Анотація до роботи:

Войно-Данчишина О.Л. Правове регулювання вищої юридичної освіти і науки в Росії в ХІХ ст. (на матеріалах українських губерній). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень – Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню процесу правового регулювання вищої юридичної освіти та підготовки наукових кадрів в університетах і ліцеях українських губерній Росії протягом ХІХ ст. У роботі узагальнено та систематизовано нормативно-правову базу вищої юридичної освіти, охарактеризовано основні етапи її розвитку, пов’язані насамперед зі статутами університетів та ліцеїв. Проаналізовано правове регулювання підготовки та комплектування науково-педагогічних кадрів на юридичних факультетах університетів українських губерній. Виявлено специфіку присудження наукових ступенів з юридичних спеціальностей. Охарактеризовано правове становище Рішельєвського і Ніжинського ліцеїв та визначено специфічні риси навчально-освітнього процесу в цих закладах. На підставі результатів дослідження обґрунтовано наукові теоретичні та практичні рекомендації щодо модернізації системи освіти та підготовки наукових кадрів в Україні.

Ключові слова: університет, ліцей, юридична освіта, навчально-освітня діяльність, наукова атестація, підготовка наукових кадрів, правове становище.

1. На основі комплексного історико-правового аналізу показано, що визначальну роль у розвитку вищої юридичної освіти і науки в українських губерніях Росії в ХІХ ст. відігравала політика держави. Переважаючою моделлю правового регулювання у цій сфері можна вважати імперативну або зобов’язальну модель. Другорядна роль належала диспозитивній або дозвільній моделі правового регулювання.

2. Принциповою особливістю регулювання навчально-освітньої діяльності університетів та інших вищих навчальних закладів, що готували юристів, була його її своєрідна державна стандартизація, тобто застосування відповідних норм, визначення обов’язкового для викладання кола дисциплін, спеціального комплексу вимог до змісту навчального процесу. Така стандартизація позитивно відобразилася на розвитку юридичної освіти.

3. Зміна державного політичного курсу спричинялася до зміни освітніх стандартів на юридичних факультетах університетів, що викликало зміни у змісті навчальних програм. Суттєвим недоліком, на думку дисертанта, була відсутність продуманої стратегії законодавчої політики держави, єдиної програми заходів відносно вищої юридичної освіти.

4. Регулювання системи підготовки науково-педагогічних кадрів на юридичних факультетах університетів у ХІХ ст. здійснювалося по декільком напрямкам у рамках загальної правової регламентації вищої освіти. За час існування інституту наукової підготовки і атестації кадрів викладацький склад юридичних факультетів поповнився кваліфікованими науковцями і педагогами.

5. Упродовж ХІХ ст. посилилася наукова спеціалізація дисциплін на юридичних факультетах, зросла кількість розрядів наук, з яких можна було здобути наукові ступені. Університети українських губерній Росії мали певну специфіку у функціонуванні інституту наукової атестації.

6. Особливе правове становище в системі освіти Росії займали Ніжинський і Рішельєвський ліцеї. Їх діяльність у ХІХ ст. відігравала важливу роль у підготовці юридичних кадрів. Проте утилітарна спрямованість навчальних програм і деяка нерівність ліцеїстів у правах, що надавались в цивільній службі у порівнянні з випускниками університетів, стали основними причинами занепаду ліцеїв.

7. Модернізація правового регулювання сучасної вищої освіти та науки України вимагає різновекторних зусиль. В умовах активних євроінтеграційних процесів слід враховувати історичний досвід, використовувати ті позитивні напрацювання в цій сфері, які пройшли випробування часом. Трансформація правового регулювання вищої освіти та науки повинна йти не в напрямку зменшення ролі держави, що врешті решт може привести до падіння рівня і якості підготовки фахівців. Скоріше більш ефективним є шлях систематизації існуючих законів та норм щодо діяльності вищої школи, регламентації ключових напрямків діяльності освітянської системи при одночасному зростанні ролі та відповідальності самих учасників освітнього процесу, перш за все, вищих навчальних закладів. Дисертантом висловлено низку пропозицій щодо правового регулювання окремих напрямків діяльності вищої школи. Ефективність правового регулювання вищої юридичної освіти і науки неабиякою мірою залежить від знання і розумного використання власних історичних традицій.

Публікації автора:

1. Университеты и местная губернская администрация в Российской империи в XIX ст. // Стратегія розвитку України. – 2004. – № 1–2. – С.719–724.

2. Вища юридична освіта в українських губерніях Російської імперії в першій половині ХІХ ст. // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – № 29. – С. 219–224.

3. Правовое регулирование аттестации научных кадров в России в первой половине XIX ст. (на материалах украинских губерний) // Проблеми законності. – 2005. – №. 76. – С. 118–125.

4. Правовое регулирование высшего юридического образования в Нежинском и Ришельевском лицеях в XIX ст. // Право і безпека. – 2006. – Т.5, № 1. – С.142–146.

5. Правове регулювання навчально-освітньої діяльності юридичних факультетів в університетах українських губерній Росії в другій половині ХІХ ст. // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2006 – № 32.– С. 182–189.

6. Учебные округа в системе образования Российской империи первой половины XIX ст. // Матеріали Х Міжнародної історико-правової конференції “Історико-правові проблеми автономізму та федералізму”. 22–24 вересня 2003 р. м. Сімферополь. – Сімферополь, 2004. – С. 87–92.

7. Этнонациональные проблемы в системе университетского образования в Украине в первой половине XIX ст. // Матеріали ХІІ Міжнародної історико-правової конференції “Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва”. 10-13 вересня 2004 р. м. Бахчисарай. – Сімферополь, 2005. – С. 205–221.