В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, узагальнення накопленого багаторічного та практичного досвіду управління післядипломною освітою автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення нормативно-правового забезпечення управлінської діяльності в сфері післядипломної освіти в Україні. Основні з них такі: 1. До основних цілей державної політики в сфері післядипломної освіти віднесено: створення ефективної системи закладів післядипломної освіти; нормативно-правове забезпечення організаційно-структурної побудови і функціонування національної системи управління післядипломною освітою; забезпечення неперервного всебічного розвитку активного населення; постійне підвищення професіоналізму працівників; забезпечення максимального використання інтелектуального потенціалу трудових ресурсів держави; створення для цього найбільш сприятливих умов і гарантій. 2. Поняття державної політики в сфері післядипломної освіти визначено як систему цілей, принципів та обумовлених ними форм, методів, способів, прийомів та критеріїв розвитку кожної особистості в процесі післядипломної освіти працівників різних галузей суспільного виробництва. 3. Обґрунтовано, що реформування правового забезпечення управління післядипломною освітою має здійснюватись на відповідній законодавчій базі за такими основними напрямками: встановлення місця післядипломної освіти серед інших напрямків освіти, яке б відповідало її справжній ролі в суспільстві; врегулювання діяльності структур управління післядипломною освітою через чітке визначення їх повноважень, форм і методів роботи; побудову нової моделі нормативно-правового забезпечення управління системою післядипломної освіти; регламентація відносин системи післядипломної освіти з державним апаратом, організаціями та громадянами; введення відповідних рівнів післядипломної освіти та відповідного порядку їх фінансування; встановлення взаємозв‘язку післядипломної освіти з ефективністю професійної діяльності фахівців з урахуванням швидкості старіння інформації в різних сферах і галузях. 4. Визначено поняття нормативно-правового акту в сфері післядипломної освіти як вираженого в письмово-документальній формі юридичного акту, який приймається спеціально уповноваженими державою суб‘єктами управління післядипломною освітою і містить норми права, призначені впорядковувати відносини, що виникають в процесі післядипломного розвитку особистості чи подальшої безперервної професійної підготовки працівників для різних галузей суспільного виробництва. 5. Обґрунтовано необхідність розробки і прийняття Закону України “Про післядипломну освіту”. 6. Визначено поняття нормативно-правового забезпечення управління післядипломною освітою як цілеспрямованої діяльності держави та уповноважених нею суб’єктів управління по врегулюванню, впорядкуванню засобами юридичної техніки відносин в сфері післядипломної освіти особистості чи подальшої професійної підготовки працівників для різних галузей суспільного виробництва. 7. Обґрунтовано потребу у прийнятті ряду нормативно-правових актів в сфері післядипломної освіти: комплексу нормативно-правових документів по створенню Української Асоціації післядипломної освіти; Положення про організацію безперервного післядипломного навчання, Положення про заклад (підрозділ) післядипломної освіти, Державних стандартів якості освітнього продукту в системі післядипломної освіти, Порядку здійснення аналізу результатів та ефективності діяльності системи управління післядипломною освітою (з відповідними нормативами, інструкціями, критеріями і показниками), Інструкції про внесення даних про післядипломну освіту в державну статистику, Інструкції про порядок внесення змін до діючих нормативно-правових документів нормативів і стандартів з питань післядипломної освіти за результатами контролю і аналізу її діяльності, Порядку координації діяльності структур управління післядипломною освітою і наукових установ з питань післядипломної освіти працюючих, Інструкції про порядок стимулювання діяльності структур післядипломної освіти, організацій, керівників та працівників, що працюють над професійним удосконаленням і розвитком персоналу та інших. 8. Доведено необхідність у створенні Міжгалузевого аналітичного Центру та Українського Фонду післядипломної освіти. 9. Запропоновано удосконалити Кодекс законів про працю України: По-перше доповнити статтею 204-1 “Про зарахування часу, необхідного для підтримки рівня професійної кваліфікації працівника, до загального робочого тижневого навантаження” за такою редакцією: “Працівникам, для постійного забезпечення необхідного рівня кваліфікації, професійної відповідності займаній посаді, надається можливість для навчання та самоосвіти за рахунок робочого часу в кількості 2 (двох) годин на тиждень, які включаються в обсяг загального робочого тижневого навантаження”; По-друге, доповнити статтею 104-1 за наступною редакцією: “Працівникам, які підвищили свою кваліфікацію та підтвердили цей факт документом про післядипломну освіту державного зразка (підвищення кваліфікації, перепідготовку тощо) та результатами праці, надається право виконувати більш складну, відповідальну і високооплачувану роботу з рівнем оплати праці за більш високим тарифом”. 10. Обґрунтовано, що необхідність посилення соціальної орієнтації економічного реформування вимагає від держави проведення активної політики на ринку праці, найважливішим елементом якої має бути стимулювання попиту на робочу силу, здатну забезпечувати розвиток науково-технічного прогресу, впроваджувати здобутки вітчизняної науки у виробництво. Лише за таких умов ринок праці буде своєрідним стимулятором розвитку навчальних закладів післядипломної освіти, оскільки, з одного боку, він підштовхуватиме їх до запровадження нових знань, умінь і навичок у зміст навчального процесу, а з іншого - значна частка працездатного населення буде змушена перенавчатися, підвищувати рівень кваліфікації, щоб бути конкурентоспроможним на ринку праці. 11. Визначено освітню післядипломну послугу як обсяг навчальної і наукової інформації, що трансформується у процесі навчання в певну суму знань, умінь і навичок для задоволення потреб фізичних та опосередковано юридичних осіб в професійно-кваліфікаційній підготовці, перепідготовці, навчанні впродовж всього життя. |
