити. У ч. 2 ст. 442 словосполучення «публічні заклики до геноциду» та «розповсюдження таких матеріалів» замінити на «пряме та публічне підбурювання до геноциду». «Виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження» виділити з існуючою санкцією у ч. 3 ст. 442, а у ч. 2 ст. 442 закріпити санкцію у виді позбавлення волі на строк до п’яти років. 5. Закріпити ст. 448 «Злочини проти людяності» аналогічного ч. 1 ст. 7 Статуту МКС змісту (крім пункту «j» ч. 1 ст. 7 Статуту), проте виділити в окрему частину кваліфікований склад «вбивство або винищення, вчинені у рамках широкомасштабного чи систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб». Покарання за такий злочин пропонується визначити у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років та позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі відповідно. До статті пропонується примітка аналогічного ч. 2 ст. 7 Статуту МКС змісту. 6. Закріпити ст. 449 «Апартеїд» такого змісту: «Стаття 449. Апартеїд 1. Апартеїд, тобто діяння, вчинені у рамках встановленого режиму систематичного гноблення і домінування однієї расової групи над іншою расовою групою чи групами з метою збереження такого режиму, а також діяння, вчинені з метою встановлення і збереження домінування однієї расової групи над іншою групою чи групами та систематичного їх гноблення шляхом створення життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове фізичне знищення, експлуатація праці членів таких груп, будь-які заходи законодавчого та іншого характеру, спрямовані на перешкоджання участі таких груп чи групи в політичному, соціальному, економічному чи культурному житті держави або спрямовані на поділ населення за расовою ознакою, умисне створення умов, що перешкоджають всебічному розвитку такої групи чи груп, позбавлення членів расової групи чи груп права на життя і свободу особистості, як це визначено у міжнародних договорах, а також вчинення інших діянь, заборонених як злочин апартеїд міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою Україною, – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років». 7. Ст.ст. 432, 433, 434, 435 виключити. 8. Назву ст. 438 «Порушення законів та звичаїв війни» викласти таким чином: «Порушення законів та звичаїв збройних конфліктів (воєнні злочини)». У ч. 1 ст. 438 словосполучення «порушення законів та звичаїв війни» замінити словосполученням «порушення законів та звичаїв збройних конфліктів». У ч. 1 ст. 438 після слова «України» закріпити «чи загальновизнаними нормами міжнародного права». У ч. 1 ст. 438 замість слів «застосування засобів ведення війни» закріпити «застосування засобів та методів ведення збройних конфліктів». У ч. 1 ст. 438 КК такі діяння, як «жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території» замінити на «серйозні порушення Женевських конвенцій та Додаткових протоколів до них». У абзаці другому ч. 1 ст. 438 слова «від восьми» замінити на «від двох». Доповнити ст. 438 ч. 3 та ч. 4 такого змісту: «3. Військовий командир чи особа, яка виконує його обов’язки, підлягають кримінальній відповідальності за злочини, передбачені статтями 438, 439, 442, 448, 449 та частиною 3 статті 447 цього Кодексу, вчинені підлеглими силами в результаті нездійснення над ними належним чином контролю, якщо такий військовий командир чи така особа знали чи за обставин, що склалися, мали знати, що підлеглі вчиняли чи готувалися вчиняти відповідні злочини, але не вжили усіх необхідних і достатніх за даних умов заходів у межах своїх повноважень для попередження чи припинення таких злочинів або для передачі питання у компетентні органи. 4. Начальник підлягає кримінальній відповідальності за злочини, передбачені статтями 438, 439, 442, 448, 449 та частиною 3 статті 447 цього Кодексу, вчинені підлеглими в результаті нездійснення над ними контролю належним чином, якщо такий начальник знав чи свідомо проігнорував інформацію, яка явно вказувала на те, що підлеглі вчиняли чи готувалися вчинити відповідні злочини, за умови, що ці злочини стосувалися діяльності, яка підпадала під контроль і відповідальність начальника, і він не вжив усіх необхідних і розумних заходів у межах своїх повноважень для попередження чи припинення таких злочинів або для передачі питання у компетентні органи». 9. Ст. 447 доповнити ч. 3 такого змісту: «3. Набір чи вербування дітей у віці до п’ятнадцяти років до складу національних збройних сил чи їх використання для активної участі у бойових діях, – караються позбавленням волі на строк від шести до дванадцяти років». 10. У ч. 5 ст. 49 «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності» після слів «статтях 437-439» викласти положення такого змісту: «441, частині першій та другій статті 442, частині третій статті 447 і статтях 448, 449 цього Кодексу». 11. У ч. 6 ст. 80 «Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку» після слів «статтями 437-439» викласти положення такого змісту: «441, частиною першою та другою статті 442, частиною третьою статті 447 та статтями 448, 449 цього Кодексу». 12. Ч. 3 ст. 425 «Недбале ставлення до військової служби» та ч. 3 ст. 426 «Бездіяльність військової влади» після слова «обстановці» доповнити положенням такого змісту: «крім випадків, передбачених частиною третьою статті 438 цього Кодексу». 13. Доповнити ст. 3 «Законодавство України про кримінальну відповідальність» ч. 6 такого змісту: «6. Застосування статей, що містяться у розділі XX цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень міжнародних договорів, на основі яких вони закріплювались, та відповідно до змісту, що вкладається у них міжнародним правом». | 