Анотація до роботи:

Оніщик Ю.В. Правовий статус організації – платника податку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет державної податкової служби України, Ірпінь, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемам правового статусу організації – платника податку, в Україні. У роботі обґрунтовано необхідність введення в податкове законодавство України терміна “організація”, дано визначення організації – платника податку, розкрито ознаки такого платника податку та критерії його класифікації. Проаналізовано роль організації – платника податку, в податкових правовідносинах як виду фінансових, розкрито зміст понять суб’єктів податкового права і суб’єктів податкових правовідносин та місце організації – платника податку, в системі суб’єктів податкового права. У дисертації розглянуто особливості податкової правосуб’єктності організації та правова форма податків, які сплачує цей платник податку. Розкрито фінансово-правову відповідальність і способи захисту прав організації – платника податку. Висвітлено контроль органів державної податкової служби України за дотриманням податкового законодавства організацією – платником податку.

Особлива увага приділена конкретним пропозиціям, спрямованим на удосконалення чинного податкового законодавства та усунення юридичних колізій щодо регулювання правового статусу організації – платника податку.

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на підставі аналізу національного законодавства, правозастосовної практики, осмислення наукових праць із різних галузей правової науки, автор зробив висновки, сформулював рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового статусу організації – платника податку. Основні з них такі:

1. Юридична особа – це перш за все організація. Юридична особа в цивільному та податковому праві – це поняття, які відрізняються один від одного. Правосуб’єктність юридичної особи, встановлена цивільним законодавством, стосується лише предмета регулювання цивільного права. Податкове законодавство регламентує це питання по-іншому. У зв’язку з цим у податковому законодавстві України замість такого терміна платника, як “юридична особа”, більш доцільно використовувати термін “організація”, під яким потрібно розуміти всі без винятку юридичні особи.

2. Організація – платник податку – це колективне утворення, яке створене і зареєстроване у встановленому законом порядку, має відокремлене майно, самостійний баланс доходів і витрат, поточний рахунок у банку, від свого імені виступає в податкових відносинах для досягнення певної мети, набуває і здійснює майнові та особисті немайнові права, має обов’язки, а також несе юридичну відповідальність, є позивачем і відповідачем у суді, на яке згідно із законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки, пеню та штрафні санкції до відповідних фондів.

3. У податковому праві організація становить собою систему самостійних платників (відокремлені підрозділи, філії, представництва, консолідована група платників податків). Філіали і представництва організації не є суб’єктами, в тому числі податкового права. І філії, і представництва створюються як відокремлені підрозділи, тобто вони не користуються правами організації і діють на підставі положень, що нею затверджуються.

4. Організація – платник податку, є колективним суб’єктом податкового права, і у податкових відносинах може виступати як представник владної, так і зобов’язаної сторони правовідношення. Відмінність організації як суб’єкта податкового права від державних (місцевих) органів полягає у наступному: 1) організації і державні (місцеві) органи влади мають різну мету створення і діяльності; 2) органи держави (місцевого самоврядування) як суб’єкти податкового права відрізняються від організацій наявністю юридично-владних повноважень у відповідній галузі суспільних відносин. Виступаючи як зобов’язаний суб’єкт, організація може бути як окремим учасником правовідносин – платником податку, який сплачує податки, так і виконувати функції податкового агента.

5. Платником податків організація може бути лише тоді, коли вона наділена податковою правосуб’єктністю, яка є різновидом фінансової. Податкова правосуб’єктність – це встановлена нормами фінансового права здатність суб’єктів податкового права мати, набувати і здійснювати своїми діями обов’язки і права у податкових відносинах, а також здатність нести відповідальність за порушення обов’язків у сфері оподаткування. У організації вона виникає з моменту її державної реєстрації, а припиняється з моменту її скасування.

6. В основі податкової правосуб’єктності іноземних організацій лежить принцип резиденства, який полягає у тому, що організація є резидентом у тій країні, в якій вона зареєстрована. Крім того, велику роль у податковій правосуб’єктності іноземних організацій відіграє і її місцезнаходження. Правоздатність іноземної організації визначається за правом країни їх створення. Зміст податкової правосуб’єктності іноземних організацій, на відміну від українських, відрізняється тим, що іноземні організації можуть сплачувати деякі податки в інші терміни за місцем знаходження постійного представництва, іноземним організаціям притаманний інший порядок виконання податкових обов’язків.

7. Права, обов’язки та відповідальність у сфері оподаткування організації – платника податку, є основними складовими її правового статусу. Саме завдяки ним організація – платник податку, проявляє свої інтереси, діяльність, а також взаємозв’язок з іншими суб’єктами податкового права та учасниками податкових відносин стосовно сплати податків.

8. Вину організації – платника податку, потрібно розглядати як наслідок неправомірної поведінки кількох посадових осіб. Вона визнається винною у порушенні податкового законодавства, якщо: 1) протиправне суспільно-шкідливе діяння, за яке податковим законодавством встановлена відповідальність, скоєне посадовою особою або представником організації; 2) у цьому діянні наявна вина посадової особи або представника організації.

9. Організація – платник податку, має право оскаржити рішення органів державної податкової служби, якщо вони обмежують її права, установлені законами України, в адміністративному або в судовому порядку. У податковому праві адміністративний порядок оскарження рішень органів державної податкової служби не має характеру обов’язкової досудової процедури, тому подання скарги до податкового органу не виключає права на одночасне або наступне подання аналогічної скарги до суду.

10. Податковий контроль є однією із стадій податкового процесу, і охоплює весь період діяльності організації – платника податку, яка в податково-контрольних правовідносинах виступає як підконтрольний суб’єкт. Зазначений різновид спеціального державного фінансового контролю доцільно розглядати як матеріально-правове і процесуальне явище.

Автор усвідомлює можливу недовершеність окремих положень своєї праці, що зумовлено, передусім її масштабністю. Однак цим дослідженням, на думку дисертанта, проаналізовано та розкрито правовий статус організації – платника податку, що слугуватиме підґрунтям для подальших творчих пошуків при дослідженні правового статусу платників податків.

Публікації автора:

1. Оніщик Ю.В. Юридичні особи – платники податку з особливою правосуб’єктністю / Ю.В. Оніщик // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 11. – С. 146–149.

2. Оніщик Ю.В. Підстави розмежування правових форм обов’язкових платежів податкового характеру: податків і зборів / Ю.В. Оніщик // Держава і право. Випуск 34. – 2006. – С. 340–346.

3. Оніщик Ю.В. Фінансово-правові питання примусового застосування виконання обов’язку організації – платника податку / Ю.В. Оніщик // Науковий вісник Ужгородського Національного університету. – 2007. – (Серія “Право.” Випуск 7). – С. 288–292.

4. Оніщик Ю.В. Організація – платник податку як суб’єкт фінансово- правової відповідальності / Ю.В. Оніщик // Держава і право. – 2007. – Випуск № 36. – С. 332–337.

5. Оніщик Ю.В. Правовий захист організацій – платників податків / Ю.В. Оніщик // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України” (економіка, право). – 2007. – № 1 (36). – С. 186–192.

6. Оніщик Ю.В. Організація – платник податку як учасник податково-договірних правовідносин / Ю.В. Оніщик // Підприємництво, господарство і право”. – 2007. – № 8. – С. 64–67.

7. Оніщик Ю.В. Податкове планування – право організації – платника податку при виконанні податкових обов’язків / Ю.В. Оніщик // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 9. – С. 158–161.

8. Оніщик Ю.В. Сутність юридичної особи у податковому праві / Ю.В. Оніщик // Науковий вісник Ужгородського Національного університету. – 2007. – (Серія “Право.” Випуск 8). – С. 354–358.

9. Оніщик Ю.В. Організація – платник податку як учасник податкових відносин / Ю.В. Оніщик // Проблеми та перспективи розвитку юридичної науки в українській державі: збірник наукових праць. – Миколаїв – Одеса, 2007. – С. 99–101.

10. Оніщик Ю.В. Організація – платник податку як суб’єкт податкового права / Ю.В. Оніщик // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права: тези доп. Міжнародної науково-практичної конференції (23-24 листопада 2007 року) / Науково-дослідний інститут фінансового права. – К.: ПП “Укртехнопрінт”, 2007. – С. 244–247.