Анотація до роботи:

Шелухін М.Л. Правове забезпечення збереження вантажів при залізничних перевезеннях. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – Господарське право; господарське процесуальне право. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2002.

Дисертація присвячена вивченню та комплексному аналізу вітчизняного досвіду, накопиченого в процесі реалізації законодавства, спрямованого на забезпечення збереження вантажів при залізничних перевезеннях, напрацюванню на цьому підґрунті практичних рекомендацій з удосконалення діючого національного законодавства, регулюючого процеси збереження вантажів. Обґрунтована доцільність господарсько-правового регулювання договору перевезення та взаємодії залізниці з транспортною міліцією в питаннях забезпечення збереження вантажів зі встановленням взаємних зобов'язань майнового характеру. Досліджені юридичні поняття “збереження”, “втрата”, “псування", "пошкодження”. Особлива увага приділена профілактичній роботі Управління Міністерства внутрішніх справ України на транспорті, воєнізованої та пожежної охорон Укрзалізниці. Досліджені окремі форми та засоби забезпечення збереження вантажів. Зроблено аналіз господарського законодавства України про права та обов’язки учасників перевезення вантажів. Розглянуті основні причини та умови незбереження вантажів при їх перевезеннях залізницями України.

У висновках викладено основні результати дослідження, що проведені в дисертації.

1. На підвищення рівня забезпечення збереження вантажів, що перевозяться залізницею, позитивно вплинули б систематизація і кодифікація господарського законодавства, досягнення більш високого рівня його узгодження з іншими галузями законодавства. Необхідно кодифікувати господарське законодавство шляхом прийняття Господарського кодексу, закріпивши в ньому загальні норми щодо процесу перевезення, і Кодексу залізничного транспорту або Транспортного кодексу – закону, що містить спеціальні норми.

2. Назріла необхідність реформування органів управління залізничним транспортом України з поділом функцій державного регулювання і господарського управління.

3. Загальні правові норми, встановлені цивільним законодавством, є недостатніми для регламентації відносин, які виникають при виконанні перевезень і забезпеченні збереження вантажів під час залізничних перевезень. Необхідні спеціальні правові норми, що регулюють взаємовідносини перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача. Статут залізниць України, затверджений не Законом, як, наприклад, у Російській Федерації, а постановою Кабінету Міністрів України, має низку істотних хиб, деякі положення його суперечать Конституції і законам України.

4. Роль держави в регулюванні господарської діяльності залізниць повинна бути збалансованою, оскільки надмірна державна опіка щодо цього виду транспорту може призвести до порушення основного принципу змішаної економіки – принципу свободи здійснення підприємницької діяльності. З іншого боку, повна відсутність державного контролю може стати причиною колапсу всієї системи залізничного транспорту.

5. У правовому забезпеченні управління збереженням вантажів під час залізничних перевезень домогтися узгодженості норм – значить регламентувати ті етапи організації перевізного процесу, що потребують не тільки точного виконання технології, але й чіткого юридичного оформлення. Головна роль тут належить локальній нормотворчості. Локальні норми відбивають специфіку виробничої діяльності колективу, враховують різноманітні нюанси внутрішньогосподарських відносин. По суті, вони найбільш тісно «співробітничають» із технічними нормами, забезпечуючи додаткові гарантії їхнього виконання.

6. Необхідно уточнити і сформувати термінологічний апарат, застосовуваний у відносинах із збереження вантажів при залізничних перевезеннях.

7. Дослідження поняття «збереження» призвело до необхідності доповнення ст. 1 Закону «Про залізничний транспорт» нормою такого змісту: «Нормативи якості вантажних перевезень – структурний елемент організації перевезення вантажів, що забезпечує умови і порядок перевезень (у тому числі в прямому змішаному сполученні), обов'язковий для виконання всіма підприємствами й організаціями, що входять до виробничо-технологічного комплексу залізничного транспорту»;

8. Поняття «збереження вантажів» може бути сформульоване таким чином: «Збереження вантажів – норматив якості вантажних перевезень, відповідно до якого вантаж має бути доставлений за призначенням в тому ж якісному стані і кількісному обсязі, у якому був прийнятий залізницею від вантажовідправника для перевезення».

Публікації автора:

1. Шелухін М. Подолати вузьковідомчий підхід до регулювання діяльності залізничного транспорту // Право України. – 2000. - № 3. – С. 95-97.

2. Шелухин Н. Грузоотправители – грузополучатели – милиция // Бизнес-информ. – 1999. - № 15-16. – С. 21-22.

3. Шелухін М. Статут залізниць України потребує змін // Правничий часопис Донецького університету. – 2000. - № 1 (4). – С. 44-46.

4. Шелухин Н.Л. Лоция для транспортного права Украины // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – Вип. 1. – С. 222-231.

5. Шелухін М.Л. До питання про дотримання принципу ієрархії нормативно-правових актів в законодавстві України (Статутом залізниць закон не виправляють) // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – С.73-76.

6. Шелухін М.Л. Господарське законодавство у сфері транспортної діяльності залізниць України // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. За матеріалами міжвуз. наук.-практ. конф. “Проблеми правового регулювання діяльності суб’єктів підприємництва”. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті. – 2000. – № 1. – С. 262-277.