У результаті проведеного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, міжнародно-правових актів, вивчення і теоретичного осмислення ряду наукових праць з різних галузей права, здобувачем сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правових гарантій прав і свобод людини та громадянина у сфері діяльності міліції. Основні з них такі: 1. Існують різні підходи до визначення гарантій прав і свобод, що здебільшого пов’язано як з об’ємом, так і зі складністю питання. У цьому визначенні повинні знайти своє віддзеркалення ознаки й особливості, які в цілому вигляді, висвітлювали найголовніші характеристики гарантій, розкривали різноманіття засобів забезпечення реальності прав і свобод особи, які існують і функціонують у демократичному суспільстві. Такими характеристиками повинні бути: - по-перше, матеріальний зміст гарантій, тобто те, у чому вони в загальному вигляді знаходять свій прояв у реальному повсякденному житті; - по-друге, їх функціональне призначення, тобто у визначенні повинні бути вказані ті завдання, які покликані виконувати гарантії прав і свобод особи. Отже, матеріальним змістом гарантій виступають загальні умови і спеціальні засоби, а функціональне призначення це, передусім, забезпечення фактичної реалізації, надійної охорони, а в разі порушення захисту прав і свобод людини та громадянина. 2. Критеріями, які покладені в основу класифікації гарантій, виступають: їх соціальна природа, сфера дії, функції, характер (об’єктивний чи суб’єктивний), суб’єкт здійснення, стадії реалізації прав і свобод, спосіб юридичного оформлювання, галузева належність, вид соціального блага, що гарантується. Потрібно зазначити, що гарантії прав і свобод особи поділяються на: - гарантії умови; - гарантії засоби і способи. Такий розподіл гарантій має дуже важливе теоретичне і практичне значення для суспільства: по-перше, ці гарантії створюють систему охорони і захисту державою прав, свобод та обов’язків, яка забезпечувала б їх реальне використання та надійний захист від будь-яких посягань; по-друге, створює умови для підвищення ефективності їх реалізації. Тому важливо розрізняти систему загальних (економічних, соціальних, політичних, ідеологічних та культурних умов) і спеціальних (правових) гарантій, які постійно знаходяться в діалектичному зв’язку і взаємозалежності. 3. Правові гарантії прав і свобод людини та громадянина посідають особливе місце в системі гарантій. Це зумовлено місцем права в регулюванні суспільних відносин в умовах формування демократичної, соціальної та правової держави. Правові гарантії це сукупність правових умов, засобів та способів, які визначають процедуру, за допомоги якої особа може реально захищати свої права і свободи відповідно до законних підстав, передбачених Конституцією України, законодавчими актами та поточним законодавством. 4. Теза про те, що правові гарантії є найважливішими засобами забезпечення прав і свобод людини та громадянина, обґрунтовується тим, що: - по-перше, саме за допомоги правових гарантій можливе ефективне здійснення як охорони, так і захисту прав і свобод людини та громадянина, бо саме в юридичних нормах закріплені відповідні засоби забезпечення; - по-друге, правові гарантії встановлюють межі прав і свобод людини та громадянина, а це є необхідною умовою існування індивіда в суспільстві; - по-третє, з одного боку, норма права, що закріплює права і свободи людини та громадянина, потребує певних гарантій, а з іншого боку, закріплюючи правило поведінки, сама норма виступає гарантією. 5. Міліція України посідає особливе місце у сфері реалізації прав і свобод людини та громадянина. Здійснюючи правоохоронну, управлінську, державну діяльність, міліція забезпечує права і свободи особи, інтереси суспільства й держави, при цьому її діяльність врегульована нормативно-правовими актами. Правові основи організації та діяльності міліції, як важлива правова гарантія, включають дві основні форми (принципи права та норми права). 6. Нормативно-правові акти, які регулюють діяльність міліції, мають різну юридичну силу залежно від суб’єкта, що прийняв їх. Конституція України закріплює основні засади державного устрою і відіграє особливу роль у діяльності міліції щодо забезпечення прав і свобод людини, хоча сама міліція як державний орган в статтях Конституції України не зазначений. Норми Конституції впливають на діяльність міліції не прямо, а опосередковано, тобто через норми законів, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України і т.і. 7. Закони України визначають місце міліції в системі державного управління і регулюють окремі напрями її діяльності. Підзаконними актами регулюються питання організаційного характеру. Вони повинні своєчасно реагувати на ситуацію, що складається у сфері боротьби із злочинністю. Відомчі нормативні акти МВС України покликані забезпечувати оптимальне функціонування внутрішньої сторони діяльності міліції. 8. До складу правових основ діяльності міліції входять також і основні міжнародно-правові документи: 1) Загальна Декларація прав людини 1948 року; 2) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права; 3) Європейська конвенція про захист прав і свобод людини 1950 року; 4) Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав-учасниць наради з безпеки і співробітництва в Європі 1989 р.; 5) Кодекс поведінки службових осіб із підтримання правопорядку, прийнятий Генеральною асамблеєю у грудні 1979 р. Міжнародні документи у сфері забезпечення прав і свобод людини закріплюють основні ідеї, які розроблялися людством упродовж багатьох століть. У них закріплено головні правові гарантії існування людини, забезпечення її прав і свобод. Ця позиція, яка закріплена в міжнародних документах, отримує свій подальший розвиток у нормах національного законодавства і є правовим орієнтиром для розбудови демократичної, соціальної та правової держави України. 9. Регулювання суспільних відносин в Україні відбувається на підставі законів, а підзаконні нормативно-правові акти повинні конкретизувати норми законів, тобто організаційно забезпечувати їх дію. 10. Для реформування діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина необхідно: 1) розробити та прийняти нові нормативно-правові акти, які повинні чітко закріплювати повноваження підрозділів міліції (потрібно розробити та прийняти Закон України “Про національну міліцію”, який повинен визначити структуру, завдання, функції та місце цього підрозділу в системі МВС України. З метою ліквідації прогалин у чинному законодавстві та усунення суперечностей в діяльності міліції варто прийняти Закон України “Про органи внутрішніх справ України”, який визначить завдання, повноваження і сферу функціонування підрозділів міліції); 2) удосконалити правові основи діяльності міліції в сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина (необхідно доповнити та внести зміни до Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про міліцію”); 3) зміцнити авторитет міліції та посилити форми взаємодії з населенням (потрібно підвищити рівень професіоналізму та правової свідомості серед працівників міліції, удосконалити форми взаємодії населення із міліцією). |
