У дисертаційному дослідженні наведені теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми щодо правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в банках. За наслідками дослідження сформульовано та удосконалено низку наукових понять та категорій; доктринально протлумачено чинне законодавство України, законодавство зарубіжних країн та ряд міжнародно-правових актів, на основі чого сформульовано висновки щодо необхідності та шляхів удосконалення законодавства України. Основні з них такі: 1. На основі загальнотеоретичного поняття „правовий режим” сформульовано визначення спеціального фінансово-правового поняття „правовий режим фонду гарантування вкладів”, виокремлено його характерні ознаки та вказано на особливості структури. Зокрема, правовий режим Фонду включає в себе не тільки законодавчо закріплені правила функціонування Фонду як спеціалізованої державної установи (юридичної особи), а й Фонду як централізованого цільового позабюджетного фонду коштів. 2. Норми, які регулюють діяльність Фонду та в цілому суспільні відносини з приводу гарантування вкладів фізичних осіб, є частиною фінансово-правового інституту правового режиму централізованих позабюджетних цільових фондів, утворюючи субінститут в межах вказаного інституту, а відтак їм притаманні всі ознаки фінансово-правових норм та фінансово-правових відносин. 3. У процесі дослідження загальних засад правового режиму Фонду були розкриті такі основоположні елементи як принципи діяльності та функції Фонду, надано їх визначення та проведено класифікацію. Зокрема, варто відрізняти принципи системи гарантування вкладів фізичних осіб від принципів діяльності Фонду, адже перші є більш широкими та узагальненими і включають в себе другі. Під принципами діяльності Фонду пропонується розуміти обумовлені завданнями та функціями Фонду вихідні начала, покладені в основу діяльності Фонду, які визначають властивості, риси та ознаки Фонду, мають універсальний та імперативний характер, прямо або опосередковано закріплені в нормах права. Принципи пропонується класифікувати за їх системно-правовим характером, за сферою регулювання, за способом закріплення, залежно від правовідносин, що виникають у процесі функціонування системи гарантування вкладів, залежно від функцій, які виконуються в процесі здійснення діяльності Фондом, залежно від суб’єкта, з яким Фонд вступає у відносини в процесі своєї діяльності, тощо. Крім того, вперше на основі комплексного підходу та системного аналізу згруповано функції Фонду і пропонується виділяти чотири їх основні групи: 1) фінансові; 2) організаційні; 3) контрольні; 4) інформаційні. На основі аналізу чинного законодавства України, законодавства закордонних країн та міжнародно-правових актів зроблено висновок про необхідність розширення контрольних функцій Фонду. Фонд повинен брати безпосередню участь у провадженні процедури ліквідації банків, мати можливість вчиняти дії, спрямовані на оздоровлення проблемних банків, а також вживати дієві заходи впливу до порушників. Удосконалити також пропонується інформаційні функції Фонду шляхом визначення конкретних способів, форм поширення інформації, її змісту та періодичності вчинення таких дій. 4. Вбачається необхідним змінити кількісний склад, порядок формування та організації діяльності керівних органів Фонду, встановити кваліфікаційні вимоги до кандидатів, які претендують на керівні посади у Фонді, а також запровадити персональну відповідальність за діяльність Фонду та прийняті керівними органами Фонду рішення. 5. На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства пропонується розширити коло учасників Фонду за рахунок державного Ощадного банку. Пропонується також розширити коло вкладів, на які поширюватиметься гарантія, а відповідно і коло вкладників. 6. У відносинах Фонду з вкладниками позитивним може стати запозичення досвіду закордонних держав, зокрема щодо зменшення строків виплат відшкодування за вкладами, наділення вкладників правом вимагати від Фонду та банків інформації про гарантування вкладів тощо. У відносинах Фонду з Національним банком України вбачається необхідним чітко розмежувати повноваження Фонду та Національного банку України у галузі банківського нагляду та застосування заходів впливу до банків – порушників фінансової дисципліни. 7. Дисертантом запропоновано якісно новий підхід до правового режиму коштів Фонду. Всі кошти системи гарантування вкладів повинні поділятися на ті, які об’єднуються у цільовий фонд коштів і використовуються виключно на покриття витрат з відшкодування за вкладами, та ті, які використовуються на покриття витрат із забезпечення функціонування системи гарантування вкладів – на фінансування діяльності Фонду. Пропонується розширити коло джерел формування коштів Фонду, змінити підходи до визначення розміру регулярних зборів. Цілі, на фінансування яких можуть витрачатися кошти Фонду осіб, мають бути закріплені законодавчо. Керівні органи Фонду мають розробити нормативний акт, який би закріплював порядок формування та використання коштів Фонду. 8. Щоб удосконалити законодавство та усунути виявлені колізії, а також впровадити запропоновані вище зміни, дисертант пропонує прийняти замість Закону України „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” Закон України „Про гарантування вкладів у банках України”, яким визначити в загальному систему гарантування вкладів в банках, принципи такої системи, її цілі та завдання, учасників, вклади, які підлягають гарантуванню, а також ті, які не гарантуються, порядок відшкодування коштів за вкладами, ну і, звичайно, правовий режим Фонду як організації, на яку покладається управління такою системою, та як фінансової основи системи гарантування вкладів, а також про відповідальність за порушення норм про гарантування вкладів. У зв’язку із запропонованими змінами у правовому режимі Фонду одночасно виникає необхідність внесення відповідних змін до Закону України „Про банки і банківську діяльність” (у частині включення до системи гарантування вкладів державного Ощадного банку, проведення перевірок, зобов’язання банків надавати на вимогу вкладників інформацію про участь у системі гарантування вкладів, інформаційної взаємодії Фонду з Національним банком України, провадження процедури ліквідації неплатоспроможних банків), Закону України „Про Національний банк України” (в частині визначення засад взаємодії Національного банку України з Фондом, розподілу контрольних повноважень між Національним банком України та Фондом, регулярної участі держави в особі Національного банку України у фінансуванні гарантування вкладів, обміну інформацією між Фондом і Національним банком України), Закону України „Про систему оподаткування” (в частині регулювання правового режиму державних цільових позабюджетних фондів), нормативно-правових актів Фонду та Національного банку України. | 