За результатами дослідження в дисертації наведені теоретичні узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні проблем правового регулювання податку на доход підприємств в СРВ як форми оподаткування результатів діяльності господарюючих суб’єктів. У ході дослідження сформульовані основні висновки, зокрема: 1. Для фінансово-правової науки й фінансового законодавства СРВ властива проблема визначення ряду ключових понять (таких як «податок», «податкова система», «податкове право» і т.д.), що мають істотне значення для організації діючого правового регулювання податкових відносин. 2. Податкове законодавство сучасного В’єтнаму в цілому сформовано і являє собою цілісну систему нормативно-правових актів. До неї належать Конституція СРВ, акти Національних зборів, накази Президента СРВ, декрети й постанови уряду, нормативні акти центральних органів виконавчої влади, а також підписані урядом СРВ міжнародні договори й угоди. 3. Сучасна податкова система В’єтнаму, у порівнянні з податковими системами України й Росії, є найбільш простою як відносно складу податків, так і їхньої структури. При цьому, правові механізми основних податків (наприклад, ПДВ, податок на доход (прибуток) підприємств, і т.д.), застосовуваних у цих країнах аналогічні за своїм змістом. Однак ряд обставин як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру зумовили певну специфіку правового регулювання конкретних податків у В’єтнамі, вплинули на його дієвість, визначили наявні недоліки податкового законодавства, які необхідно усунути. 4. Податки, виконуючи властивий їм комплекс функцій, виступають у ролі, застосовуваного на підставі акту компетентного представницького органа державної влади, фінансового регулятора суспільних відносин, що являє собою форму примусового відчуження приналежних юридичним і фізичним особам на праві власності (повного господарського відання або оперативного управління) коштів до бюджету у вигляді обов’язкових, нецільових, безоплатних, безповоротних і безумовних платежів для фінансування державних видатків, а також видатків муніципальних утворень із метою реалізації державної політики у всіх сферах суспільного життя. 5. У СРВ відсутні законодавчо встановлені загальні основи визначення як правового механізму оподатковування в цілому, так і його окремих елементів. Їхнє виділення й визначення можливо винятково стосовно конкретного податку, що не сприяє однаковому правовому регулюванню податкових відносин у країні, чіткому визначенню прав і обов’язків учасників податкових відносин, народжує неоднозначність у розумінні приписів чинного законодавства, є причиною виникнення спорів між платниками податків й уповноваженими державними фінансовими органами. 6. Закон СРВ «Про податок на доход підприємств» (2003 р.), що закріпив правовий механізм даного податку, що охоплює наступні елементи: платники податків; об’єкт оподатковування; податкова база; податкова ставка; порядок обчислення податку; порядок сплати податку; податкові пільги; порядок податкової звітності. Однак цей закон містить ряд істотних недоліків, усунення яких є необхідною умовою вдосконалювання правового регулювання податкових відносин у В’єтнамі. 7. У цілому, Закон СРВ «Про податок на доход підприємств» дозволяє визначити коло осіб, зобов’язаних здійснювати сплату даного податку, а також нести інші передбачені законом обов’язки. Визначення платників обумовлене наявністю гіпотетичного джерела доходу, що теоретично може бути отриманий відповідною особою від здійснюваного нею виду господарської діяльності. Однак, найменування даного податку не зовсім точно відображає коло його платників, які йменуються в тексті закону не підприємствами, а діловими установами. 8. З урахуванням більше чіткого регулювання українським законодавством, у порівнянні з в’єтнамським, ряду питань, пов’язаних з оподатковуванням доходів господарюючих суб’єктів, є продуктивною імплементація в текст Закону СРВ «Про податок на доход підприємств» положень, що стосуються визначення резидентства платника податків (місце проживання й центр життєвих інтересів). Також для вдосконалювання правового регулювання податку на доход підприємств у В’єтнамі може бути корисним запозичення з українського законодавства закріплення права на сплату розглядуваного податку консолідованою групою платників, що знизить ризик неотримання державою відповідних доходів. 9. В’єтнамське податкове законодавство як об’єкт податку на доход підприємств визначає чистий доход (або прибуток), оскільки з валових доходів нормативно передбачене вирахування видатків на оплату праці (заробітної плати). У зв’язку із цим необхідно внести зміни або в найменування Закону СРВ «Про податок на доход підприємств», або у його зміст, прямо вказавши, що об’єктом обкладання даним податком виступає чистий доход (прибуток) суб’єктів господарювання. 10. Правовий механізм податку на доход підприємств у СРВ містить диференційовану ставку, що припускає різні умови оподатковування й підрозділяється на: 1) базову (основну) (28 %) - застосовувану до більшості платників, що не приймає в увагу їхньої особливості, характер здійснюваної діяльності або які-небудь інші критерії й параметри й, 2) підвищену (від 28 % до 50%) - застосовувану до деяких категорій платників, що характеризується окремими ознаками або здійснює певною діяльністю й податковий обов’язок, що встановлює, по сплаті податку в розмірі вищому, чим при базовій ставці. Також можливе застосування, як форми податкових пільг, ставок, розмір яких нижче базової. 11. У В’єтнамі встановлений дозвільний режим застосування податкових пільг. У цілому існуюча система пільг по податку на доходи підприємств являє собою широкий комплекс стимулів, які повинні сприяти рішенню пріоритетних завдань і здійсненню цільових програм соціально-економічного розвитку СРВ. 12. До основних рис установленого порядку сплати податку на доход підприємств у СРВ відносяться: а) сплата податку авансовими платежами; б) спосіб обчислення податку й строки внесення авансових платежів у бюджет залежать від ведення платником податків бухгалтерського обліку; в) можливість сплати податку на підставі податкового повідомлення; г) варіативність форми сплати податку: перерахуванням безготівкових коштів, і (або) внесенням наявних коштів у касу казначейства. |