У дисертації розкрито основні підходи до розв’язання проблеми оцінювання навчальної діяльності молодших школярів у педагогічній теорії і практиці України другої половини ХХ століття та виокремлено педагогічні ідеї для використання в сучасній початковій школі. Аналіз і узагальнення результатів дослідження дали можливість зробити такі висновки. Розвиток початкової школи України в 50 – 90-х роках ХХ століття як передумову трансформації системи оцінювання визначали наступні чинники:
рішення партійних і державних органів, спрямовані на перебудову навчально-виховного процесу, перегляд навчальних програм, змісту шкільних підручників і посібників, удосконалення методів навчання, посилення вимог до знань учнів та їх підготовки до участі в суспільному виробництві; освітні цілі радянського суспільства, які передбачали здійснення загальної середньої освіти, забезпечення міцних знань основ наук, засвоєння принципів комуністичного світогляду; експериментальні дослідження 1970-1980-х років, що суттєво змінили цілі, зміст і тривалість початкового навчання, сприяли вдосконаленню системи оцінювання навчальної діяльності молодших школярів, виявили умови для запровадження навчання дітей 6-річного віку; впровадження нової моделі початкової школи як системи неперервної освіти, інноваційних технологій навчання та нетрадиційних підходів до оцінювання навчальної діяльності молодших школярів; формування національної системи освіти й виховання України, яка забезпечує соціалізацію дитини та її входження у світ національних і загальнолюдських цінностей. Внаслідок дії цих чинників початкова школа втратила свою функціональну самостійність (1959) і, як складова загальноосвітньої восьмирічної (1960), а згодом і середньої (1972) школи, зазнала в досліджуваний період істотних структурних і змістових змін: перехід на навчання дітей 6-річного віку; зміна терміну навчання з чотирьох до трьох років, а потім повернення до чотирьохрічного терміну; запровадження нових навчальних планів і програм; збагачення змісту початкової освіти, його дидактичного забезпечення. Трансформація початкової школи зумовила урізноманітнення підходів до контролю й оцінювання навчальної діяльності молодших школярів, відродження національних і загальнолюдських засад організації навчально-виховного процесу, впровадження принципів гуманізації та диференціації, реалізація яких забезпечувала формування творчої особистості як умови і результату цілісного процесу навчання. Дослідженням установлено теоретичні засади педагогічної оцінки як поліфункціональної і невід’ємної складової процесу навчання. Головне її призначення – контролювати хід навчально-виховного процесу, систематичність виконання учнями поставлених завдань, відображати і фіксувати результати навчальної діяльності школярів у відповідних звітних документах, стимулювати учнів, їх пізнавальну активність. Педагогічна оцінка складається з власне оцінки (бал, відмітка, предмети-символи, графічні зображення тощо) та оцінного судження вчителя, самого учня або його однокласників. Оцінювання здійснюється постійно: під час роботи на уроці, у процесі вивчення вчителем учня, аналізу його відповідей, виконання школярем різного роду навчальних завдань. Особливо важливою є оцінка навчальної діяльності учнів початкової школи як провідної в молодшому шкільному віці, оскільки вона впливає на розвиток і саморозвиток особистості.
Для оцінювання навчальної діяльності молодших школярів у досліджуваний період використовувалися, як синонімічні, поняття „оцінка”, „бал”, „відмітка”. Дослідженням доведено, що „оцінка” – поняття більш широке, „бал” – її цифровий показник, „відмітка” – спосіб фіксації результатів вимірювання та оцінки, тобто засіб повідомлення її зацікавленим особам. Оцінка в практиці досвідчених педагогів є емоційним ставленням, оцінним судженням і цифровим відповідником. Виявлено, що впродовж досліджуваного періоду ставлення вчених, педагогів-практиків до оцінки було неоднозначним. Бальна система оцінки через притаманні їй недоліки досить часто піддавалася критиці, висловлювалися пропозиції щодо її вдосконалення і навіть повного скасування. Особливостями оцінювання навчальної діяльності молодших школярів визначено: ознайомлення учнів із критеріями оцінки; аналіз відповідей першокласників у доступній їм формі; використання бальних оцінок після того, як діти засвоять значення відповідних цифр; оцінювання не тільки самих знань, а й характеру та результатів діяльності школярів; відмова від застосування негативних оцінок; використання самооцінювання молодшими школярами своєї діяльності; запровадження змістового (вербального) і невербального (предметного) оцінювання тощо. Нетрадиційні підходи до оцінки навчальної діяльності молодших школярів створили передумови для впровадження в практику початкової школи з 2001 року 12-бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів. З’ясовано, що оцінка зможе виконати свої функції (навчальну, контролюючу, розвивальну, виховну) за умови, якщо вона буде об’єктивною, адекватною, вмотивованою, виразною, зрозумілою, вагомою, бажаною, адекватною самооцінці учня. У дисертації проаналізовано внесок учених і педагогів-практиків у розбудову системи форм, методів, засобів і прийомів оцінювання навчальної діяльності молодших школярів, які в досліджуваний період перебували в постійній динаміці, зумовленій реформуванням початкової школи.
Доведено, що ефективність використання оцінки залежить від педагогічної позиції вчителя, його освіченості, типового стилю спілкування зі школярами, особливостей характеру, емоційності; вікових та індивідуальних особливостей учня; конкретних завдань, які виконує педагог. У молодшому шкільному віці у процесі оцінювання навчальної діяльності учнів найбільший ефект дає: застосування різних форм схвалення, погодження, підбадьорювання, виражених словесно і за допомогою міміки, жестів, модуляції голосу; розгорнуте словесне судження; ігрова оцінка; перспективна і відстрочена оцінка; динамічна виставка дитячих робіт із будь-якого виду діяльності учня; символи-знаки (зірочки, прапорці, трикутники, колобки, медалі, фішки – різнокольорові та різні за формою) тощо. Важливо, щоб, окрім результатів навчання, оцінювалося ще й ставлення учня до навчальної діяльності, його наполегливість, старанність, ступінь просування до наміченої, реальної для нього мети. Виявлено, що в оцінюванні учіння школяра важливу роль відіграє манера самовираження вчителя, спосіб донесення оцінки до учня, його настрій, фізичний стан, прагнення зберегти власний престиж, стереотипність уявлень про успіхи і невдачі школяра тощо. Установлено, що впродовж досліджуваного періоду зазнала трансформацій бальна система оцінювання, яка була відновлена в 1944 році: із п’ятибальної („1”, „2”, „3”, „4”, „5”) вона на кінець 1980-х років перетворилася в 4-бальну, а в наступному десятилітті набула офіційного статусу 4-, 3-, 2-бальної. Проблему негативної оцінки („2”) розв’язало запровадження тематичного обліку успішності учнів. Недолік цієї оцінної системи полягав у складності диференціювання балів за значенням, що зумовило пошуки засобів їх удосконалення (введення знаків „мінус” чи „плюс”, збільшення кількості балів до 10, 11 і навіть до 100). Ефективність оцінювання залежить від усвідомлення учнями того, що оцінка не є числом, яке одержують у результаті вимірів і рахунків, а встановленим для оцінного судження значенням. Сутність кожного бала визначається критеріями, тобто судженнями, ознаками, на основі яких здійснюється оцінювання знань, умінь і навичок молодших школярів. Дослідженням виявлено, що критерії оцінювання навчальної діяльності учнів початкових класів розвивалися по висхідній: від загальних, які здебільшого використовуються вчителем для оцінки знань учнів, і до конкретних за змістом для кожного предмета, що випливають із його особливостей (читання, мова, математика, образотворче мистецтво, фізичне виховання тощо) та видів навчальної діяльності учнів. Основою об’єктивних критеріїв оцінки навчальної діяльності молодших школярів є досконалий опис потрібних знань, умінь і навичок з кожного предмета і кожної з його тем. Пошук таких описів упродовж досліджуваного періоду здійснювали як учені, так і педагоги-практики. Їх напрацювання сприяли появі критеріїв сучасної 12-бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. У дисертації проаналізовано нетрадиційні підходи вчителів початкових класів до оцінки навчальної діяльності молодших школярів в умовах традиційної державної системи оцінювання. З’ясовано, що їх пошук особливо активізувався у 80 – 90-ті роки минулого століття в умовах гуманізації, диференціації та демократизації навчально-виховного процесу в початковій школі й утвердження особистісно орієнтованого підходу до навчання й виховання учнів. Зумовлено це тим, що в молодшому шкільному віці оцінка набуває особливої спонукальної сили: вона визначає успіх або невдачу учня в навчанні і відповідно до цього радість чи незадоволення батьків (І – ІІ класи); нею визначається соціальний статус учня в колективі (ІІІ – IV класи).
Виявлено, що з метою активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, окрім традиційної (офіційної) бальної системи, вчителі-новатори відмовлялися від негативних оцінок і балів узагалі, використовували вербальне оцінювання (похвала, підбадьорення, згода, схвалення), графічні засоби (печатки-штампи з відповідними зображеннями; геометричні фігури); папки досягнень („портфоліо”); тематичні оцінні листи, в яких рівень навченості учня 1-го класу характеризується певними символами („круг”, „квадрат”, „трикутник”, „пряма лінія”) тощо. Дослідженням установлено, що в початковій школі також набули поширення: ігрова оцінка – нагородження переможців змагання ігровими атрибутами (машинки, ляльки, книжки тощо); динамічні виставки дитячих робіт (малюнки, зошити, щоденники, вироби з природного матеріалу, м'які іграшки, вишивки); вимпели на парту „Чудовий учень”, „Чудова учениця” і т.д. Вважаємо, що нетрадиційні підходи педагогів-практиків досліджуваного періоду до оцінювання навчальної діяльності молодших школярів заслуговують використання в умовах сучасної початкової школи, а також у процесі підготовки майбутніх учителів початкових класів. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів зазначеної наукової проблеми. Подальшого вивчення та ґрунтовної розробки заслуговують питання щодо методичного забезпечення оцінювання навчальної діяльності молодших школярів з окремих предметів, передусім тих, які мають діяльнісний характер (трудове навчання, образотворче мистецтво, фізичне виховання); підходи до оцінювання успішності учнів у інноваційних навчальних закладах тощо. |