Анотація до роботи:

Денисюк Н.Р. Проблема фікційності художнього світу в англомовному та українському літературознавстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 – теорія літератури. Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2002.

Дисертація присвячена становленню концепту “художній (мистецький) світ”, особливостей його поняттєво-термінологічного вираження в українському та англомовному літературознавстві, дослідженню специфіки фікційності як атрибутивної ознаки художнього світу.

Екскурс в історію українських та російських термінологічних еквівалентів “fiction” знайомить з плідним науковим досвідом східнослов‘янської філологічної традиції, сприяє поглибленню осмислення таких категорій, як “художність”, “поетична фікція”, “вимисел”, “художня умовність”.

Термінологічний апарат новітніх літературознавчих розвідок, що вийшли друком протягом останнього десятиліття, засвідчує, що “фікційність”, яке має в українській терміносистемі відповідники “художня умовність”, “художність”, акцентує увагу не стільки на кореляції створеного образу та об‘єктивної реальності, скільки на механізмах і сфері творення мистецького світу.

1. Сутність досліджуваної проблеми проявляється вже у її формулюванні “фікційність художнього світу”, яке проартикульоване з допомогою лексем, котрі мають різну закоріненість у східнослов’янській, західноєвропейській та американській (англомовній) традиціях.

“Fiction”, звична лексема для західного культурного ареалу, в росіян та українців, як правило, вживається з негативною конотацією – як фікція (щось неіснуюче), або фіктивне (недостовірне). Натомість широко розповсюджена тут лексема “художність” давно втратила свою етимологічну прозорість (церковнослов’янізм), ставши звичним кліше.

2. Англо-американські теоретики “фікційності” людських творчих утворень довели багатоопосередкований звязок “fiction” і “truth”, показавши, що навіть в найфантастичніших витворах уяви завжди можуть траплятися достовірні, правдоподібні (навіть документально підтверджені) елементи. Тому “фікційність” (вигаданість) світу, створеного уявою митця, часто передається в російськомовному світі лексемами “кажимость”, “условность”. Остання протягом другої половини ХХ століття набула термінологічного статусу, і тепер поняття “художньої умовності” міцно увійшло в терміносистему російської та української науки про літературу.

3. Фікційність “художнього/мистецького світу” акцентує увагу інтерпретаторів і дослідників не на репрезентативності його образного явища стосовно обєктивної реальності, а – на механізмах і сфері творення (творча уява, мовлена і явлена в слові, в тексті). Щоб уникнути філософського соліпсизму в трактуванні художнього/мистецького світу як уявного витвору, феноменологи пропонують іншу фундаментальну, атрибутивну його ознаку – інтенційність як спрямованість свідомості на те, що міститься не в самому індивідумі, а зовні, тобто винесене за межі індивідуальної авторської свідомості.

Оскільки мистецтво спирається на естетичне освоєння дійсності, що має чуттєво-почуттєву природу, яка найвиразніше концентрується в образному типі мислення, то образність трактуємо також як атрибутивну ознаку художнього світу.

4. У сучасних літературознавчих текстах все частіше знаходимо такі терміносполуки, як зображений світ, уявний світ, креативний світ, умовний світ, можливий світ, змодельований світ, фантазійний світ, текстуальний світ тощо. Всі вони акцентують взаємопов’язані аспекти фікційного світу (fictional world), кожен раз вказуючи то на форму, то на сферу, то на механізм виникнення чи функціонування мистецького світу, то на його референтність до об’єктивної і суб’єктивної реальності. Все це загострювало дискусії вже в епоху модернізму, а особливо постмодернізму, в постструктуралістськи зорієнтованих працях. Зразки таких тверджень і відгомін цих полемік репрезентовані в другому розділі дисертації (2.1).

5. У літературознавчих текстах сучасних українських дослідників (як літературних критиків, так і істориків літератури) терміносполуки з лексемою “fiction” (фікція, фікційність) зустрічаються зрідка, вони продовжують перебувати на марґінесі літературної практики. Натомість все активніше утверджується поняття дискурсу (поетичний дискурс, естетичний дискурс, літературно-критичний дискурс), хоча, як засвідчує західний досвід, у літературознавстві можуть активно функціонувати терміносистеми, що включають у себе концепти фікційності і дискурсивних практик, а, значить, і терміни “fiction”, “discourse”.

Публікації автора:

1. Семантичне поле „fiction” в літературознавчих текстах // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство. – Тернопіль, 2001. – Вип.ІХ. – С. 32-36.

2. Історико-функціональний аналіз становлення концепту „fiction” та його термінологічне вираження (український досвід) // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. – Івано-Франківськ, 2001. – Вип.VI. – С. 53-62.

3. Художній світ і художня правда. Fiction and Truth в українській та англійській терміносистемах. – Тернопіль: Лілея, 2002. – 104 с.

4. Художність – Fiction – художній світ у системі літературознавчих понять // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство. – Тернопіль, 2002. – Вип.ХІ. – С. 5-13.

5. Функціонування терміна „fiction” в українських літературознавчих текстах // Сучасний погляд на літературу. Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова. Науковий збірник. – К., 2002. – Вип. VIII. – С. 92-110.

6. Художній світ письменника: поняття, терміни і літературознавчі версії. – Тернопіль: Вид-во Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя, 2002. – 63 с.

7. Художній світ і правда // Матеріали п‘ятої наукової конференції Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя. Секція: Гуманітарні науки. – Тернопіль, 2001. – С. 168.

8. Концепт „вимислу” (Fiction) у літературознавстві // Матеріали шостої наукової конференції Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя. Секція: Гуманітарні науки. – Тернопіль, 2002. – С. 167.