Дослідження проблеми захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку дають підстави для висновків і пропозицій: 1. В історичних рамках розвитку інституту захисту прав платників податків виділяються три періоди: перший період давнього світу та середніх віків, другий ХVI – XVIII століття і третій період XIX – XX століття. На цьому грунті формуються дві основні доктрини оподаткування, що в кінцевому результаті визначають підходи до формування правових основ захисту прав і законних інтересів платників податків в кожній конкретній країні: етатиська та ліберальна. 2. Необхідність у захисті суб’єктивного права платника податків обумовлена його порушенням або оспорюванням. Захист порушеного права означає реалізацію права на захист. Право на захист є лише підставою для постановки питання про розгляд справи компетентним органом. Єдність матеріального права на захист і його процесуальної форми полягає у задоволенні матеріально-правової вимоги з одного боку і в розгляді його вимоги у встановленій законом певній процесуальній формі – з другого. 3. Між владним органом державного управління і платником податків можуть складатися правовідносини засновані не тільки на владному підпорядкуванні, але і на юридичній рівності сторін. Розмежування таких правовідносин проводиться за суб’єктним складом. Стосовно суб’єктів які знаходяться в адміністративних податкових відносинах природа норм податкового права є адміністративно-правовою. За об’єктами ж податкових відносин вона є цивільно-правовою. Що дає змогу платнику податків самостійно здійснювати дії направлені на забезпечення недоторканості власних прав, припинення їх порушення і ліквідацію наслідків цих порушень. 4. У податковому конфлікті правами в рівній мірі володіють обидві сторони, адміністративне правовідношення посадова особа – платник податків складається на даному етапі як горизонтальні правовідносини, що встановлює рівність сторін такого конфлікту, надаючи змогу розв’язати його без звертання до органу, що наділений повноваженнями по вирішенню таких конфліктів. 5. Отже під поняттям захисту прав і законних інтересів платників податків варто розуміти закріплену у діючих нормативно-правових актах можливість кожного платника податків самостійно здійснювати дії чи звернутись до компетентних державних органів з вимогою здійснення ними дій, що направлені на забезпечення недоторканості його прав і законних інтересів, припинення їх порушення і ліквідацію наслідків цих порушень. 6. Адміністративно-правовий статус платників податків під час захисту суб’єктивних прав і аконних інтересів повинен визначатися не наявністю прав і обов’язків, а можливістю брати участь у цих правовідносинах і володінням при цьому рядом прав і обов’язків. Недопустимість розбіжностей настання у часі цивільної, трудової, податкової дієздатності, а також податкової та цивільно-процесуальної дієздатності, в повній мірі відноситься і до адміністративно-процесуальної дієздатності. 7. Особливості адміністративно-правового статусу конкретної юридичної особи залежать від обсягу правоздатності, що визначається метою її діяльності і від обсягу дієздатності, що визначається кількістю видів діяльності які нею можуть здійснюватись. Адміністративна дієздатність у юридичних осіб, на відміну від правоздатності, не виникає відразу у повному обсязі, а має перманентний характер. Ряд рис, що визначають особливості адміністративного статусу філій і представництв як платників податків. 8. Під юридичними гарантіями захисту прав і законних інтересів платників податків потрібно розуміти закріплені в діючих правових нормах умови і засоби, що забезпечують платникам податків реальну охорону, безперешкодну реалізацію та поновлення в разі порушення їх суб’єктивних прав і законних інтересів. Поряд з використанням загальноправових принципів, та принципів адміністративно-юрисдикційного процесу, існують специфічні принципи спрямовані на охорону допроцесуальних прав платників податків. 9. Для утвердження і забезпечення прав і свобод платників податків, в Податковому кодексі, крім загальних положень обов’язково мають бути закріплені: чітко формалізовані положення про податкові ревізії та перевірки, порядок виконання рішень податкових органів, регламентація питань відповідальності за порушення податкового законодавства, ступені вини платника, санкції податкових органів, судовий і позасудовий правовий захист платників податків. Активно-вольові дії організаційного характеру по забезпеченню правильного застосування норм, як третій вид юридичних гарантій прав платників, об’єктивуються у детальній регламентації порядку стягнення самих податків, недоїмок по них, сум фінансових санкцій, провадженні розстрочення або відстрочення платежів, порядку повернення переплачених сум і т. д. 10. Реальною компетенцією структурних підрозділів органів державної податкової служби, які уповноважені розглядати заяви та скарги платників податків в Україні є досудова оцінка податкових конфліктів. 11. За порушення норм податкового права адміністративна відповідальність може застосовуватись лише до фізичних осіб. До юридичних осіб, в межах податкових правовідносин можуть бути застосовані лише заходи фінансової відповідальності. | 