У дисертації на підставі дослідження правового досвіду Чехії та Словаччини наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в науковому обгрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання підприємницької діяльності для покращення економіко-правового середовища в Україні. У вирішення наукової задачі дисертантом з урахуванням досвіду Чехії та Словаччини обгрунтовано нові наукові положення і пропозиції по вдосконаленню законодавства, що регулює здійснення підприємницької діяльності з метою підвищення ефективності впливу цього законодавства на регульовані ним відносини. На основі проведеного дослідження сформульовані такі висновки: З огляду на необхідність уточнення визначення поняття «підприємництво», для відмежування від діяльності, що здійснюється від імені суб’єктів господарювання учасниками господарських товариств, посадовими особами органів управління підприємств, адвокатами, діяльність найманих працівників тощо, запропоновано нову ознаку підприємництва «здійснення діяльності від власного імені». Для подальшого забезпечення комплексного і збалансованого розвитку підприємницького сектору економіки аргументовано необхідність нормативного закріплення в ГК України основних видів підприємницької діяльності з метою спрощення процесу законодавчого встановлення особливостей їх здійснення і забезпечення термінологічної єдності. У сучасних умовах господарювання розвиток окремих сфер економіки вимагає спеціальних підходів у правовому регулюванні. У дисертації обгрунтовано доцільність звільнення від правового режиму підприємництва окремих видів господарської діяльності, значення яких для економіки України невелике. З метою забезпечення прав кредиторів у процесі здійснення підприємницької діяльності доцільним є закріплення за приватним, дочірнім підприємством і підприємством об’єднання громадян переданого засновником майна на праві власності із встановленням для цих підприємств обов’язку формування статутного фонду, мінімальний розмір якого повинен визначатись законодавством. Визначено, що підприємництвом іноземних осіб в Україні слід вважати тільки діяльність, яка здійснюється ними через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (структурні одиниці). Запропоновано з метою вдосконалення державного регулювання підприємницької діяльності в Україні законодавче закріплення принципу партнерських відносин держави і суб’єктів підприємництва, суть якого полягає у встановленні взаємних зобов’язань держави і підприємців, виконання яких має підпорядковуватись основам правового господарського порядку. Для подальшого розвитку та вдосконалення напрямків державної підтримки підприємництва обгрунтовано необхідність: зменшення кількості дозвільних документів, необхідних для започаткування підприємницької діяльності, і забезпечення прозорості процедури для їх отримання; включення до законів про Державний бюджет України на наступні роки фінансування заходів по державній підтримці підприємництва; забезпечення централізованого контролю за цільовим використанням коштів, виділених в рамках реалізації програм сприяння розвиткові підприємництва. З урахуванням необхідності приведення правової регламентації державної підтримки суб’єктів підприємницької діяльності, що опинилися у критичній соціально-економічній або екологічній ситуації, у відповідність з сучасними реаліями визначено умови надання такої підтримки, а саме:
- збереження виробництва суб’єкта підприємницької діяльності має бути обумовлено суспільними потребами; - відсутність надмірного обмеження господарської конкуренції; - наявність плану реструктуризації, цілеспрямованого на відновлення рентабельності, конкурентоздатності підприємця, у разі обмеження розміру державної підтримки витратами, необхідними для його реалізації, звітності та контролю за виконанням. З метою вдосконалення чинного законодавства України запропоновано:
ч. 1 ст. 20 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” викласти в такій редакції: “Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими, загальнодоступними і підлягають розміщенню в Інтернеті, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків”; вдосконалення порядку визначення узгоджених дій як форми прояву неправомірного обмеження конкуренції шляхом заміни суб’єктивного критерію об’єктивним. Для цього у ст. 30 ГК слова “спрямовані на” слід замінити словами “пов’язані з”; встановлення відкритого переліку дискримінаційних дій органів влади щодо суб’єктів господарювання (ст. 31 ГК України); доповнення переліку підстав припинення підприємницької діяльності, передбаченого ст. 51 ГК України, п. 5 такого змісту: “на підставі рішення уповноваженого державою органу у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами”; збереження у законодавстві терміну “реорганізація” з внесенням відповідних змін до ЦК України. |