У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання управління конфліктними ситуаціями в підрозділах і службах органів внутрішніх справ. Основні з них такі: 1. Конфлікти, які виникають у суспільстві, управлінській і правоохоронній діяльності, виконують як позитивні, так і негативні функції. Сучасна ситуація переосмислення орієнтирів розвитку суспільства і окремої особи робить вельми значущими для керівників органів внутрішніх справ вміння попередити конфлікт або вирішити його конструктивно. Складовими такого вміння є знання про умови, причини, структуру, динаміку, типологію конфліктів, тобто грамотно діагностувати і прогнозувати конфлікти як в суспільстві взагалі, так і в органах внутрішніх справ зокрема. 2. У науковій літературі розглядаються кілька рівнів аналізу і вивчення конфліктів: соціально-філософський; соціологічний; індивідуально-психо-логічний; педагогічний. Автор пропонує виділити також юридичний (правовий) рівень аналізу конфлікту, який досліджуватиме його з точки зору права, закону, даватиме оцінку структурним елементам конфлікту з позицій норм, закріплених у Конституції України, норм Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших нормативних актів. 3. На базі проаналізованого і викладеного в роботі матеріалу автор пропонує вважати структурою конфлікту: джерело; причини виникнення конфлікту; конфліктну ситуацію до складу якої входять суб’єкти, предмет та об’єкт конфлікту; конфліктну взаємодію і наслідки розв’язання конфлікту. Стосовно суто правового конфлікту автор погоджується, що його структурою є: суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона та об’єктивна сторона. 4. Удосконалено інструментарій для проведення діагностики конфліктів в органах внутрішніх справ і типологію конфліктів. Для проведення грамотної й правильної діагностики необхідно використовувати розглянуті в роботі діагностичні моделі. За складом сторін конфлікти поділяються на три категорії: міжособистісні, міжгрупові, група – особистість. На думку дисертанта, обов’язково треба відокремлювати ще один тип конфліктів: особистість – група, залежно не тільки від складу сторін, а й з урахуванням виділення ініціатора конфлікту. 5. Результати проведеного нами дослідження свідчать, що конфліктні ситуації, що виникають у підрозділах органів внутрішніх справ, як правило, мають складний, раптовий, непередбачуваний і непрогнозований надзвичайний (екстремальний) характер. Питання про правомірність проблеми управління конфліктами в правоохоронній системі викликає в деяких випадках певні сумніви, пов’язані з принциповою можливістю його наукової організації, але ми вважаємо, що управління конфліктом містить у собі: діагностику і прогнозування конфліктів; попередження і профілактику конфліктів; регулювання і оперативне розв’язання конфліктів. 6. Із загальнотеоретичного поняття правових засобів виведено і запропоновано автором власне поняття правових засобів управління конфліктами в органах внутрішніх справ - сукупність прийомів і способів, за допомогою яких працівники ОВС впливають на правовідносини при виникненні конфліктної ситуації у зовнішній і внутрішньоорганізаційній діяльності підрозділів та служб міліції з метою забезпечення нормального функціонування колективів ОВС та суспільства в цілому, попередження, розв’язання конфлікту. 7. Аналіз методів управління конфліктами в органах внутрішніх справ дозволив зробити висновок, що їх доцільно поділити на дві групи: методи переконання та методи примусу, як два загальних методи управління конфліктними ситуаціями, які можливо класифікувати на ті, які доцільно застосовувати у внутрішньоорганізаційній діяльності ОВС, та ті, які можливо використовувати у зовнішній, тобто правоохоронній діяльності підрозділів та служб системи МВС. 8. Дослідження конфліктних ситуацій, які виникають в ОВС, дозволило автору зробити висновок про необхідність відокремлення профілактики конфліктів від попередження. Аналіз відносин, що виникають у процесі здійснення органами внутрішніх справ своїх повноважень і всередині колективу підрозділу ОВС, дозволяє нам запропонувати напрямки правової та психологічної профілактики конфліктності. 9. Конфлікти в слідчій діяльності виникають через усвідомлення неминучості викриття злочину та формування внутрішньої особистісної позиції протидії слідству. Використання правових засобів управління конфліктами в рамках методів управління може суттєво впливати на зниження конфліктності в діяльності слідчих підрозділів у взаєминах слідчих і учасників процесу. Автором розглянута можливість вирішувати кримінально-процесуальні конфлікти шляхом правового компромісу. Це спірне питання, але назріла необхідність передбачити процедуру компромісної угоди не лише у справах приватного обвинувачення, а й публічного обвинувачення, порушених за фактом вчинення злочину, який не становить великої суспільної небезпеки. 10. На базі проведеного дослідження дисертантом підготовлено методичні рекомендації щодо управління конфліктними ситуаціями для керівників підрозділів та служб органів внутрішніх справ, в яких розглядаються питання аналізу, діагностики, прогнозування, профілактики і попередження конфліктних ситуацій та методи і правові засоби управління ними. |
