Висновки, якими завершується робота, містять основні підсумки дослідження.
У доктрині міжнародного права під поняттям «асоціація» мається на увазі виражений певним чином сталий зв’язок між його суб’єктами, покликаний забезпечити досягнення спільних цілей. Найчастіше асоціаціями іменують об’єднання держав (або залежних країн і територій) з міжнародними організаціями. При цьому асоціація може мати характер обмеженого членства в організації, для визначення якого зазвичай використовують термін «асоційоване членство», а може й не супроводжуватися таким членством.
Установчі договори про заснування ЄС та про Євросоюз не передбачають інституту «асоційованого членства», натомість вони включають положення про асоціацію з так званими «заморськими країнами і територіями» та встановлюють можливість укладання спеціальних угод про асоціацію з третіми країнами й міжнародними організаціями, що передбачають взаємні права та обов’язки, спільні дії та особливі процедури. У цьому разі мова йде про асоційоване партнерство, що здійснюється через спеціально створені органи (ради, комітети асоціації) і полягає в запровадженні співробітництва сторін у різних галузях.
В основі асоціації ЄС із заморськими країнами і територіями, завданням якої є підтримка економічного та соціального розвитку останніх, лежить історично сформована політична та економічна залежність цих країн і територій від європейських держав. Правовий режим такої асоціації визначає Співтовариство в односторонньому порядку. Натомість юридична природа асоціації ЄС із третіми країнами та міжнародними організаціями є договірною.
На відміну від асоційованого членства в інших міжнародних організаціях, основою якого є обмежена участь асоційованого члена в статуті організації, асоціація з ЄС не означає приєднання асоційованих країн чи міжнародних організацій до установчого договору про заснування Співтовариства чи Євросоюзу. Джерелом правовідносин асоціації з ЄС є спеціальні договори про асоціацію, укладені на підставі ст. 310 Договору про заснування ЄС. Відмітною рисою цієї асоціації є також наявність спеціального інституційного механізму: асоціація з ЄС не передбачає обмеженої участі асоційованих країн у діяльності органів Євросоюзу, а супроводжується створенням окремих органів асоціації, у рамках яких і координується співробітництво сторін.
Правовою основою відносин співробітництва між Україною і Європейським Союзом на сьогодні виступає Угода про партнерство та співробітництво, яка порівняно з європейськими угодами про асоціацію запроваджує нижчий рівень співпраці.
Наразі Україна та Євросоюз переходять на новий етап стосунків, коли на основі оцінки п’ятирічного терміну повномасштабного функціонування УПС відкривається можливість визначення нового рівня відносин між сторонами з урахуванням ініціативи Євросоюзу «Ширша Європа» й нещодавно ухваленого Плану дій та бажання України підняти рівень договірних стосунків з ЄС. З огляду на те, що в практиці Євросоюзу асоціація є тією організаційно-правовою формою, яка дає змогу забезпечити найвищий рівень співробітництва між об’єднанням і третьою країною, у майбутньому саме асоціація може стати основою зближення України з Євросоюзом.
Укладення угоди про асоціацію України з ЄС, на кшталт європейських угод про асоціацію чи навіть Угоди про ЄЕП з країнами – членами ЄАВТ, матиме надзвичайно важливі політичні, юридичні та економічні наслідки й запровадить якісно новий рівень співробітництва сторін, що забезпечить можливість подальшого вступу України до Євросоюзу.
| 