Відповідно до мети та завдань, що були поставлені в роботі, проведено комплексний аналіз правового регулювання всіх загальнодержавних зборів, запроваджених на території Україні. При цьому окрім монографічних джерел й українського законодавства було досліджено законодавство Російської Федерації з приводу сплати загальнодержавних зборів, проведено його порівняння з українським. В перебігу дослідження наведено класифікацію загальнодержавних зборів та відповідно до неї виокремлено загальні та відмінні риси, притаманні зборам різних груп. Крім того, зроблено детальний аналіз елементів правових механізмів кожного з загальнодержавних зборів, сформульовано відповідні висновки стосовно ефективності наповнення державного бюджету від їх надходження та сформовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регулює справляння цих зборів. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків і пропозицій, виокремлено найсуттєвіші результати проведеного дослідження. Не претендуючи на остаточне вирішення окреслених у дисертаційному дослідженні проблем, пропонуються власні погляди на шляхи підходу до найбільш складних теоретичних питань фінансового та податкового права. У ході дослідження сформульовано наступні основні висновки: 1. У регулюванні податкових правовідносин важливим моментом є питання компетенції владних суб'єктів. Шляхом наділення певними повноваженнями, компетенцією в області оподаткування, формується система владних суб'єктів, органів, які представляють їх у податково-правовому регулюванні. Компетенція охоплює ті повноваження органів державної влади й управління, посадових осіб, які делеговані ним державою. 2. При аналізі правового регулювання складових системи оподаткування необхідно мати на увазі, що поняття обов'язкових платежів використовується як родове стосовно видових - податків і зборів. Система зборів і інших обов’язкових платежів відноситься до категорії податкових надходжень. Ці платежі за механізмом обчислення й за деякими іншими критеріями значно відрізняються один від одного, що виключає можливість зведення системи податкових надходжень виключно до податків. 3. Український законодавець не дає окремого визначення поняття збору. Віднесення певних обов‘язкових платежів до категорії зборів в чинному законодавстві України проведено формально за назвою без урахування специфіки цих платежів. Проте визначальною рисою зборів як обов’язкових платежів є їх цільовий характер. Саме тому їх класифікація може бути проведена залежно від того, яку мету переслідує сплата того чи іншого збору. Відповідно до цього положення загальнодержавні збори можуть бути диференційовані на: а) збори соціального характеру; б) збори природоресурсного характеру; в) збори економічного характеру. 4. Відмінною особливістю збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є те, що відносини при його сплаті виникають та регулюються між трьома суб’єктами. При цьому обов’язок зі сплати збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування виникає лише у страхувальників. 5. Об‘єкт збору на обов‘язкове державне пенсійне страхування логічно диференціювати за двома підставами – за типом платника (фізична або юридична особа) і за характером (видом) діяльності. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування виступає в формі платежу, орієнтованого виключно на різновиди доходу. Фактично, в цьому випадку йдеться про використання таких об’єктів, як фонд оплати праці, дохід (прибуток), вартість реалізації. 6. Державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачає виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. 7. При закріпленні правового механізму збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, законодавець виділив родовий і видові об‘єкти, що, безумовно, сприятиме ефективнішому визначенню бази оподаткування на практиці. Ставки збору за виконані геологорозвідувальні роботи диференційовані в залежності від виду об‘єкта оподаткування та встановлені окремо для кожного із них. 8. Специфікою збору за спеціальне використання тваринного світу є особливість встановлення ставки на основі нормативів збору і лімітів їх використання та конструкція сплати зазначеного збору. За спеціальне використання диких тварин збір сплачується до початку такого використання на підставі одержаного письмового повідомлення про виділення платнику ліміту. 9. Особливістю збору за спеціальне використання водних ресурсів є встановлення лімітів, які визначаються у дозволах на поставку води, та специфіці справляння збору за надлімітне її використання. У межах встановленого ліміту збір за спеціальне використання водних ресурсів відноситься на валові витрати виробництва, а за понадлімітне використання – справляється з прибутку, що залишається у розпорядженні водокористувача й обчислюється у п'ятикратному розмірі. Водокористувачі підземних вод, які є платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів, не звільняються від відшкодування витрат на проведення геологорозвідувальних робіт. 10. Важливим механізмом збереження навколишнього природного середовища є встановлення збору за забруднення навколишнього природного середовища, кошти від сплати якого спрямовуються на заходи з відновлення відповідних природних ресурсів. Певною особливістю цього платежу є те, що при забрудненні навколишнього природного середовища у межах лімітів суми сплаченого збору відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку підприємств. 11. Чинне законодавство України відносить плату за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності до категорії загальнодержавних податків і зборів. При цьому законодавець фактично ототожнює різні за своєю правовою природою поняття плати податкового характеру й збору. На наш погляд перший механізм скоріше є спеціальним податковим режимом. | 