Анотація до роботи:

Васильєв С. В. Правовий статус працівників міліції УСРР у 20-х роках ХХ ст. – Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права, історія політичних та правових учень. – Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків. – 2008.

У дослідженні вивчається нормативно-правове регулювання окремих елементів правового статусу працівника міліції УСРР у 20-х рр. ХХ ст. Наводяться відомості про специфіку реалізації норм права, які встановлювали цей статус.

Архівні документи дають змогу з’ясувати нормативно-правове закріплення прав та обов’язків працівників міліції УСРР, юридичні гарантії проходження служби ними, їх соціальний та правовий захист. Стверджується, що норми законодавчих актів УСРР, які встановлювали умови соціального забезпечення міліціонерів, достатньо часто не виконувалися. Вивчається ступінь впливу рішень правлячої партії УСРР на встановлення правового статусу українських міліціонерів.

Вперше проведено спеціальне дослідження правового статусу працівників міліції УСРР у 1920-х рр. як комплексного інституту права. Визначається можливість врахування у сучасному законодавстві тих норм права, які у 20-х рр. ХХ ст. встановлювали означений статус.

У результаті дисертаційного дослідження здійснено теоретичне узагальнення особливостей правового статусу працівника міліції УСРР у 20-х рр. ХХ ст. Спеціально проаналізовано специфіку реалізації норм права, які встановлювали даний статус. Це призвело до формулювання таких узагальнень у роботі:

1. Встановлення причин зміни правового статусу працівника міліції УСРР протягом 1920-х рр. потребує періодизації нормативно-правового закріплення цього статусу. Перший період тривав від прийняття Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР від 14 вересня 1920 р. до набрання чинності Правилами проходження служби в робітничо-селянській міліції та карному розшуку УСРР від 1 грудня 1923 р. В цей час на працівників міліції поширювалась чинність нормативно-правових актів, які встановлювали правовий статус військовослужбовців. Моментом прийняття останнього підзаконного акту і вступом у дію Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР від 10 листопада 1926 р. обмежується другий період. Протягом цього часу порядок проходження служби в міліції УСРР визначався на підставі відомчих актів НКВС УСРР та договорів між даним органом та профспілкою адміністративно-радянських службовців.

Третій періоду починається від часу набрання чинності Положенням про робітничо-селянську міліцію УСРР від 10 листопада 1926 р. і закінчується прийняттям Постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про порядок підпорядкування органів міліції органам Державного політичного управління УСРР» від 29 грудня 1930 р. Протягом цього часу на працівників міліції поширюється чинність КЗпП УСРР 1922 р., окрім певних, обумовлених у законодавстві, винятків. Разом із тим, з 1930 р. відповідно до названої Постанови ВУЦВК та РНК УСРР від 29 грудня 1930 р., правовий статус міліціонерів було прирівняно до статусу службовців ДПУ УСРР.

2. Перелік загальногромадянських прав та обов’язків працівника міліції протягом досліджуваного періоду було закріплено в Конституціях УСРР 1919 р. і 1929 р. Система загальних прав та обов’язків співробітників міліції як державних службовців була передбачена в Положенні про робітничо-селянську міліцію УСРР від 14 вересня 1920 р. та Положенні про робітничо-селянську міліцію УСРР від 10 листопада 1926 р. Права правоохоронців щодо застосування владних повноважень та провадження процесуальних дій були деталізовані в Адміністративному кодексі УСРР 1927 р. Спеціальні права та обов’язки кожної посадової особи в органах міліції закріплювалися здебільшого у відомчих актах НКВС УСРР.

3. Законодавство УСРР 20-х рр. ХХ ст. передбачало два правообмеження, пов’язані з проходженням служби в міліції УСРР. Перше правове обмеження полягало у забороні працювати за сумісництвом у приватних, кооперативних та державних підприємствах, установах та організаціях. Водночас, сутність другого правообмеження полягала у забороні звільнення з міліції протягом першого року служби. Такий правовий припис суттєво обмежував конституційне право громадян УСРР на працю, адже створював перешкоди у вільному виборі особою місця роботи.

4. Юридичні гарантії проходження служби в міліції УСРР у досліджуваний період визначалися поступово. Умови правового захисту працівників міліції протягом досліджуваного періоду встановлювалися у Кримінальних кодексах УСРР 1922 р. і 1927 р., а також в Адміністративному кодексі УСРР 1927 р. Порядок проходження служби працівниками міліції було врегульовано Правилами проходження служби в радянській робітничо-селянській міліції УСРР від 1 грудня 1923 р. Водночас, норми права, які визначали тривалість робочого дня міліціонера та порядок звільнення службовця, містилися також у Зразковому колективному договорі між управлінням міліції НКВС УСРР та уповноваженим Спілки адміністративно-радянських службовців СРСР на Україні від 25 березня 1924 р. Норми Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР від 10 листопада 1926 р. передбачали, що на працівників міліції поширюються норми КЗпП УСРР 1922 р. за окремими винятками. Ці винятки стосувалися умов залучення працівників міліції до робіт уночі, у дні свят та відпочинку. Оперативна робота міліціонерів не була обмежена часом.

5. Умови соціального забезпечення та соціального захисту працівників міліції та членів їх родин протягом досліджуваного періоду неодноразово змінювалися. Зокрема, умови соціального захисту, розміри та порядок надання грошового та речового забезпечення працівників міліції або прирівнювалися до розмірів такого забезпечення, встановленого для військовослужбовців, або визначалися РНК УСРР. Соціальне страхування міліціонерів передбачалося нормами КЗпП УСРР 1922 р. Медичне обслуговування працівників міліції було покладене на органи Народного комісаріату охорони здоров’я УСРР.

6. Юридична відповідальність працівників міліції УСРР у досліджуваний період мала свою специфіку, яка виявлялася у встановленні особливого порядку та підстав притягнення міліціонерів до кримінальної або дисциплінарної відповідальності. Підстави та порядок притягнення службовців міліції до кримінальної відповідальності у 1920–1922 рр. визначали Постанова РНК УСРР «Про заходи боротьби з посадовими злочинами» від 22 липня 1921 р. та Декрет ВУЦВК УСРР «Про боротьбу з хабарництвом» від 1 листопада 1921 р. Водночас, згодом цей порядок був встановлений нормами Кримінальних кодексів УСРР 1922 р. і 1927 р. та Кримінально-процесуальних кодексів УСРР 1922 р. і 1927 р.

Водночас, порядок та підстави притягнення міліціонерів до дисциплінарної відповідальності були закріплені Дисциплінарним статутом радянської робітничо-селянської міліції УСРР від 12 грудня 1923 р. Окрім того, норми названого Дисциплінарного статуту та Правил проходження служби в робітничо-селянській міліції та карному розшуку УСРР від 1 грудня 1923 р. встановлювали особливі випадки застосування до працівників міліції норм кримінального права за діяння, кримінальна караність яких при аналізі приписів КК УСРР 1922 р. і 1927 р. викликає сумніви.

7. Правовий статус працівників міліції УСРР у 20-х рр. ХХ ст. встановлювався законодавчими та підзаконними актами УСРР. Разом із тим, окремі елементи цього статусу у певні відрізки часу визначалися за приписами нормативно-правових актів, які встановлювали правовий статус працівників міліції РСФРР, або законодавчими актами СРСР. Це стосується, насамперед, юридичних гарантій проходження служби в міліції УСРР та соціального забезпечення працівників міліції. Також протягом досліджуваного періоду закріплення правового статусу працівника міліції відбувалося або на підставі норм, які встановлювали правовий статус військовослужбовців та працівників органів державної безпеки, або на основі приписів КЗпП УСРР 1922 р.

Нормативно-правове закріплення статусу працівників міліції на підставі норм, що були чинними в армії та органах державної безпеки, властиве періодам військового комунізму та формування тоталітарної форми державного (політичного) режиму в УСРР. У даний час, тобто на початку та наприкінці 1920-х рр. міліція залучалася до виконання невластивих їй функцій армії чи органів державної безпеки. Водночас, встановлення правового статусу працівника міліції на підставі норм КЗпП УСРР 1922 р. за певними, обумовленими в законодавчому акті, винятками властиве періоду НЕПу. Були встановлені засади оплати праці міліціонерів вночі, у дні свят та відпочинку. Означене нормативно-правове закріплення матеріального забезпечення міліціонерів базується на принципі соціальної справедливості. Внаслідок цього приписи таких законодавчих актів, як Положення про робітничо-селянську міліцію УСРР від 10 листопада 1926 р, які визначали умови соціального забезпечення працівників міліції, можуть бути враховані при реформуванні правового статусу працівника міліії нині.

Публікації автора:

Статті у фахових з юридичних наук виданнях:

1. Васильєв С. В. Нормативно-правове закріплення соціального захисту атестованих працівників міліції України в 20-х роках ХХ ст. / С. В. Васильєв // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2006. – Вип. 32. – С. 216–220.

2. Васильєв С. В. Нормативно-правове регулювання дисциплінарної відповідальності атестованих працівників міліції України в 20-х рр. ХХ ст. / С. В. Васильєв // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2006. – Вип. 33. – С. 151–156.

3. Васильєв С. В. Нормативно-правове закріплення порядку прийому на службу до міліції України в 20-х роках ХХ ст. / С. В. Васильєв // Право і безпека. – 2006. – № 1. – С. 139–142.

4. Васильєв С. В. Нормативно-правове регулювання робочого часу атестованих працівників міліції України в 20-х роках ХХ ст. / С. В. Васильєв // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2006. – № 1. – С. 107–114.

Роботи, які додатково відображають результати дисертації:

1. Васильєв С. В. Нормативно-правове регулювання кримінальної відповідальності працівників міліції України в 1920-х роках / С. В. Васильєв // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених : матеріали науково-практичної конференції, (Харків, 25 травня 2005 р.) / Міністерство внутрішніх справ України, Національний університет внутрішніх справ – Харків : Вид-во НУВС, 2005. – С. 72–73.

2. Васильєв С. В. Нормативно-правове забезпечення правового захисту атестованих працівників міліції України в 20-х роках ХХ ст. / С. В. Васильєв // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених : матеріали науково-практичної конференції, (Харків, 12 травня 2006 р.) / Міністерство внутрішніх справ України, Харківський національний університет внутрішніх справ – Харків : Вид-во ХНУВС, 2006. – С. 107–110.

3. Васильєв С. В. Загальні засади формування правового статусу атестованого працівника міліції України в 20-х роках ХХ ст. / С. В. Васильєв // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених : матеріали науково-практичної конференції, (Харків, 25 травня 2007 р.) / Міністерство внутрішніх справ України, Харківський національний університет внутрішніх справ – Харків : Вид-во ХНУВС, 2007. – С. 180–182.