У висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми через розробку і формулювання двохрівневої інтеграційно-диференційованої моделі юридичної категорії „надра”. Встановлено, що корисні копалини, як об’єкт правового регулювання, характеризуються поліфункціональними зв’язками з елементами складу видобування, котрі об’єктивуються у відповідних ознаках. Проведено дослідження генези гірничого законодавства та його порівняльний аналіз, закріплено поняття права видобування корисних копалин як комплекного інституту права надрокористування у складі екологічного права, розкриті його види, поняття родового та безпосереднього об’єктів. Запропоновані вихідні засади диференціації різних видів права користування надрами, які передбачають у своєму складі однакові або тотожні дії суб’єктів, шляхом кваліфікації кожного із юридичних складів. Вагомим науковим результатом роботи є виявлення особливостей механізму правового забезпечення видобування корисних копалин; на підставі комплексного аналізу обгрунтована необхідність вдосконалення існуючого організаційно-, процесуально-, економіко-правового та юрисдикційного забезпечення видобування корисних копалин. До практичних результатів дисертаційного дослідження слід віднести сформульовані автором конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного гірничого законодавства шляхом регламентації права видобування корисних копалин. Додаток містить розроблені на підставі результатів проведеного дослідження законопроекти про внесення змін до Конституції України, Кодексу України про надра, Крмінального кодексу України, Гірничого Закону України. |