У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється в комплексному дослідженні та систематизації глиняних виробів з більшості досліджених у Лівобережному Лісостепу України археологічних пам’яток VII – початку ІII ст. до н.е., пов’язаних із прядінням і ткацтвом, реконструкції пристроїв та техніки прядіння і ткання. У результаті дослідження прядіння і ткацтва на території Лівобережного Лісостепу України VII – початку ІII ст. до н. е. з’ясовано, що ці виробництва займали важливе місце в життєдіяльності місцевого населення. Вони розвивалися й функціонували в нерозривній єдності з іншими галузями господарства, зокрема з гончарством. Залишків ниток, тканин та виробів з дерева на археологічних пам’ятках початку доби раннього заліза майже не збереглося внаслідок дії природного середовища. Тому вироби з глини (кружала, важки, котушкоподібні, блокоподібні вироби та відбитки тканин на кераміці) залишаються найголовнішим і найчисленнішим джерелом для дослідження прядіння і ткацтва в населення VII – початку ІII ст. до н. е. Лівобережного Лісостепу України. На основі комплексного аналізу більше двох тисяч глиняних виробів, знайдених на 80 археологічних пам’ятках Лівобережного Лісостепу України, автор з’ясував, що прядіння й ткацтво в VII – на початку ІII ст. до н. е. було розвиненим і продуктивним; застосовувались прогресивні на той час пристрої для прядіння (веретена з кружалами різних типів) і ткання (ткацькі верстати з глиняними деталями). Проведені автором експерименти дозволили реконструювати вигляд двох типів веретен з кружалами, чотирьох способів прядіння, які використовувало місцеве населення під час виготовлення ниток. Реконструйовано два типи ткацьких верстатів – з горизонтальним і вертикальним розташуванням ниток основи. Деталі перших знайдено на пам’ятках переважно VII – першої половини VI ст. до н. е., других – другої половини VI – початку ІІІ ст. до н. е. Глиняних виробів, пов’язаних з ткацькими верстатами, на пам’ятках досліджуваної території доби бронзи невідомо. Тобто такі пристрої з’явилися у населення Лівобережного Лісостепу України лише в добу раннього заліза. Знахідки в похованнях засвідчують важливість кружал (і веретен) у поховальних ритуалах різних груп місцевого населення. На значущість кружал та блокоподібних виробів (відповідно – прядіння і ткацтва) для сфери вірувань населення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя вказує символічність нанесених на них зображень. Прослідковано, що більшість знаків на досліджених виробах – символи родючості. Кількість елементів у окремих композиціях співвідноситься з календарними числами. Хоча знаряддя для прядіння й ткання на території Лівобережного Лісостепу України початку доби раннього заліза мали спільні риси, прослідковано їх своєрідність у окремих регіонах. Встановлено, що блокоподібні та котушкоподібні вироби використовувалися нетривалий період (VII – VI ст. до н.е.), внаслідок чого прослідкувати їх еволюцію складно. Кружала ж застосовувалися впродовж VII – початку ІII ст. до н. е. Протягом цього періоду вони змінювалися, еволюціонували: одні типи виробів зникали, інші – з’являлися, зменшувалися їх розміри. Комплексне дослідження засвідчує динамічний розвиток прядіння і ткацтва в регіоні, що був викликаний кількома факторами. Серед основних – еволюція цих виробництв у середовищі місцевого населення і зовнішні впливи. Прядіння та ткацтво протягом VII – початку ІII ст. до н. е. залишалося в межах домашнього виробництва (як і на інших територіях Євразії) й було неодмінним заняттям жінок, від юного до похилого віку. Загалом, досліджувані виробництва на території Лівобережного Лісостепу України розвивались в межах тенденцій, притаманних населенню, що проживало на території від Центральної Європи до Сибіру. |