У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення конкретного наукового завдання, суть якого полягає у всебічному обгрунтуванні самостійної ролі посередництва як одного з найважливіших компонентів ринкової економіки, і на цих засадах сформульовані конкретні пропозиції по удосконаленню цивільного законодавства України стосовно інституту посередництва. Автором подана інформація про теоретичні і практичні результати проведеної роботи. Заключна частина дисертації містить загальні висновки, отримані в процесі дисертаційного дослідження. Відзначається, що посередництво є результатом усесвітнього поділу праці, подальшої спеціалізації, як виробників, так і посередників. В міру розвитку товарного виробництва, загострення проблеми реалізації товарів, посередництво набуває рис підприємницької діяльності. Поняття посередництва містить у собі два аспекти: економічний і правовий. Автор акцентує увагу на посередництві в правовому значенні. Специфіка змісту посередницьких правовідносин визначаються тим, що метою його сторін є отримання (надання) сприяння у встановленні нових правовідносин із третіми особами, тому об'єктом посередницьких правовідносин є активні дії з надання послуг контрагентам. Посередницькі правовідносини мають майновий характер. Учасниками посередницьких відносин виступають, по-перше, особи, в інтересах яких відбувається посередницька послуга (клієнти), і, по-друге, особи, що надають цю послугу (посередники). Посередниками можуть бути будь-які фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) і юридичні особи усіх форм власності і будь-яких організаційно-правових форм, зареєстровані в якості суб'єктів підприємницької діяльності у встановленому законом порядку. Виділені посередницькі договори, до яких автор відносить договір комісії, консигнації, доручення, управління майном і агентський договір. |