Торохтій Юрій Зіновійович. Правові засади взаємодії місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування в Україні : дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2005.
Анотація до роботи:
Торохтій Ю.З. Правові засади взаємодії місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків. – 2005.
Дисертація присвячена вивченню еволюції взаємовідносин між місцевими органами публічної влади на території сучасної України протягом Х-ХХ ст., юридичної основи взаємодії підсистем публічної влади на сучасному етапі розвитку української держави, форм і методів такої взаємодії, а також проблем її нормативного регулювання і реалізації. На теоретичному рівні проаналізовано систему принципів, що лежать в основі взаємовідносин місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування в Україні, досліджено компетенційну основу такої взаємодії, визначено особливості взаємодії місцевого самоврядування з місцевими держадміністраціями в адміністративно-територіальних одиницях України зі спеціальним статусом.
У дисертації виділені загальні та спеціальні принципи взаємодії між місцевими державними адміністраціями та місцевим самоврядуванням, виділені три рівні правової основи такої взаємодії, досліджено її інституційні, правові, організаційні, інформаційні й матеріально-фінансові форми. Сформульовані концептуальні положення, обґрунтовані нові пропозиції і висновки з досліджуваних питань.
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні правових засад взаємодії між місцевими державними адміністраціями та місцевим самоврядуванням в Україні, форм і методів її реалізації. Головними науковими і практичними результатами роботи автор вважає такі висновки:
Для територіальної організації публічної влади переважної більшості сучасних держав є характерним структурування влади за функціональною та організаційною ознаками. В Україні це виявляється, зокрема, у тому, що на місцевому рівні (рівні областей, районів, міст зі спеціальним статусом та їх районів) співіснують дві підсистеми публічної влади: державна - в собі місцевих державних адміністрацій, - і муніципальна - в особі територіальних громад і органів місцевого самоврядування.
Характер взаємовідносин між місцевими органами державної виконавчої влади і місцевим самоврядуванням в Україні залежить від багатьох факторів, як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Однак найсуттєвіший вплив на форму і зміст цих взаємовідносин здійснюють конституційно-правові засади місцевої влади, політика децентралізації та деконцентрації влади, спільність територіальної основи діяльності та об’єктів управлінської діяльності, функціональна близькість, соціальний характер держави, а також встановлена система місцевого управління.
Взаємодія між місцевими держадміністраціями та місцевим самоврядуванням базується на загальних та спеціальних принципах. До загальних належать принципи народного і державного суверенітету, найвищої соціальної цінності людини, визнання й гарантування місцевого самоврядування, законність та ін. В якості спеціальних виступають принципи правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності; взаємної підтримки і взаємодопомоги у вирішенні питань загальнодержавного і місцевого значення; доцільності й ефективності взаємодії; паритетності взаємовідносин; можливості взаємного делегування повноважень; наукової організації взаємодії; ефективності та економічності взаємодії; взаємної відповідальності; судового розгляду виникаючих спорів тощо.
Переліки предметної підвідомчості місцевого самоврядування і місцевих держадміністрацій на сьогодні значною мірою збігаються, що ускладнює владну діяльність і призводить до протистояння на місцевому рівні. Вирішенню означеної проблеми сприятиме “інвентаризація” всього статутного й галузевого законодавства, здійснення розподілу повноважень між місцевими державними адміністраціями й органами місцевого самоврядування шляхом якомога більшої їх деталізації. Розмежування повноважень на місцевому рівні слід здійснювати шляхом визначення переліку сфер суспільного життя, які доцільно віднести до компетенції місцевого самоврядування, а всі інші питання автоматично залишають за місцевими держадміністраціями. Крім прерогатив кожної зі сторін слід обов’язково виокремити й сфери спільного володарювання. До того ж слід виходити з принципу субсидіарності й намагатися передати у відання місцевого самоврядування максимально можливе коло справ, підкріпивши його необхідною фінансовою базою.
Взаємодія між місцевими держадміністраціями та місцевим самоврядуванням здійснюється в інституційних, правових, організаційних, інформаційних і матеріально-фінансових формах; при цьому використовуються такі організаційно-правові методи, як прогнозування, планування, координація діяльності, погодження актів і рішень, вироблення спільних рішень, контроль за виконанням прийнятих рішень, інформаційне забезпечення, делегування повноважень, матеріально-фінансове забезпечення рішень, робота з кадрами.
Фактично існуючий нині статус Києва та Севастополя позбавляє можливості міські ради самостійно вирішувати головні питання організації виконавчих органів, тобто визначати систему, структуру, штати тощо. Тому існує нагальна потреба внесення змін до Закону “Про столицю України – місто-герой Київ” і прийняття Закону “Про місто-герой Севастополь”, які змогли б гарантувати право територіальних громад відповідних міст на місцеве самоврядування. Організація місцевого самоврядування в містах з особливим статусом має передбачати особливості в межах загального, а не виняток з нього.
У перспективі реформувати систему регіональної влади необхідно не стільки в напрямку розподілу повноважень, скільки в напрямку радикальних змін у самій системі організації публічної влади, що супроводжується: зміною юридичної природи обласних і районних рад; створенням виконавчих органів обласних і районних рад; зміною статусу облдержадміністрацій. Обласні та районні держадміністрації мають перетворитися на певні урядові представництва на місцях, що здійснюють контрольно-наглядові функції за діяльністю органів місцевого самоврядування та забезпечують виконання в межах регіону функцій виконавчої влади, які мають загальнодержавний характер і не можуть делегуватися місцевому самоврядуванню.
Публікації автора:
1. Торохтій Ю.З. Компетенційна основа взаємодії місцевих державних адміністрацій і місцевого самоврядування // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 64. – С. 85 – 92.
2. Торохтій Ю.З. Взаємовідносини місцевих державних адміністрацій в аспекті засад конституційного ладу України // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць. – Вип. 5. – Х.: Право, 2003. – С. 57-67.
3. Торохтій Ю.З. Форми і методи взаємодії місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування // Право і безпека. – 2004. – №1. – Т.3. - С. 26–31.
4. Торохтій Ю.З. Делегування повноважень між місцевими державними адміністраціями й органами місцевого самоврядування: шляхи оптимізації // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Збірник наук. праць. – Вип. 7. – Х.: Право, 2004. – С. 183-194.
5. Торохтій Ю.З. Проблеми реформування виконавчої влади на рівні місцевого самоврядування в Україні // Проблеми правового регулювання місцевого самоврядування: Матеріали наук.-практ. конф., Харків, 4-5 грудня 2001 р. / За ред. М.І.Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С.185-187.
6. Торохтій Ю.З. Місцеве самоврядування та урядова вертикаль // Правові проблеми реформування регіональної влади: Матеріали наук.-практ. конф., Харків, 12 квітня 2002 / За ред. Ю.П.Битяка.- Харків: НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування, 2002. – С.128-131.
